ЕКСКЛЮЗИВ Сила духу та сучасні методи: у Дніпрі реабілітують та протезують воїнів, які втратили кінцівки

Війна щодня забирає життя та калічить наших захисників. Військові медики рятують їх від жахливих наслідків ворожих обстрілів. На жаль, іноді доводиться вдаватися до ампутації пошкоджених кінцівок. Після цього українські воїни потребують подальшої реабілітації та протезування. У Дніпрі команда фахівців однієї з міських лікарень використовує сучасні методи лікування для відновлення функцій опорно-рухового апарату, готуючи пацієнтів до протезування та супроводжуючи їх протягом цього складного процесу. Як це відбувається – читайте в матеріалі “Наше місто”.

Індивідуальний підхід до кожного пацієнта

Фізичний терапевт Михайло був успішним фітнес-тренером, а з початком повномасштабного вторгнення пішов працювати в одну з лікарень Дніпра у якості волонтера. Допомагав пораненим з травмами опорно-рухового апарату. Потім вступив до магістратури і отримав спеціальність «фізична терапія». На його рахунку – вже не один десяток пацієнтів, яким він допоміг з реабілітацією.

-Кожен пацієнт, який потрапляє до відділення, проходить так зване оцінювання його можливостей та обмежень. Ми складаємо індивідуальний план реабілітації, – каже Михайло. –  Якщо стан пацієнта стабільний – ми відразу переходимо до функціональних завдань. Вони вчаться переміщатися у просторі та самообслуговуватись, опановують те, що їм знадобиться у повсякденному житті.

Серед військових найпоширенішими є мінно-вибухові травми. Це комплексне ураження кісток, м’яких тканин, м’язів. У цьому відділенні працюють за сучасними стандартами, вважають, що активність допомагає швидше відновитись. 

-У відділенні є сучасне обладнання – тренажери, що працюють в інтерактивному режимі, підвісні системи, тощо, – відзначив Михайло. – Це дає нам можливість застосовувати більше прийомів та методів реабілітації. Пацієнт не лише крутить педалі на велотренажері, а й виконує певні завдання. Там є монітор, людина може керувати тренажером.

Військовослужбовець Давид сім місяців був «на нулі». Почав свою службу з Херсона, потім – Нікополь, Запорізька та Донецька області. Чоловік переніс складну операцію на тазостегновому суглобі, а зараз проходить реабілітацію.

-Я прийшов у це відділення два тижні тому на двох милицях, а зараз вже від однієї відмовився. Іноді навіть без милиць можу трішки походити, – розповідає Давид. – Тут дуже високий рівень надання допомоги. Я задоволений підходом до реабілітації, а також своїм теперішнім станом. Іноді буває складно під час тренувань, але результат того вартий.

Давид планує повністю відновитися. Після цього пройти ВЛК, а вже тоді стане зрозуміло, чи зможе він повернутися на фронт.

Протези для незламних

Людям, що відчули на собі досвід ампутації, доведеться пройти довгий шлях відновлення. Протезування – це важливий компонент реабілітації, який дає можливість таким пацієнтам вести активне життя.

–Протезування виконується спеціалізованими закладами, – каже фізичний терапевт Михайло. – За це сплачує держава і пацієнт має право обирати спеціалістів, у яких він буде протезуватися. Ми готуємо пацієнтів до протезування. Після отримання протезів, вчимо ними користуватися.

У цьому відділенні люди проходять як допротезну реабілітацію, так і післяпротезну.

-Буває, що пацієнт потрапляє до нас на два тижні і за цей період протез не встигають виготовити. То наша мета – досягти позитивних змін. Мова йде про базову мобільність, наскільки пацієнт може самостійно пересуватися, – пояснив Михайло. – Навіть маленькі досягнення мотивують його і крок за кроком він відновлюється. Бувають складні травми, тоді знадобиться більше часу. Ми вчимо наших пацієнтів користуватися кріслом колісним, носити протези, зробити своє життя більш якісним.

