Один з воїнів підрозділу 108-ї бригади ТрО ЗСУ захищає нашу країну вже 10 років. Чоловік каже, що коли у 2014 році росія напала на Україну – він зненавидів все російське. Так й почався його бойовий шлях: спочатку в АТО, а потім у 108-й окремій бригаді, – передає «Наше Місто».
Військовий, на ім’я Дмитро та на псевдо «Шанс» наразі служить командиром. Але він розповідає, що почалося все ще у далекому 2014 році.
«Для мене війна розпочалася у 2014 році. Я був на Майдані. Щиро підтримав ідею Революції Гідності. Спочатку допомагав місцевим мітингувальникам у Дніпрі, а у лютому 2014 року поїхав до Києва, щоб побачити історичні події на власні очі та долучитися до них». – розповідає «Шанс».
Він каже, що коли росія напала на Україну – не міг у це повірити. Але потім, коли прийшло усвідомлення – зненавидів усе російське.
У мирному житті Дмитро був підприємцем. Тоді чоловік допомагав захисникам усім, чим міг: і грошима, і волонтерством. Він разом з друзями приганяв автівки, ремонтував і відправляв на фронт. А вже починаючи з 2017 року чоловік брав участь в АТО у складі добровольчих формувань. Тому, за словами Дмитра, події 2022 року для не стали для нього несподіванкою.
«Я готувався до російського вторгнення, знав, що це буде. В мене рюкзак вже був зібраний. 24 лютого я просто взяв його і поїхав до військкомату», – ділиться захисник.
Спочатку він потрапив до підрозділу контрдиверсійної боротьби. Але Дмитро вирішив шукати собі «більш практичне застосування». Через рік, потрапивши до лікарні, чоловік отримав місяць на реабілітацію. Цей час Дмитро вирішив використати з додатковою користю. «Шанс» за власної ініціативи знайшов у Києві тритижневі курси пілотів FPV-дронів і закінчив їх.
За кошти цілеспрямованого збору було куплено 10 перших дронів. Завдяки їм ворог зазнав втрат, а Дмитро перейшов служити до аеророзвідки. Він розповідає, що за рік служби було знайдено дуже багато цілей. На власному рахунку захисника знищення ворожих БМП, вантажівка КАМАЗ та особовий склад противника.
Зараз чоловік каже, що його бажання, як і всіх українців – аби війна закінчилася.
«Мрію, щоб війна закінчилася. Моїй доньці шість років, а я, навіть коли вдається поїхати додому, не можу її побачити, бо вона за кордоном. Треба вигнати окупанта в будь-якому випадку, бо занадто великі жертви ми вже принесли, щоб зупинятися на півдороги. Сподіваюся, у нас вистачить сил», – ділиться військовий з позивним «Шанс».
Нагадаємо раніше ми писали історію військової з ТрО Дніпра. «Мені було все одно ким йти служити, головне – бути корисною», – казала вона.
Читайте також: Близько 3 тис. школярів Дніпра перейшли на дистанційку через нічні обстріли.