ЕКСКЛЮЗИВ Герой України і Революції Гідності: як живуть батьки Сергія Нігояна з Дніпропетровщини

Йому назавжди 20 років. Сергій Нігоян загинув 22 січня 2014 року від кульових поранень при штурмі вулиці Грушевського.  І назавжди став символом Революції Гідності. Чи розумів він тоді, цитуючи Шевченка на майдані, що росія через зекілька років розпочне повномасштабне вторгнення?  Журналісти «Наше Місто»  приїхали в рідне село Сергія – Березнуватівка, де його пам’ятають. Як і пам’ятає вся Україна.

Гарік Нігоян, батько Сергія. Для нього час зупинився десять років тому, коли він поховав сина. Єдиного сина. Каже, що раніше журналісти тут бували частіше. Але все рідше до нього звертаються за інтерв’ю. І наголошує – йому легше, коли він говорить про сина, розповідає.

Він каже, що час не лікує. Вони з дружиною просто навчились жити з цим. Мати Сергія Венера не дає коментарі, не дивиться інтерв’ю, бо просто невимовно боляче,

Родина Нігоян переїхала з Вірменії до Дніпропетровщини у 1992-ому році – тікала від війни в Нагірному Карабасі. Полишили село Навур, що на кордоні з Азербайджаном. В Україні облаштувались у Березнуватівці – неподалік асфальтного заводу. Сергій народився вже тут – у селі. Свого часу батьки не знали, що він збирається на Майдан. Сергій був досить закритим, для них стало відкриттям його захоплення та цитування поезією Шевченка

А про те, що загинув, дізнались із новин. Тоді телевізор працював у родині Нігоян цілодобово. І потім було повідомлення: «Є дві жертви – один вірменин». Тоді Гарік Вийшов покурити і почув, як його дружина кричить. У новинах показали тих, хто загинув.

У селі місцеві не підтримали ініціативу назвати вулицю на честь Сергія. Зате у Дніпрі з’явився проспект Нігояна. Про це батько дізнався випадково.

У рідній школі є музей на честь Сергія. Йому посмертно присвоєно Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» та Медаль «За жертовність і любов до України». У містах країни вулиці названі його іменем. Весь світ бачив відео, де він декламує твори Шевченка. А фото Сергія в червоній касці з бородою впізнають далеко за межами України.

Але поза цим є просто трагедія і біль батьків, які десять років тому поховали свого єдиного і найкращого у світі сина. І найменше, що можна зробити нам– не дати пам’яті про Сергія зникнути.

Детальніше по сім’ю Герою дивіться у нашому відео.

Фото: Валерій Кравченко.