Михайло розповідає, що повернення до звичного життя у військових проходить по-різному. Це залежить не лише від складності поранення та бажання пацієнта, але й від професіоналізму фізичного терапевта.

-Велика прірва між тим, коли пацієнт лежить і моментом, коли він піде, – каже фізичний терапевт. – Це завдання може здаватися нереальним – знову ходити. Пацієнт лежить і не розуміє, як він може взагалі далі ходити, якщо зараз йому навіть важко перевертатися з боку на бік. Є хлопці, які вже на третій місяць ходять з протезом без допоміжних засобів. А є ті, хто тривалий час проходить реабілітацію через ускладнення. Кожен випадок унікальний.

 Травми не лише фізичні, а й психологічні

Важливо, щоб українські захисники, що втратили здоров’я, не відчували себе покинутими. Їм потрібна підтримка не лише фізична, а дуже часто й моральна.

-Демотивують наших пацієнтів втрати близьких людей, загибель побратимів, яку вони бачили на власні очі, – каже Михайло. – Поранення фізичні – це одне, але всі вони отримують і емоційно-психологічні травми.  

Тож фізичні терапевти спілкуються зі своїми пацієнтами і як психологи також. У той же час кожен фахівець виконує своє завдання, згідно з призначенями лікарів.

-Буває, що людина не йде на контакт. У нас є психолог, якщо пацієнт потребує підтримки, він з ним працює, – додав Михайло. – А нам психолог дає рекомендації, як краще спілкуватися з такими людьми. Які теми можна чіпати. Це покращує роботу, підвищує ефективність лікування, пацієнту стає комфортніше.

Михайло розповідає, що трапляються випадки, коли хлопці, які пережили ампутацію, глузують один над одним. Це захисна реакція, вона зменшує емоційне напруження. Головне, щоб від сторонніх не лунали подібні жарти, це може образити пораненого бійця.

-Ми працюємо не перший рік. Звісно, кожен пацієнт має свою історію. Але ми намагаємось не поринати в такі речі, бо буде складно виконувати свої обов’язки, – зізнається Михайло. –  Для ефективної реабілітації саме військових бажано не перейматися на емоційному рівні і робити свою роботу якомога якісніше, тоді результат буде кращий.

За словами Михайла, бувають випадки, коли пацієнти прагнуть підтримувати дружні взаємини з реабілітологами. І це в жодному разі не повинно впливати на лікувальний процес. Але якщо пацієнт в емоційно важкому стані – йому не потрібне додаткове спілкування. Тоді стосунки суто професійні.

– Більшість пацієнтів і після виписки з відділення продовжують спілкування з фізичними терапевтами. Вони надсилають нам фото з результатами, яких досягли, – розповідає Михайло. –  Питають порад, розповідають про нові протези та цікавляться, як ними користуватись. Багато хто просто телефонує дізнатися, як справи.

Дехто з пацієнтів на нових протезах повертається додому, а є й такі, хто після реабілітації знову їдуть на фронт, до своїх побратимів, щоб разом захищати Батьківщину.

-Був пацієнт, який потрапив до нас після мінно-вибухової травми. На щастя, було ушкодження тільки м’яких тканин і незначні перелами, – згадує Михайло. –  Він відновився, повернувся на фронт і навіть вже отримав нагороду після поранення. Такі випадки непоодинокі. Навіть ті, хто пройшов тривалу реабілітацію після ампутації, з протезами повертаються на фронт.

Історія українських захисників, які втратили кінцівки на війні, – це не лише про трагедію та біль. Це також про неймовірну стійкість, силу духу та жагу до життя. Завдяки самовідданій праці медиків, реабілітологів та психологів, а також підтримці близьких, вони долають всі труднощі та повертаються до повноцінного життя.

Фото Валерія Кравченка