Десятки тисяч дніпрян – люди з інвалідністю. На жаль, через війну їх побільшає. Найчастіше звичайна прогулянка для таких людей – неабияке випробування. Нелегко їм доводиться й у міському транспорті. Адже є ще величезна кількість маломобільних городян – мам з малюками, вагітних, пенсіонерів, для яких безбар’єрність – життєва необхідність. Як вода та повітря. Вочевидь, що не можна не допомогти таким людям. Тому Дніпро першим в Україні ухвалив п’ятирічну Програму створення безбар’єрного простору. Що планується зробити? У темі розбирався журналіст «Нашого міста».
Що вже зроблено у Дніпрі для маломобільних городян
Будуючи світле майбутнє, радянська влада особливо не переймалася людьми з інвалідністю. Магазини, театри та кінотеатри, поліклініки та аптеки зазвичай не мали навіть елементарних пандусів. Так було не тільки в Дніпрі-Дніпропетровську, але на всіх теренах «неосяжної нашої Батьківщини».
Ситуація почала змінюватися на краще останнім часом. Тішить, що з позитивних змін Дніпро – національний лідер!
Нагадаємо, що ще у «нульових» молодий адвокат Дмитро Жарий вперше в Україні виграв суд щодо порушення прав людей з інвалідністю. Тоді дніпровський правозахисник зобов’язав одну із міських аптек встановити, передбачений законом, пандус.
А 2018-го у Дніпрі було прийнято програму «Комфортне місто», у розробці якої брали участь і містяни з інвалідністю.
– У межах цієї програми зроблено чимало, – вважає Ольга Волкова, керівник громадської організації «Центр соціальної адаптації людей з інвалідністю Океан Добра». – У Дніпрі з’явилося більше низькопідлогових тролейбусів та маршруток. Для потреб маломобільних городян обладнано багато зупинок, торговельних центрів. Обладнані підйомниками великі аптеки. Дніпро став прикладом для нашого регіону та всієї країни. У цьому ми переконалися у 2019-2020 роках, коли з тренінгом об’їздили усі ОТГ Дніпропетровщини.
Але зрозуміло, що для забезпечення безбар’єрності в Дніпрі доведеться докласти величезних зусиль. Але результат буде! В останній день січня депутати міськради затвердили Програму створення безбар’єрного простору 2024-2028 років. У її підготовці брала участь і Ольга Волкова.
Безбар’єрність забезпечить рівні права та можливості всім дніпрянам
Ухвалена Програма дозволить систематизувати роботу щодо створення безбар’єрного Дніпра. У документі зазначається, що доступними всім, зокрема. — для людей з обмеженими можливостями мають бути укриття, магазини, лікувальні, навчальні заклади, транспорт та інші об’єкти.
Звісно, у вирішенні поставлених завдань необхідно враховувати специфіку міста.
– Наше місто стоїть на пагорбах, – констатує Ольга Волкова. – Перепади висот мають врахувати архітектори під час будівництва нових об’єктів. А вже збудовані будинки потрібно адаптувати під потреби всіх людей. Просте питання – чому на багатьох сходах відсутні перила. Поруччя необхідно встановлювати на висоті 90 см. Вони не повинні різко обриватися, оскільки в такому випадку рука, що спирається, може зісковзнути і людина отримає травму. Сходи потрібно освітлювати та виділяти щаблі. Самі щаблі повинні мати жорстку поверхню. Особливо дратує слизька плитка на підлозі. На таких щаблях дуже часто травмуються старі та діти.
Основна фішка програми – комплексність. Тобто йдеться не про окремі об’єкти, а загалом про весь міський простір.
-Вочевидь, що безбар’єрність – це забезпечення рівних прав та можливостей усім містянам, – зазначає Дарʼя Зимна, заступниця директора департаменту правового забезпечення Дніпровської міської рали – Завдання полягає, зокрема, в тому, щоб забезпечити безбар’єрний доступ в місцях масового користування, облаштувати пандусами, де є можливість, входи до житлових будинків, забезпечити зручність та доступність пересування для усіх містян у дворах будинків та зонах відпочинку. Треба також облаштувати нові, доступні для усіх, пішохідні зони, тротуари, переходи і зробите ще багато іншого. Програма розрахована на п’ять років. Роботи попереду дуже багато. Але ми все виконаємо! Попри війну ми повинні створити рівні умови для всіх дніпрян.
У 2024 році заплановано, зокрема, провести ремонт пішохідних зон та тротуарів для безпеки маломобільних дніпрян на вулицях Калиновій та Незалежній (Титова), встановити тактильну плитку у парках Зелений Гай та Писаржевського, обладнати сходи зі встановленням дитячих поручнів у парку Шевченка.
Як возить маломобільних дніпрян міський транспорт
Пересуватися містом маломобільним дніпрянам у звичайних тролейбусах та автобусах проблематично. Тому у Дніпрі транспортну інфраструктуру розвивають за стандартами безбар’єрності та інклюзивності. Це і облаштування сучасних комплексів зупинки, і оновлення рухомого складу.
