Навіть під час великої війни у Дніпрі продовжують працювати мистецькі школи, де діти розвивають свої різноманітні таланти. Ба більше: педагоги та психологи зазначають, що саме зараз заняття творчістю є вкрай необхідними для маленьких дніпрян. Тому що допомагають поліпшити їхній емоційний стан, відволікають від не дуже радісних подій. Як саме відбувається зараз процес навчання у мистецьких школах нашого міста, які він має особливості дізнавалися журналісти «Нашого міста».
Заняття проходять офлайн та онлайн
Наразі департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради підпорядковується 20 мистецьких шкіл. Серед них – 17 музичних, дві школи мистецтв, одна школа класичного танцю. Дві художніх школи підпорядковані департаменту молодіжної політики та національно-патріотичного виховання Дніпровської міської ради. Вартість навчання в них складає від 240 до 600 гривень на місяць.
19 мистецьких шкіл у нашому місті працює за змішаною формою, тобто заняття проводяться як офлайн, так і онлайн. У всіх таких школах є укриття – або власні, або вони знаходяться поряд з навчальними закладами. Тільки педагоги дитячої музичної школи № 12 навчають своїх учнів виключно дистанційно.
В укритті під час тривоги з’являється мініоркестр
Дніпровська дитяча музична школа № 15 “Дитяча музична академія імені Миколи Різоля” має дуже велику та славну історію. Вона була заснована майже 50 років тому. Протягом останніх декількох років за підтримки Дніпровської міської ради тут було зроблено чудовий ремонт, завдяки якому фойє, концертний зал, коридори школи нагадують справжній палац. Здавалося б, вчись та радій – аж тут війна.
– Наша школа є дуже популярним культурним об’єктом серед мешканців житломасиву Перемога, – розповідає Марина Чекалкіна – директорка ДМШ № 15, заслужений працівник культури України. – До пандемії ковіду та війни ми проводили дуже багато заходів для дніпрян, але й зараз також намагаємось за можливості продовжувати робити свою мистецьку та просвітницьку справу.
Після вторгнення рф в Україну ця школа, як і всі інші, перейшла на дистанційку. Офлайн заняття вдалося оновити у вересні 2023 року – після того, як за кошти міського бюджету тут було зроблено якісне укриття. В ньому є вай-фай, туалети, питна вода, опалення. Звісно, займатись в укритті можуть тільки ті учні, які грають на так би мовити мобільних інструментах – скрипці, гітарі, флейті. Фортепіано до підвалу ніяк не спустиш, тож під час тривоги маленькі піаністи спускаються до сховища, а після її закінчення повертаються назад до класу.
– Зараз в нашій школі біля 500 учнів та 54 викладачі, – зазначає Марина Чекалкіна. – Після початку війни за кордон поїхали тільки двоє педагогів. Сподіваюсь, що згодом і вони повернуться. Звісно, деякі наші учні зараз теж знаходяться за межами України. Багато хто з них займаються дистанційно. Є й такі, які у Дніпрі, але обрали дистанційку – наприклад, для теоретичних занять сольфеджіо та музлітературою.
Викладачі та учні ДМШ № 15 також активно займаються волонтерством : плетуть маскувальні сітки, збирають гроші для ЗСУ, беруть участь у концертах для переселенців та військових. У той самий час учні цієї школи навіть під час війни займаються не просто «для галочки». Багато хто з них може похвалитись вагомими здобутками.
Наприклад, як скрипалька-п’ятикласниця Оля Антипова, яка є лауреаткою премії ім. Гаррі Логвіна. Яна Єфремова – вчителька Олі – з жахом згадує той «підвішений» стан, у якому опинились педагоги після початку великої війни. Батьки почали массово вивозити дітей з Дніпра, але вже за три тижні поновились заняття онлайн. Бо багато хто взяв з собою скрипки за кордон.
– Мені пощастило – всі мої учні згодом повернулись до України, – каже Яна Єфремова. – Зараз їх в мене 17. Коли лунає тривога, всі спускаються в укриття, і там в нас з’являється мініоркестр. В одному куточку грають скрипалі, в другом – флейтисти, в третьому – гітаристи. Ми вже до цього звикли, діти теж адаптувались. Поновили не тільки індивідуальні заняття, а й репетиції наших ансамблів. Тож діти з радістю збираються колективами, спілкуються один з одним. Це для них дуже важливо.
