Півтори хвилини вгору на ліфті, сходами через горище, де мешкають не лише голуби, а й навідуються соколи, і ми на даху одного з найвідоміших житлових будинків Дніпра – “свічці” на житловому масиві Перемога. Вона та її “сестра”, старша, але на два поверхи нижча, свого часу вважалися одними з перших хмарочосів не лише України, а й СРСР. Що відбувається у будинку, про який ходить чимало чуток, з’ясовував кореспондент “Нашого міста”.

Ракетою не зруйнуєш

З даху “свічки” відкривається чудовий вид на місто та річку, а під ногами – понад 100 метрів будинку, в якому 244 квартири – це більше, ніж у шести під’їздах звичайної дев’ятиповерхівки. У цій “свічці” 29 поверхів. Ще у висоту на два поверхи займає дах із спеціальними спорудами і ще на один поверх вгору спрямовується парус, яким прикрашений дах. Побачити його можна лише, коли стоїш на даху, або дивишся на висотку здалека чи з висоти. 

Наш будинок монолітний залізобетонний, була зроблена арматура й стіни заливали бетоном, до того ж він на подушках стоїть, – пояснює Оксана Дворниченко, голова ОСББ. – Якщо ракета влучить, то він не розвалиться. Будинку 35 років, а він у дуже гарному стані. 

Вона мешкає у квартирі на 24-му поверсі майже все життя і вже не помічає шикарних видів з вікон, просто звикла та не вважає їх чимось надзвичайним. Проте жінка радіє, що у 2016 році комунальні служби утеплили обидві “свічки” і у квартирах стало набагато тепліше, адже хмарочоси стоять на вітрах. 

Квартири давали працівникам заводу

За словами Оксани Дворниченко, їхня “свічка” (друга), за документами здана в експлуатацію у 1990 році. А будівництво цих хмарочосів розпочали ще у 70-х та планували три висотки, але будівництво третьої обмежилося лише фундаментом. Першу почали заселяти в 1980-ті, а другу будували до 1983 року, мешканці з’явилися у ній наприкінці 1980-х. 

Перші мешканці цього будинку – вже люди поважного віку, – каже голова ОСББ. – Тут їм давали квартири від заводу. Таких у будинку десь 15%. Набагато більше тих, хто оселився вже пізніше.  Під час війни у нас тут справжня міграція – багато людей поїхали, а приїхали переселенці. 

Пішки майже на небо та 13-й поверх без квартир

Особливість другої “свічки” – відсутність квартир на 13-му поверсі, він суто технічний, та “працює” на користь мешканців в квартирах вище.

Там у нас розводка на першу та другу зону. У нас будинок поділений на дві зони – з 1-го по 12-й – міський тиск для води та опалення, а для квартир на 14 – 29-му поверхах – працює додатковий насос, – констатує Оксана Дворниченко.

Мешканців хмарочоса до їхніх квартир везуть два ліфти. Загалом їх чотири, але один “помер” ще до створення ОСББ, а ще один – резервний.

Коли через війну нас просять економити електроенергію, то ми залишаємо в роботі лише один ліфт, – пояснює голова ОСББ. – А під час небезпеки у місті ми вимикаємо і його. У нас на початку війни була ситуація, коли під час обстрілу чоловік застряг у ліфті і ми довго не могли його визволити. Тоді дуже перехвилювалися всі, тому вирішили вимкнути ліфти під час обстрілів. 

Жінка запевняє, що піднятися пішки на високі поверхи – завдання посильне.

Я на 24 поверх піднімалася 7 хвилин у спокійному темпі. Перший раз, звичайно, навіть тиск піднявся, а потім звикаєш, – каже Оксана Дворниченко.

Вона –  голова ОСББ з 2016 року. Їй вдається згуртовувати людей. Разом виходять на толоки та прибирають прибудинкову територію, а нещодавно спільними зусиллями ліквідували наслідки прориву труби на технічному поверсі. Наша перша зустріч з головою ОСББ відбулася, коли вона власноруч косила траву навколо дитячого майданчика. 

У мене такий принцип – все робити самостійно – це краще, ніж просити. І люди мене підтримують, – говорить Оксана Дворниченко.

Раніше йшли за гострими відчуттями, а зараз – за захистом

Вона згадує, як у дитинстві з друзями, без дорослих піднімалися на дах – тоді потрапити у під’їзд будинку було нескладно – жодних замків та консьєрж. Місцеві хмарочоси завжди притягували увагу прихильників гострих відчуттів. Багато хто приходив сюди, щоб помилуватися видом чи отримати дозу адреналіну від висоти. 

Але були й такі, хто приходив сюди з наміром вкоротити собі віку. Коли двері стали зачинятися на замки, таких випадків стало набагато менше.

У нас з 2016 року був один випадок суїциду. У цей день ми були на даху – майстер лагодив ліфт, – згадує голова ОСББ. – Я почула запах алкоголю – думала, що хтось пиячить на балконі. А через кілька хвилин з 26 поверху викинулася жінка. Потім стало відомо, що вона приїхала з лівого берега, консьєржці назвала номер квартири та прізвище мешканців (у неї тут були знайомі), піднялася на 26 поверх, випила алкоголю та вистрибнула.

За її словами,  у сусідньому будинку було більше таких випадків, але й там мешканці таким чином вкорочувати собі віку.

Зараз тенденція змінилася, й навпаки люди шукають у другій “свічці” захисту для свого життя під час повітряних тривог. У підвалі монолітного будинку облаштували укриття. Сюди приходять ховатися співробітники “Макдональдсу” та деяких магазинів, які розташовані поруч.

Мешканці будинку не йдуть у підвал, вони виходять у під’їзд й ховаються там, де немає вікон – у кімнатах зі сміттєпроводом та біля ліфтів, – пояснює Оксана Дворниченко.

Нагадаємо, раніше ми писали, де у Дніпрі знаходився майданчик ганьби і що там можна було побачити.