24 лютого 2022 року, у четвер, близько п’ятої ранку російські війська увійшли на територію України з росії, білорусії та анексованого Криму. Десятки тисяч дніпрян прокинулися від вибухів та канонади. Почалася велика війна. Наше життя назавжди розділилося на «до» та «після» страшного лютневого світанку. Через два роки наші земляки розповіли «Нашому місту» про перший день повномасштабного ворожого вторгнення.
Спочатку був шок, Дніпро впорався з ним
Наприкінці лютого 2022-го передчуття катастрофи висіло у повітрі. 21 лютого росія визнала незалежність днр та лнр. Грізні промови кремлівського диктатора транслювали усі світові ЗМІ. Тривога переповнювала серця та душі людей. І все-таки логіка здорового глузду заважала повірити у найгірше.
– Я думаю, що всі нормальні люди вірили, що це божевілля та жахіття не відбудуться, – згадував в березні 2022-го Борис Філатов, міський голова Дніпра. – Я цієї ночі не спав. Більше того, мені повідомили військові, що о 4-й годині відбудеться напад. Але до кінця я не вірив, бо й до цього лякали, що завтра, післязавтра. Я був на дачі, моніторив інтернет та побачив у соцмережах, що у Києві почалися вибухи. І за 5-10 хвилин прилетіло ліворуч у районі Черкаського – Гвардійського, а потім прилетіло праворуч, буквально за хвилину — в районі аеропорту. І таке було сюрреалістичне відчуття, коли полетіла велика кількість птахів, які піднялися в плавнях після вибуху, полетіли кудись у невідомому напрямку. І тоді я вже точно зрозумів, що почалася війна.
З першого дня вторгнення тисячі дніпрян виявили бажання піти добровольцями на фронт. Десятки тисяч містян стали волонтерами. Сьогодні Дніпро допомагає ЗСУ чим тільки може. За минулий час ненависті до агресора у дніпрян тільки побільшало.
– Як і два роки тому початок росією повномасштабної війни підтверджує нелюдську жорстокість ворога у його бажанні знищити Україну та все українське, – зазначає мер Дніпра. – Для такої війни не було жодних підстав. І це стало очевидним фактом для цивілізованого світу. Сьогодні Дніпро є лідером підтримки Сил оборони серед українських міст. Територіальна громада витратила на цю кляту війну мільярди гривень. Це автомобілі, техніка, оснащення – все, що просять нас військові. У 2024 році пріоритетом є дрони для бойових бригад та підтримка Сил ППО. Мерія системно працює над цим, залучаючи власні ресурси, експертне середовище та безпосередньо самих захисників.
Вибухи на українській землі почули і за океаном
Найвідоміші українці живуть у різних країнах світу. Багато років тому переїхала до США наша землячка Оксана Баюл, яка на Олімпіаді-1994 у Ліллехаммері здобула для України перше олімпійське «золото». З першого дня повномасштабного вторгнення дніпрянка палко підтримує свою Батьківщину.
– Про напад путіна та можливу велику війну з Україною в Америці говорили давно, – розповідає журналісту «НМ» олімпійська чемпіонка. – Моя інтуїція підказувала, що станеться велике лихо, але я до останнього сподівалася на краще. У лютому 2022 року ми з сім’єю жили в Лас-Вегасі. Того дня я прийшла після тренування додому. Хворіли м’язи. Готувалася прийняти ванну. І тут пішли екстрені повідомлення, в яких постійно згадувалося прізвище російського президента: «путін, путін, путін». Говорили, що він розпочав проти України спеціальну військову операцію. “Що це?” – питаю у чоловіка. А він просто каже: “Це війна!”. Потім нам почали показувати, як бомблять українські міста, повідомили про величезну кількість біженців, запровадження комендантської години. Звісно, для мене це трагедія. У Дніпропетровську пройшло все моє дитинство. Це моє рідне місто на все життя. Тут жили мої мама, тато, бабуся, усі рідні. Сьогодні через два роки після початку великої війни в США по-різному ставляться до України. Але моя позиція тверда: винен той, хто розпочинає війну. путін почав цю війну. Він і винний! Тому я підтримувала і підтримую Україну чим тільки можу.
Нагадаємо, що ще навесні 2022-го знаменита дніпрянка організовувала за океаном акції на підтримку України та в телеетерах закликала Джо Байдена збільшити допомогу нашій країні.
Звісно, знамениті спортсмени-дніпряни підтримують нашу країну й у самому Дніпрі. Олімпійський чемпіон 1988 року з футболу Олексій Чередник активно допомагає нашій армії у боротьбі з загарбниками.
