Триматись допомагають пісні: як керівниця ансамблю «Дніпряночка» прищеплює дітям любов до України

Саме зараз, над нашою країною нависла смертельна небезпека, кожному з нас дуже важливо мати певні точки опори. Це стосується не тільки психологічного стану, а й патріотичного запалу, який ми не маємо втратити. Значна частка такої роботи лежить на плечах педагогів, які попри все навчають та виховують дітей – наше майбутнє. Однією з них є Наталія Пустовалова  – керівниця ансамблю української пісні «Дніпряночка» ДМШ № 15 «Дитяча музична академія ім. Н. Різоля».

• Нашому колективу 28 років, – розповідає «Нашому місту» Наталія Михайлівна. –  Зараз  заняття відвідують біля 30 дітей, а до великої війни ця цифра дорівнювала 100. Було три групи вокалістів по 20 чоловік, плюс оркестр. Ми брали участь у багатьох концертах  – як у Дніпрі, так і за його межами. З різних конкурсів привозили винагороди – кубки та грамоти.

Звісно, війна накладає певні обмеження на розвиток дитячих талантів. На жаль, стала вже буденною  ситуація, коли хлопці та дівчата 30 хвилин співають, а потім стільки ж чи навіть більше часу сидять в укритті. Але тем не менш, життя і творчість продовжуються. «Дніпряночку» відвідують юні музиканти, які навчаються грати на різних інструментах. Разом з тим, вони ще й співають.

• Директор школи Марина Чекалкіна всіляко підтримує наші ініціативи, – зазначає Наталія Пустовалова. –  В нас є чудова костюмерна з різноманітними костюмами. Придбати їх допомагала Дніпровська міська рада та меценати. Тільки червоних  черевичок зі шкіри – біля 80 пар. Сподіваємось, після війни вони нам знову знадобляться для гастролей.

У репертуарі «Дніпряночки» – українські народні, а також авторські пісні. Володимир Кіпер – ще один викладач цього колективу – робить дуже гарні оркестровки. Діти у цьому колективі не тільки співають, а й танцюють, тож їхні виступи є театралізованими та нагадують цікаві вистави.

• 22 грудня минулого року у нас був великий звітний концерт – перший за три роки, – згадує Наталія Пустовалова. – Його перервала сирена, під час якої діти разом з вчителями та батьками сиділи у підвалі. Але коли тривога закінчилась, ми повернулись до зали. Я диригувала та бачила очі дітей. Було видно, що вони дуже скучили за живими виступами, за великими заходами. А щодо мене, заняття з дітьми – це моє життя. Вони надають мені сили жити.

Син Наталії Михайлівни зараз захищає Україну від окупантів. Серед її учнів також є чимало тих, чиї батьки наразі на фронті. Тож українські пісні, яких у репертуарі «Дніпряночки» більше 30,  допомагають їм триматись і вірити у нашу Перемогу.

Фото Володимира Федорищева.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, як вчитель з Дніпра присвячує твори своїм учням.