Багатодітні мами Дніпра: виклики, радощі та щоденні перемоги

У другу неділю травня в Україні відзначають День матері. Кожен з нас згадує про найріднішу людину. Про ту, яка подарувала життя. Мама… Матуся… Ненька. Із цим словом у нас асоціюється все добре, щире, ніжне. Сьогодні у матеріалі “Наше місто” читайте історії про багатодітних матусь з Дніпра.

Щаслива мама – щасливі діти: секрети виховання від Анастасії Мисліцької

Дніпрянка Анастасія Мисліцька зустріла нас зі щирою посмішкою на обличчі. Жінка сповнена сил та енергії. Вона має трьох дітей. Старшій її доньці Ксенії 14 років, дівчина навчається у 9 класі. Уляні вісім, вона – другокласниця. П’ятирічний Андрійко ходить до садочка. Окрім того, діти мають безліч захоплень і відвідують позашкільні заняття.

-Ксенія захоплюється хіп-хопом, вивчає англійську мову. Раніше відвідувала театральну студію та черлідинг, – розповідає багатодітна мама. – Уляна також займається танцями, у школі, де вона навчається, є гурток. А ще дівчинка любить малювати та ліпити. Син з задоволенням відвідує садочок. Дякую нашим навчальним закладам, що вони працюють. Діти мають можливість спілкуватися з однолітками. 

Тож турбот у багатодітної матусі вистачає. І лише їй відомо, як встигнути все і знайти баланс між сім’єю та кар’єрою. 

– Впоратися з усім мені допомагає старша донька. У Уляни починається навчання у школі о 8-й годині, а у Ксенії – о 8:30, – пояснила Анастасія. – Андрійко має бути у садочку за 15 хвилин до дев’ятої. Тому Ксенія відводить Уляну і йде сама до школи. А я вже веду сина до садочка. Моя старша донька може за необхідності потурбуватись про молодших, щось приготувати. Також щиро дякую мамі свого чоловіка, яка мені допомагає з дітьми. Нещодавно ми з Ксенією їздили до Європи і нас тиждень не було вдома. Тож бабуся була з малими. Вона три дні з ними бігала по школах, садочках, гуртках. А у четвер діти захворіли і залишилися вдома. Вона у мене запитала про те, як я з ними справляюсь. А я бігаю цілий день, бо це мої діти. У нас, звісно, дисципліна і певні правила, яких ми дотримуємося. 

Анастасія працює ріелтором, у неї вільний графік роботи. Це дає жінці можливість планувати свій день.

– В мене є три години вільного часу зранку, то я можу в цей час працювати, – каже вона. – Або планую робочі зустрічі після 13:00. Відвела дітей до бабусі і поїхала у своїх справах. 

Анастасія завжди мріяла мати трьох дітей. Вона уявляла собі галасливий будинок, сповнений сміху та любові, де завжди вирує життя. Бачила себе турботливою мамою, яка оточує своїх дітей теплом та увагою.

– Звичайно, що у моїх планах було стати мамою, але це було якось віртуально, – каже Анастасія. – У ті часи, коли ми з майбутнім чоловіком зустрічалися і він ще не зробив мені пропозицію одружитися, я все зрозуміла. Він сказав, що хоче від мене трьох дітей. Я подумала, що у нього є на мене серйозні плани, він планує наше спільне життя. Ми одружилися у 2007 році. І наші мрії здійснилися – у нас троє дітей.

Дітей виховувати нелегко. Це безсонні ночі, дитячі хвороби та інші клопоти. Але це також – безмежне кохання, щира радість і неймовірне щастя.

– Наша перша донька народилася у 2009 році. Спочатку я не розуміла, як це – бути мамою, – зізнається Анастасія. – Як годувати дитину, вкладати спати. Але за тиждень я звикла. З наступними моїми дітьми все було по-іншому. Різниця між донечками – 7 років. Коли народилась Уляна, Ксенія ходила у другий клас. Я бігала зі слінгом до школи, на гуртки, до басейну. Я – досить мобільна мама. Якщо потрібно кудись їхати, то сіли й поїхали. Не бачу нічого такого, що може завадити спілкуванню, відвідуванню гостей та подорожам. 

Сучасна мама має бути гнучкою. Тому що навколишній світ інколи диктує певні правила поведінки. Але при цьому, навіть маючи трьох дітей, можна жити своїм яскравим життям. 

– Завдання матері – дати своїм дітям розуміння того, що таке щасливе життя, – впевнена Анастасія. – Як це може бути, як можна працювати, як знаходити сенс життя, як бути відкритим, як створювати щось нове. Я сприймаю кожну дитину як особистість. Як людину, яка має свою думку, інтереси, емоції. У кожної дитини різний характер та темперамент. Але мої діти люблять одне одного та підтримують.

– Моя мама найкраща людина у світі, я її дуже люблю, вона – приклад для мене, – каже Ксенія. – Я всьому вчуся у мами. Коли вона щось робить, я завжди поряд. Питаю якісь рецепти, ми разом готуємо щось новеньке. Мені це цікаво. Моя мама може до кожного знайти підхід і вирішити будь-яку проблему. І мені це дуже подобається. 

Анастасія розповіла, що в її родині раніше не святкували День матері. Дізнались про це свято від журналістів “Наше місто”. Але тепер вони планують запровадити нову сімейну традицію і відзначатимуть цей день по-особливому.

