Часом педагоги скаржаться на низьку мотивацію дітей до навчання. Бажання школярів здобувати нові знання збільшується, якщо вчителі змогли їх зацікавити, – знайти нестандартні підходи, повʼязати науку з реальним життям дітей та підлітків тощо.
Дніпровське медіа «Наше місто» спільно з «Новою українською школою» поспілкувалися з вчителями Дніпра, які знайшли ключі до учнівської цікавості, а від їхніх уроків отримують задоволення і самі педагоги, і діти.
Тож у цій статті розповідаємо про:
- цифрові сервіси, які використовує вчитель історії й правознавства, аби оживити портрети й створити чат-боти;
- вчительку трудового навчання, яка передає народні традиції й знання через вироби;
- навчальний блог вчительки біології зі 180 000 підписників;
- мікрозелень на підвіконні класів та уроки, на які діти біжать із передчуттям дива;
- нейро-звірів, які допомагають дітям боротися зі стресом.
ІСТОРІЯ Й ПРАВОЗНАВСТВО: ЯК ЖИВІ ПОРТРЕТИ, ЧАТ-БОТ ТА ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ ЗАКОХУЮТЬ УЧНІВ У ПРЕДМЕТИ
Були часи, коли батьки з побоюванням ставилися до молодих вчителів – мовляв, досвіду в них ще немає, чому можуть навчити дітей? Та із часом ситуація змінюється. Зараз часто саме молоді педагоги інтегрують у навчання нові креативні підходи. Так, Олександр Підгайний, який викладає історію та правознавство в дніпровській школі № 84, протягом уже семи років використовує на своїх уроках нейронні мережі та штучний інтелект. Як то кажуть, почав ще до того, як це стало мейнстримом [ред. – масова тенденція в культурі, мистецтві, медіа тощо].
Працювати до школи Олександр прийшов одразу, як отримав університетський диплом. І за період вчителювання йому є чим похвалитися.
У 2022 році, незадовго до початку повномасштабного російського вторгнення, на Дніпропетровщині відбувся обласний конкурс із правознавства, де молодий вчитель посів друге місце.
Зараз він активно ділиться досвідом зі своїми колегами. Наприклад, проводить майстер-класи зі створення чат-ботів та тренінги в Центрі професійного розвитку «Освітня траєкторія».
Олександр під час одного з таких майстер-класів
«Я роблю акцент на цифровізації навчання та інтеграції STEM-підходу в історичну та громадянську галузі, – розповідає Олександр Підгайний. – Для цього використовую технології доповненої реальності. Зокрема, сервіс Artivive дає змогу «оживити» сторінки підручника й додати трішки магії. А також створити живі портрети тих, хто в книзі виглядає статично».
Для цього застосунок Artvive треба завантажити на телефон, а потім навести камеру на портрети та просканувати зображення історичних діячів згідно з темами того чи того уроку. Далі можна «поспілкуватися» з діячами та навіть отримати від них завдання. Це виглядає прямо як живі картини з «Гаррі Поттера»!
«Наприклад, минулої осені школярі вивчали географічні відкриття Христофора Колумба, – пригадує Олександр. – Діти сканували його зображення, після чого Колумб просив їх розказати, які наслідки були від того, що він доплив до Нового Континенту».
А ще Олександр Підгайний створює навчальні чат-боти в сервісі SendPulse. «Чат-бот ніби імітує живе спілкування, – каже вчитель. – Наше життя і без того певною мірою проходить у смартфоні. То хай краще діти використовують їх із користю».
Молодий педагог також використовує на уроках штучний інтелект та графічні нейромережі. Наприклад, в ImageCreator з допомогою текстового опису створює графічний контент, який далі використовує для презентації досліджень, створення коміксів тощо.
«Наприклад, ми вивчаємо Середньовіччя, – пояснює Олександр. – Учні отримують завдання описати замок чи лицаря. Ці тексти стануть завданням для штучного інтелекту. У результаті ми отримуємо продукт – ілюстрацію, яку створить нейромережа. Також я реалізую проєктний підхід через проведення дослідів чи використання 3D-моделювання на платформі Tinkecard. Наприклад, єгипетські піраміди можна сконструювати у 3D-редакторі».
