На Дніпропетровщині від ворожої ракети загинула 40-річна залізничниця

На Дніпропетровщині внаслідок ворожої ракетної атаки по залізничній інфраструктурі 19 квітня загинула чергова будинку відпочинку локомотивних (поїзних) бригад Синельниківського локомотивного депо Оксана Стороженко, якій за місяць до трагедії виповнилося лише 40 років. Про це повідомляє “Наше місто” з посиланням на інформацію від регіональної філії “Придніпровська залізниця”.  

Оксана працювала на Придніпровській залізниці майже 10 років. Колеги запам’ятали її  усміхненою, привітною, енергійною та відповідальною.

Це була людина-сонце, – говорить завідувачка будинку відпочинку локомотивних (поїзних) бригад Лідія Коваль. – Поріг переступає – і вже посміхається, кожного підбадьорить, заспокоїть, зігріє своїм ясним світлом. Локомотивні бригади, які зупинялися в нас, так і запитували: «А де це наше сонечко, щось не видно сьогодні, мабуть, вихідна?» Дуже охайна – скрізь у неї чистота, аж блищить. Квітники біля входу насадила – око радіє, і жодної бур’янинки. Удома в Оксани така ж краса, її будинок здалеку видно. Оксанина свекруха якийсь час теж у нас працювала. Не могла нахвалитися невісткою, інакше як донечка, розумниця, господинька її не називала.  Люди від Оксаниного тепла добрішали, нам її дуже не вистачає.

За словами голови профспілкової організації Синельниківського локомотивного депо Маргарити Борсук, Оксана Стороженко була тендітною, незмінно усміхненою й лагідною, дуже скромною та вихованою.

Уникала будь-яких суперечок, шукала з людьми спільну мову, – розповідає Маргарита Володимирівна. – Дуже любила свою родину, щоразу поспішала додому після роботи, багато часу й сил віддавала своїм хлопцям – чоловікові та синам.                      

Сергій Стороженко, чоловік Оксани,  – теж залізничник, працює у відомчій воєнізованій охороні. Втрату дружини намагається переносити стійко, бо поруч сини – 17-річний Ілля та 15-літній Ваня. Однак подумки весь час згадує кожну мить їхнього спільного життя – настільки щасливого, ніби в казці.

Я познайомився з Оксаною, коли прийшов з армії у відпустку, – ділиться своїми спогадами Сергій. – Пішов прогулятися і серед молоді побачив ЇЇ – скромну дев’ятикласницю з двома косами. Зустрілися поглядами, і я відразу зрозумів, що вона – моя доля. Після армії кілька років зустрічалися, а потім стали подружжям.

Оксана  була справжньою душею компанії друзів, любила щось організувати, придумати і запалювала оточуючих своїми ідеями.

Хлопці наші багато чого взяли від мами. Ілля – такий же скромний і наполегливий, з відмінною пам’яттю. Зараз учиться на бюджеті в Дніпропетровському університеті. Ваня – невтомний моторчик, як і Оксана, дотепний, товариський, душа класу та футбольної команди, в якій якийсь час грав. Зараз цікавиться риболовлею – і до нового захоплення ставиться серйозно, відповідально, як і мама до кожної своєї справи, – додає Сергій Стороженко.

Висловлюємо щирі співчуття родині загиблої Оксани Стороженко.

Нагадаємо, раніше ми писали, що на Донеччині загинув воїн з Кам’янського, який був на війні з 2022 року.