– У Дніпрі 97 тролейбусів пристосовані для перевезення маломобільних груп населення, – розповідає Іван Васючков, спеціаліст сектору контролю та моніторингу департаменту транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міськради. – Побачити рухомий склад, пристосований для перевезень маломобільних груп населення, можна на лінії мобільного додатку «Д-транспорт». Потрібно використовувати спеціальний фільтр – і на карті відобразяться лише низькопідлогові тролейбуси. Їхній рух можна відстежувати у реальному часі.
Як обладнано зупинки для потреб людей з інвалідністю?
– Усі нові зупинкові комплекси у Дніпрі будуються на основі потреб маломобільних груп населення, – зазначає Іван Васючков. – На сьогоднішній день у місті таких – 212. На кожному вкладено тактильну плитку та передбачено місце для візків. Деякі зупинки ще обладнані пандусами.
Зауважимо, що Програмою передбачено збільшення кількості низькопідлогового транспорту протягом найближчої п’ятирічки. Ну, а для вирішення найнагальніших транспортних питань людей з інвалідністю працює «соціальне таксі».
«Соціальне таксі» – не розкіш, а необхідність
Для людей з інвалідністю таксі – просто засіб пересування. Але користуватися послугами звичайного таксі малобільним дніпрянам незручно та дорого.
Що робити?
Для того у Дніпрі працює «соціальне таксі». Такі транспортні послуги надають особам з інвалідністю I та II групи захворювання опорно-рухового апарату та особам з порушеннями органів зору, які мають I групу інвалідності.
Щоб отримати послугу необхідно надати такі документи:
- -заяву;
- -ксерокопію паспорта (для дітей з інвалідністю до 14 років – ксерокопія свідоцтва про народження);
- -ксерокопію довідки МСЕК або медичного висновку для дітей з інвалідністю;
- -пенсійне посвідчення або посвідчення особи з інвалідністю;
- -довідку з місця проживання;
- -ксерокопію ідентифікаційного коду.
Наскільки «соціальне таксі» користується попитом у Дніпрі?
– Для певної категорії маломобільних городян це дуже важлива послуга, – розповідає Максим Єрьоменко, директор міського центру соціальної допомоги Дніпровської міської ради. – Кожна особа і кожна громадська організація, що перебувають на обліку для сумісного перевезення групи осіб, мають право отримати 4 послуги на місяць тривалістю не більше ніж три години на день. Містяни з інвалідністю охоче користуються «соціальним таксі». У минулому році у Дніпрі було здійснено понад 2000 поїздок.
Думку представника міської влади цілком поділяють і самі користувачі «соціального таксі».
– Для містян з обмеженими можливостями пересування це величезна допомога, – зазначає Тетяна Шелюг, голова міського товариства людей з інвалідністю “Творчість”. – Щотижня членів товариства з опорно-руховими захворюваннями привозять на наші заходи. Ніколи не відмовляють із доставкою до лікарень, до банків, у санаторії, на вокзали. Водії допомагають нам сісти в машину та висадитися з неї. Ми поіменно знаємо цих чудових чоловіків: Андрій, Володимир, Сергій, Віталій. Величезна їм вдячність. Звісно, дякуємо і всьому міському центру соціальної допомоги.
Одна Любов добре, а дві краще!
Наша розповідь була б неповною, без історії про дніпрян з інвалідністю, для яких насамперед і розрахована 5-річна програма. Журналіст «НМ» Познайомився із чудовими, безжурними жінками. Вони тезки – обидві Люби: Любов Галіцина та Любов Дубинець. Їхні долі справді драматичні.
Любов Дубинець у школі займалася легкою атлетикою та вокалом. У житті красивої спортивної дівчини все було чудово та безхмарно. Після школи Люба планувала вступити до музучилища та реалізувати свої здібності. Але у 15 років в обдарованої школярки виявили саркому колінного суглоба. Потім були важкі операції і, на жаль, ампутація ноги.
Було боляче, тяжко, важко. Але дніпрянка не здалася. Багато років вона працювала у лабораторії агрегатного заводу. А свій творчий дар Любов Дмитрівна реалізувала у дуеті зі своєю подругою Любов’ю Галіциною.
Любов Галицина народилося з інвалідністю. Туберкульоз кісток переслідував нашу землячку з колиски. Але мужня дніпрянка знайшли у собі сили закінчити медичне училище та стати фельдшером-акушером. Вона була щаслива допомагати майбутнім мамам. Від їхнього щастя і її душа переповнювалася радістю. Ну, а для себе Любов Василівна співає.
Ім’я дуету просте, але промовисте: «Дві Любові».
– Насправді у нас одне кохання – до своїх близьких, до творчості, до рідного міста, – кажуть талановиті вокалістки. – Віримо у краще! У те, що майбутнє Дніпра – світле та щасливе. Інакше й не може бути!
Ми в цьому також впевнені. Кажуть же, що світом править Любов. Ну – чи Любові.
Категорія: Влада, Новини Дніпра, Тема дня
Позначки: Головне, Здоров'я, Новини Дніпра, Транспорт Дніпра