Топоніми теж формують світогляд людей. А з позбавленням України від імперських та радянських топонімів ми запізнилися років на 20-30. Якщо б українська нація була монолітнішою, люди б усвідомлювали за що  і як вони живуть, то не було б війни, зрадників та колаборантів, вважає історик та волонтер Юрій Фанигін. В останній день січня ще майже 100 вулиць, провулків та проїздів Дніпра були перейменовані рішенням міської ради. Дніпро активно йде шляхом позбавлення від радянського та імперського спадку в публічному просторі. Про це пише «Наше місто».

Війна з росією змусила Україну переглянути багато аспектів свого життя, включаючи й топоніміку. Перейменування вулиць, населених пунктів та інших об’єктів, пов’язаних з країною-агресором, стає не просто формальною зміною назви, а й потужним інструментом деімперіалізації, деколонізації, утвердження національної ідентичності та єднання українського народу.

Немає ніякої логіки у збереженні будь-яких нав’язаних окупантами назв, навіть якщо вони нав’язані 100-150 років тому, – каже Юрій Фанигін. – Україну сторіччями русифікували. Це пронизало і нашу історію, і топоніми, і частково суспільство. У радянські часи русифікація лише посилювалась. Велика частина української історії періоду боротьби за незалежність не висвітлювалася, була заборонена для дослідження, знаходилася у секретних частинах архіву. А після Перемоги Україні потрібен свій культурний ренесанс, відродження, коли ми більш поглиблено та деталізовано будемо вивчати нашу історію та культуру.

Україна тривалий час належала до спільного з рф культурного простору і саме це стало одним з факторів, які спровокували війну. Українці докладають зусиль, щоб відокремитись від наслідків імперської спадщини через перейменування вулиць, населених пунктів та інших об’єктів, пов’язаних з країною-агресором. Зі свого боку ворог намагається втримати Україну у зручних для нього межах не лише жахливими руйнування та людськими втратами. 

Щойно ворог зайшов в Авдієвку, відразу проголосив один з найперших заходів  – повернення назв вулиць, які були до 2014 року, – розповідає Валентин Старостін, заступник начальника управління з питань охорони культурної спадщини Дніпровської міськради. – Так само вони роблять у всіх окупованих населених пунктах.

Окупанти завжди прищеплюють територіям зручні для себе топоніми, – додає історик Юрій Фанигін. – Це було за часів російської імперії, за часів радянської окупації, за часів сучасної окупації країною-агресором. Вони повністю знищують українську культуру – музеї, бібліотеки, шкільні програми, українську мову, знищують носіїв української культури та мови. Вони проводять тотальний терор, такий самий, як проводила Червона гвардія, Червона армія, НКВС.

Фахівці вважають: щоб відчути ефект відриву від ідеологічної машини колишнього СРСР через перейменування топонімів потрібен час.

Такий важливий захід, як перейменування не працюють тут і зараз, лише з плином часу, – каже Старостін. – Він дуже потрібен і відкладати вже немає куди. Всі перейменування – це не для тих людей, які живуть зараз. Це для майбутніх поколінь.

Тобто перейменування – це не просто зміна назви, це акт творення нового майбутнього України.

Чому перейменування важливі під час війни

• Символічний акт: перейменування – це акт символічного відмежування від окупанта. Надання нових назв, пов’язаних з українською історією, культурою та героями, слугує утвердженню національної ідентичності та єднанню суспільства.
• Деімперіалізація та деколонізація: перейменування допомагає позбутися символів тоталітарного минулого, радянської окупації та імперської ідеології. Це важливий крок на шляху до утвердження вільної та демократичної України. Видалення назв, пов’язаних з діячами, які виправдовували геноцид, тоталітаризм або інші злочини проти людяності, є актом історичної справедливості.
• Зменшення впливу ворожої пропаганди: російська пропаганда використовує спільні історичні та культурні символи для маніпулювання та виправдання агресії проти України. Перейменування руйнує цю основу та ускладнює поширення ворожих наративів. Нові назви, що увічнюють українських героїв та події, сприяють поширенню правдивої інформації про історію та культуру України.
• Практичні міркування: перейменування може допомогти ускладнити орієнтацію для ворожих сил на окупованих територіях. Нові назви, які легко вимовити та написати українською мовою, роблять життя людей більш зручним та практичним.
• Питання єднання: перейменування може стати об’єднуючим фактором для українського суспільства, яке бореться за свою свободу та незалежність. Це дає людям можливість відчути свою причетність до творення нового майбутнього України.

Нагадаємо, раніше ми писали, що у Дніпрі через перейменування вулиць змінюють назви зупинок громадського транспорту.