В редакцію «Наше місто» надійшов лист від Марії Юріївни Сліпченко, педагогині-пенсіонерки з с. Зайцеве Синельниківського району. Жінка попросила передати подяку лікарям офтальмологічного відділення КНП «Міська клінічна лікарня №16» ДМР, філія №3, які повернули їй можливість бачити світ. Публікуємо із збереженням орфографії і синтактису авторки.
«На одному з Телеграм-каналів прочитала прекрасні слова: «Хочеться, щоб у людей було зворушення від вишневого цвіту, моря тюльпанів, барвінку, магнолій, гіацинтів, від неймовірного ніжного зеленого моря листочків і трави, від шовкової весняної води на річках і від сонечка, яке нам дає завжди надію на життя».
На мою думку, такий стан найбільше притаманний людям, які з певних причин почали втрачати, або і втратили зір, а потім їм його повернули лікарі-чарівники.
Нещодавно я стала пацієнткою офтальмологічного відділення КНП «Міська клінічна лікарня №16» ДМР, філія №3 (це якщо офіційно, а простіше – колишня 8-ма міська лікарня). Саме тут працюють ці чарівники, саме завдяки їхній праці можна милуватися тією красою, про яку я згадала. Працьовитий колектив медиків, турботливе ставлення до хворих, гарні умови перебування пацієнтів у стаціонарі. З глибокою пошаною хочу висловити щиру вдячність завідувачці відділенням, лікарю вищої категорії Поліщук Тетяні Андріївні (вона ж і мій провідний лікар), старшій медсестрі Ламзі Людмилі Іванівні, сестрі-господарці Чумаченко Наталії Валеріївні, медсестрі Рудяк Тетяні Леонідівні, яка готувала нас, 14 пацієнтів, до операції, і всім іншим членам дружного колективу, схожого на чітко налагоджений годинниковий механізм.
Я також дуже вдячна лікарю-анестезіологу Олійнику В’ячеславу Івановичу. Зазвичай, ці лікарі мають небагато часу для спілкування з хворими, але від їхнього уміння, від позитивного психологічного стану, який вони створюють у пацієнтів, багато в чому залежить результат операції. От саме такими якостями володіє Олійник В’ячеслав Іванович.
Хочу також подякувати лікарю-консультанту Купових Анастасії Андріівні за її добре, уважне ставлення до пацієнтів.
До мене приєднується моя сусідка по палаті Коваленко Марія Іванівна з селища Таромського. У неї інший лікар – Перепелиця Галина Йосипівна. Марія Іванівна висловлює їй велику вдячність.
Але це ще не все, про що я хотіла розповісти.
Днями зайшла до своєї 97-річної сусідки Нечеси Єфросинії Петрівни. ЇЇ в цей час навідала онука Олена. Розмова, звичайно ж, повелася про мою операцію. І раптом Олена повідомила, що її батька, Володимира Федоровича, теж оперувала Тетяна Андріївна кілька років тому, а йому рекомендував її друг з Харківської області – Трусько Анатолій Миколайович. Моєму здивуванню не було меж! Це ж треба так скластися обставинам, щоб жителі Харківщини рекомендували дніпровського лікаря дніпровцям! Я зателефонувала Труськам і поцікавилася, звідки вони дізналися про Тетяну Андріївну. Виявилося, що Анатолій Миколайович теж знаходився у неї на лікуванні більш як шість років тому за рекомендацією ще низки своїх знайомих. От як шириться слава межи людьми про лікарів-професіоналів!
Сім’і і Нечеси В.Ф., і Труська А.М. досі тепло відгукуються про Поліщук Тетяну Андріївну, а моя сім’я зайвий раз упевнилася, що ми інтуїтивно обрали для лікування найнадійніший варіант.
Від щирого серця хочу закінчити свою розповідь словами відомої пісні:
А ми бажаєм вам добра,
А ми бажаєм вам тепла,
Любові завтра і сьогодні.
А ми бажаєм вам добра,
Щоб, наче сад, душа цвіла,
Щоб зорі падали в долоні!
Миру, здоров’я і наснаги в подвижницькому труді нашим рятівникам!».