125 років тому, 16 червня 1899-го, у Катеринославі з’явився перший вищий навчальний заклад – Вище гірниче училище (нині – Національний технічний університет “Дніпровська політехніка”). Цей вуз завжди був дуже популярним – навчатися до нього приїжджала молодь з усієї України. “Наше місто” згадує історію цього вишу.
Після пуску у 1884 році Катерининської залізниці, яка з’єднала Кривий Ріг і Донбас, у Придніпров’ї почався активний розвиток вугільної, залізорудної та металургійної промисловості. Сировини вистачало, але бракувало кадрів.
Взимку 1896 року у Міській Думі порушила питання про заснування в Катеринославі Гірничого інституту, який буде готувати фахівців із гірничодобувної та металургійної справи. Проте Положення про Катеринославське Вище Гірниче Училище вдалося затвердити лише майже через три роки.
Наприкінці літа 1899 року в місцевій пресі було опубліковано оголошення:
У вересні 1899 року в Катеринославі відкривається Вище гірниче училище з двома розрядами: гірничим і заводським. Цей вищий навчальний заклад має на меті спеціальну освіту осіб, які присвятили себе переважно практичній діяльності в гірничій справі. Ті, хто закінчив училище, отримують диплом на звання гірничого техніка з правом і самостійно завідувати різними галузями гірничої або заводської, відповідно до розряду, справи і виробляти гірничі та заводські споруди.
За даними істориків, 352 жителі півдня імперії виявили бажання навчатися гірничої або заводської справи. 177 із них пройшли конкурсний іспит і були допущені до вступних іспитів. І тільки 77 абітурієнтів було прийнято на перший курс.
Спочатку Вище Гірниче Училище працювало у залі Потьомкінського палацу. Власна будівля з’явилася 1902 році. У 1912-му навчальний заклад отримав новий статус і став Гірничим інститутом. До речі, навчання у ньому було платним. Але у незаможніх теж був шанс стати студентами – талановиту молодь підтримувало товариство допомоги бідним студентам.
У Першу світову війну в головному корпусі Гірничого інституту розташовувався лазарет. Не проводилися тут заняття і під час Громадянської війни. Інститут відновив заняття у 1921 році.
У 1941-му інститут було евакуйовано, а в роки окупації в його головному корпусі функціонував німецький госпіталь. Заняття відновилися після звільнення Дніпра від окупантів – у вересні 1944 року. У наші дні, навіть під час війни, навчальний заклад продовжує працювати та готувати фахівців.
Як виглядав вуз у минулому столітті, нагадують старі фото.
Нагадаємо, раніше ми писали, які таємниці приховує Дніпровський театр драми та комедії.