– Хочу побажати усім мамам приділяти час собі. Тому, що щаслива мама – щасливі діти. Мама може ділитися з іншими любов’ю та щастям, лише якщо у неї цих почуттів через край. Потрібно наповнювати себе позитивними емоціями і дарувати їх іншим. Тоді наше суспільство стане щасливішим, – резюмувала Анастасія.

Найбільше досягнення у житті: дніпрянка отримала звання матері-героїні

Дніпрянка Надія Мартиненко має п’ятеро дітей – три доньки та двоє синів. Наймолодшій дитині 10 років, найстаршій 27. У цьому році Надія отримала почесне звання “Мати-героїня”. 

– Я дуже пишаюся тим, що отримала звання матері-героїні, – каже Надія. – Вважаю це найбільшим досягненням у житті. Мої діти – моє щастя. Вони завжди мене розуміють і підтримують. Для мене не мають значення мої бажання, важливо лише те, що хочуть діти. Я намагаюся приймати їхні рішення і завжди даю їм право вибору. У мене було складне дитинство, тому намагаюсь щоб у моїх дітей все було інакше. 

Наразі її старша донька живе у Харкові, а 21-річний син – у столиці. Вони вже створили власні родини. З батьками мешкає лише троє молодших дітей. 

– Колись мені наснився сон, що серед літа випало багато снігу, – згадує матуся. – Мені сказали, що це до здійснення бажань. А я тоді понад усе хотіла дитину. І дійсно, через певний час я завагітніла, а потім народила. Ми дуже чекали на первістка, але сталося нещастя, син помер. Потім я народила доньку. Тоді я зрозуміла, що таке щастя материнства. 

Одну зі своїх доньок Надія народжувала у 2014 році, на початку війни. Тоді родина мешкала у Костянтинівці, що на Донеччині. Жінка пригадує, що під час пологів лунали вибухи. Але все обійшлося. 

– Якщо ви думаєте, що я з дитинства мріяла стати мамою-героїнею, то ні, – розповіла Надія. – Все відбувалося поступово. Спочатку народилася одна дитина, друга, третя. Потім ми з чоловіком зрозуміли, що хочемо ще і народилися одна за одною двоє донечок. Зараз вони підросли і я б хотіла ще двох діток, але зважаю на вік – мені 47.

З початком повномасштабного вторгнення родина евакуювалася до Дніпра. Надія виховує дітей разом з чоловіком Андрієм. Він каже, що дружина справляється зі своїми обов’язками на 100%. 

– Надія дуже добре піклується про дітей, – каже Андрій Мартиненко. – Намагається, щоб у них було все необхідне. Вона – найкраща мати нашим дітям. 

Мати-героїня завжди знаходить час для спілкування з кожною дитиною, цікавиться їхніми справами. З нею можна поділитися секретами, попросити поради, просто поговорити. Її діти знають, що мама їх вислухає і зрозуміє.

 – Моя мама дуже гарна, завжди доглядає за собою, – розповідає Микита. – Вона надзвичайно добра. Я пишаюся своєю матусею. Я дуже їй вдячний за виховання та щасливе дитинство. Бажаю мамі залишатися такою завжди. 

– Моя мама різнобічна особистість. Вона надзвичайно добра, вродлива, щира, – каже Анастасія. – Для мене вона – авторитет, я намагаюсь брати з неї приклад. Також хочу, щоб мама більше відпочивала.

– Я дуже люблю свою маму – вона найкраща, – зізнається Софія. – Майже нас не сварить, завжди відпускає гуляти з друзями. Смачні страви готує, особливо гороховий суп. Також я люблю піццу та булочки, які вона пече. 

Як їй вдається все встигати? Це питання часто ставлять Надії. Її секрет простий: чіткий розподіл часу, планування та вміння делегувати обов’язки. Вона не соромиться просити допомоги у чоловіка, адже виховання дітей – це не лише жіноча відповідальність.

– Мені у всьому допомагає чоловік, каже вона. – На кухні він майже все робить сам. А це велика підтримка. Лише одного борщу ми варимо п’ятилітрову кастрюлю. Її ледве вистачає на два дні. До речі, зелений борщ – наша улюблена страва. Люблять діти окрошку, котлети та випічку. 

Діти також не залишаються осторонь від домашніх справ. Прибирають у своїх кімнатах, допомагають батькам по господарству. Але не забувають і про позашкільні заняття та власне дозвілля. 

– Мої доньки займаються музикою, співають, – ділиться мати. – До того ж, молодша грає на скрипці, а середня на акордеоні. Протягом року вони виступали на сцені театру опери та балету.

Знаходить час жінка і на власні захоплення, любить в’язати. Зазвичай, це одяг для дітей. Відпочиває мати-героїня разом з родиною. Саме діти дають їй сили та натхнення. Раніше вони любили їздити до лісу. Батько з синами захоплювався риболовлею. Зараз родина залюбки гуляє міськими парками Дніпра, відвідує театри. 

– Головна моя мрія – щоб закінчилась війна, – каже Надія. – Щоб ми могли повернутися додому, щоб наше житло вціліло, щоб діти були здоровими та щасливими.

У цей складний час кожна матуся – це берегиня домашнього вогнища, джерело тепла, мудрості та відданої любові. Не забувайте казати своїм мамам щирі слова вдячності. І не лише у свята, а кожного дня.

Фото Валерія Кравченка, Володимира Федорищева.