– Чесно кажучи, зараз не можу згадати подробиці першого дня глобального вторгнення в Україну, – зазначає Олексій Валентинович. – Перебуваю у Дніпрі і їхати не збираюся. Активно займаюсь волонтерством. Сьогодні інакше не можна.
Ворожі атаки не завадили роботі знаменитого скульптора
Легендарний дніпровський скульптор, народний художник України Володимир Небоженко пам’ятає ще Другу світову війну. Пам’ятає і визволення Дніпропетровська, хоч у жовтні 1943-го нашому талановитому землякові було лише два роки.
– Добре пам’ятаю, як біля нашої хати фашистська бомба вирила величезну вирву, – згадує Володимир Павлович. – Звук від того далекого вибуху досі у вухах гримить. Але нинішня війна, здається, ще страшніша і підліша. У ніч на 24 лютого був удома і прокинувся від вибухів. Не злякався. Але було величезне розчарування, що це правда. Сталася страшна біда і я досі дивуюсь, як таке могло статися! Ні за якими людськими нормами та правилами це неможливо. У Дніпрі розпочалися «прильоти». Звичайно, не хотілося, щоб загинули мої найкращі роботи. Тоді їх почали закривати мішками з піском. Але ворожі атаки не завадили мені працювати. Руки в мене не опустилися, хоч напруга від війни посилюється. Приходжу до майстерні та працюю. Є надія та впевненість у перемозі Україні. Не можна не вірити в неї. Зло не повинно перемагати, і воно ніколи не перемагало.
Нагадаємо, що в лютому-березні 2022 року захисними мішками з піском закривали адміністративні будівлі, торгові центри, лікарні та школи. Укрили від ворожих снарядів і один із головних символів Дніпра – пам’ятник Олександру Полю, роботу над яким скульптор завершив у 2002 році.
Порожні полиці та світломаскування
Прикмети перших місяців великої війни – комендантська година, порожні полиці у магазинах, світломаскування на вікнах.
Життя містян і Дніпра кардинально змінилося. З 20-ї до шостої ранку було встановлено комендантську годину. Дніпрян закликали робити світломаскування та не ігнорувати повітряні тривоги. Наприкінці лютого 2022-го більшість містян при тривожних звуках спускались до сховищ. Пильність наших земляків у багато разів зросла. У соцмережах гнівно висловлювалися про тих, хто не вимикає в пізні години світло і цим самим привертає увагу агресора.
З магазинів дружно вимели крупи, макаронні вироби та консервацію. На щастя, здебільшого продовольчі запаси не знадобилися. Але, читаючи новини про наступи на Київ та Харків, люди робили все можливе, щоби вижити. А «мародерів», які намагалися винести їжу дарів, прив’язували скотчем до стовпів, інколи ж піддавали тілесним покаранням. Багато відбувалося дивного та незрозумілого. Зрозуміло, ніхто не знав, що робити в такій ситуації. Як убезпечити себе та місто від найстрашнішого. Спільне лихо застало нас зненацька.
На початку березня тисячі жінок та літніх чоловіків штурмували евакуаційні потяги. Багато біженців згодом повернулися додому, але приїхали далеко не всі.
Здається, що ніхто не готувався до війни. Але це не так. Ті, хто захищали Україну з 2014 року, точно знали, що росія захоче захопити всю нашу країну. Цілком.
Кадрові військові називали міста, які бомбитимуть росіяни
Незважаючи на посилені два роки тому тривожні новини, переважна більшість із нас не хотіла вірити у велику війну. Але для військових це не стало несподіванкою.
Наш земляк Влад Скворцов, який загинув у квітні 2022 року, абсолютно точно знав, що повномасштабного вторгнення не уникнути.
– Влад завжди був дуже цілеспрямованим та впертим, – розповідає його дружина Ліза. – Коли він щось вирішив, зробить обов’язково. Ще студентом-першокурсником на канікулах записався добровольцем і воював на сході України. Повернувся до університету та всі роки готувався стати кадровим військовим. Він щось замовляв, купував. Обзаводився військовою амуніцією, необхідною у бойових умовах. Після закінчення вузу пішов до армії. Ми часто говорили про війну, і він стверджував, що повномасштабного вторгнення не уникнути. Навіть називав міста, які першими зазнали нападу: Маріуполь, Київ, Чернігів. 24 лютого ми зателефонували і його анітрохи не здивувало, що росія обстрілює наші мирні міста.
Нагадаємо, що Влад Скворцов загинув 25 квітня 2022 року в Ізюмському районі Харківської області, а в липні 2023 року йому було присвоєно звання Герой України.
Категорія: Війна, Новини Дніпра, Тема дня
Позначки: Борис Філатов, Головне, Україна Росія війна