Один одному в очі – кращий варіант
Тож сьогодні і викладачі, і діти вже пристосувались до занять онлайн. Але все ж таки кращий варіант – це коли педагог та учні під час уроку дивляться один одному в очі. У цьому впевнений Андрій Старинок – викладач кафедри духових та ударних інструментів ДМШ № 15.
– Коли дитина поряд зі мною, я можу краще контролювати постановку її пальців, дихання та інші аспекти, – впевнений Андрій Старинок. – Але все таки краще заняття онлайн, ніж взагалі їхня відсутність. Що поробиш – ми пристосовуємось до обставин.
Олександра Клисак зараз навчається грати на фортепіано, скрипці, вокалі, флейті та на кларнеті. Останній – найулюбленіший інструмент.
– Донька сама захотіла опанувати стільки різних інструментів, – радіє Анна Клисак, мати Олександри. – Вважаю, це краще, ніж проводити час з гаджетами. Тим більше зараз, під час війни, музика рятує всіх нас в емоційному плані – і дітей, і дорослих. Завдяки їй ми розвиваємось, відволікаємось від сумних новин, радіємо життю.
Навчальний процес у мистецьких школах Дніпра зараз проходить в інший час, ніж це було до війни. Через те, що уроки у звичайній школі у старшокласників, які навчаються у другу зміну, закінчуються о 16-17 годині, тільки потім вони мають змогу прийти до «музикалки» чи «художки». Тому мистецькі школи тепер працюють приблизно до дев’ятої вечора. Як жартують педагоги, «до переможного кінця».
Навчатись музиці ніколи не пізно
Чи треба мати для навчання у мистецькій школі особливі здібності? Зовсім ні. Валентина Єфремова працює вчителем музики більше 40 років. У ДМШ № 15 вона є завідувачкою фортепіанним відділом та очолює школу молодих викладачів.
– Звісно, наші викладачі-початківці отримали необхідні теоретичні знання під час навчання у музучилищі, консерваторії, – каже Валентина Петрівна. – Але я вчу їх тому, як застосовувати ці знання на практиці. Як передавати свої знання дітям, бо особливо складно їм буває з маленькими – п’яти- та шестирічками. Педагоги мають бути дуже терплячими. Бо навіть з недолугими учнями можна успішно займатись, якщо підібрати цікавий для них репертуар.
До речі, не треба думати, що якщо ви не віддали дитину у 5-6 років до «музикалки», то автоматично втратили «золотий час». Зараз у мистецьких школах є групи не тільки для дітей, а й для дорослих. Можна навчатись за індивідуальною програмою – наприклад, засвоювати тільки гру на гітарі і не відвідувати заняття з сольфеджіо та музлітератури. Така можливість є і у дітей, але більш зручно це для дорослих. Один урок у цьому випадку буде коштувати 200 гривень. Під час війни набір до музичної школи відбувається цілий рік. Але є час, коли на нових учнів чекають найбільше – це відбувається наприкінці травня. Саме тоді відбуваються прослуховування. Знайти повний перелік музичних шкіл Дніпра можна тут.
Тут вирощують майбутніх дизайнерів
Художня школа – це також чудова можливість для дітей розвинути свої таланти. Багато хто з них після такого навчання йдуть далі отримувати дуже популярні зараз професії архітектора або дизайнера. У художніх школах діти шкільного віку вивчають малюнок, живопис, композицію, історію мистецтв тощо. Заняття проходять у групах.
Які документи потрібні для того, щоб вступити до художньої школи? Це заява, копія свідоцтва про народження, медична довідка про відсутність протипоказань. Доведеться пройти через вступні іспити, підготуватися до яких можна на підготовчих групах.
Після успішного закінчення школи випускники отримують свідоцтво державного зразка. Зараз у Дніпрі працюють дві художні школи, які мають декілька філіалів. Інформацію про дитячу художню школу № 1 шукайте тут. Якщо цікавить ДХШ№ 2, все необхідне знайдете тут.
Фото Володимира Федорищева та з відкритих джерел.
Категорія: Влада, Новини Дніпра, Освіта, Тема дня
Позначки: Головне, Новини Дніпра, Школи Дніпра
