16-річний син добровольця з Дніпра Вадима Джура хоче змінити на фронті батька
Разумний Олександр
Дніпрянин Вадим Джур працював начальником відділу Дніпровської дирекції залізничних перевезень. Гарна посада. Почесна та відповідальна. До того ж надає броню від армії. Працюй та радуйся. Але 2015-го від спокійного мирного життя Вадим відмовився. Про дніпровського добровольця розповідає сайт «Наше місто».
Нагадаємо, що на початку російської агресії війну з рф ще не називали війною.
– До цього в армії не служив і військовим ставав поступово, – зазначає залізничник. – Навчався. Тренувався. Відслужив-відвоював один рік, 2 місяці, 23 дні. Повернувся. А коли почалася повномасштабка, знову попросився на фронт. Мотив очевидний і зрозумілий: треба захищати Батьківщину! Це 2015-го люди не зовсім розуміли, що відбувається. Якщо Антитерористична операція, то це означає, що брати участь у ній повинні якісь спецвійська. Зараз абсолютно зрозуміло, що якщо відморозитися, сховатися за бронь, справи не буде. Є реальна загроза втратити не лише країну, а й своїх близьких. Знаю, що багато хто говорить: «Не хочу, не воюватиму! Я для війни не народжений!». Ну, а хто народжений?
Наразі Вадим служить у 93 механізованій бригаді. Йому пощастило – поранень не було. Хоча, за власним твердженням, 43-річний дніпрянин перебуває у розквіті сил, втома з кожним новим днем війни підточує ці сили. Адже добровольці не супермени, не роботи. Прості люди нехай і з незвичайною долею.
– Звісно, люди втомлюються, – резюмує Вадим Джур. – Чи вариш кашу десь у глибинці чи знаходишся поблизу «нуля», втома накриває. Воїни чекають на демобілізацію. Я теж. Щоб трохи відпочити. Пожити. 16-річний син зараз за кордоном, і він мене підтримує: «Тату, коли виповниться 18, повернуся в Україну і піду тобі на зміну. Ніхто не хоче вас міняти. А ти вже старий».
Раніше ми писали про те, що в бою з окупантами загинув Герой з Кам’янського.