На уроках Олександра Підгайного школярі залюбки влаштовують змагання зі штучним інтелектом. Наприклад, хто швидше знайде помилку в тексті – вони чи він? Це розвиває навички, які точно знадобляться молоді в найближчому майбутньому. Бо без ШІ – уже нікуди.
«Працювати із сучасними технологіями цікаво дітям різного віку, – впевнений Олександр. – Наприклад, просканувати зображення в підручнику можуть і шестикласники. А використовувати чат-боти краще вже з 8–9 класів. А ще я часто на уроках використовую комікси, які можна робити в сервісі Canva. Виглядає це так – є певна історична подія і діти мають подати її у вигляді коміксу, тобто ілюстрованої розповіді».
Олександр під час одного з майстер-класів для вчителів
«Зараз в Україні акцентують на цифровізації освіти, – каже Олександр Підгайний. – Мені це імпонує, а ще – це подобається дітям. Тож я намагаюся максимально використовувати потенціал цифровізації й ділитися своїми знахідками з колегами».
ТРУДОВЕ НАВЧАННЯ Й ТЕХНОЛОГІЇ: ЯК ВЧИТЕЛЬКА ПЕРЕДАЄ НАРОДНІ ТРАДИЦІЇ ТА ЗНАННЯ ЧЕРЕЗ ВИРОБИ
Завдяки народним традиціям ми відчуваємо своє коріння, свою ідентичність і ніхто не має права нас «денацифікувати». Любов до традицій уже багато років розвиває в дітях учителька дніпровської гімназії № 49 Лариса Переясловець. Вона викладає трудове навчання та технології в учнів 5–9 класів.
Свої уроки Лариса намагається робити комбінованими. Там школярі вивчають народознавство, етнопедагогіку. Та, звісно, багато що роблять власноруч.
«У шостому класі є тема, присвячена створенню ляльки-мотанки, – наводить приклад Лариса Переясловець. – Ми не просто створюємо її, а вивчаємо історію виникнення, проводимо дослідницьку роботу, пишемо реферати. Цей процес триває орієнтовно місяць. Я пропоную дітям виготовити не одну ляльку, а три. Бо в кожної – своє завдання:
- лялька-дзвіночок відганяє злих духів,
- лялька-подорожниця з довгою косою стане в пригоді переселенцям,
- а лялька-берегиня має бути в кожній оселі. Вона береже наші родини від негараздів».
Під час дистанційного навчання Лариса Переясловець сама створює відеоуроки. Допомагає зі зніманням відео чоловік. Такі уроки виходять значно цікавіші й корисніші, ніж ті записи, які пропонує YouTube, каже Лариса.
«На уроках із технологій, які я веду, діти пізнають народні ремесла та народознавство, – розповідає Лариса Вікторівна. – Заняття виходять комбінованими: мають теоретичний та практичний складники. Наприклад, п’ятикласники із задоволенням створюють вироби з глини. А ще дізнаються, де саме її можна знайти на Дніпропетровщині».
На такі уроки вчителька запрошує справжніх гончарів, які проводять професійні майстер-класи. Не менш цікавими є і заняття з декупажу, в’язання, бісероплетіння та вишивки.
«Для наших захисників і захисниць ми вишили обереги, які захищають від злих духів та всякої біди, – пригадує вчителька. – Для цього наносили на вироби спеціальні знаки. Я даю дітям не лише практичні навички з рукоділля, а і глибокі знання, які ми отримали від наших пращурів».
Хлопці переважно створюють вироби з металу або випилюють їх із дерева. «Хлопцям я багато розповідаю про кольорові та дорогоцінні метали, їхні сплави, – акцентує Лариса. – А напередодні Великодня ми всі дружно розфарбовуємо писанки. У них кожен елемент несе в собі багато цікавої інформації».
Давня любов Лариси Переясловець – петриківський розпис. Вона навчає дітей цього мистецтва вже багато років. У міському Палаці дітей та юнацтва в Лариси є велика майстерня, куди на заняття приходять дівчата і хлопці різного віку. Тут діти відволікаються від неспокійного українського сьогодення.
БІОЛОГІЯ ТА ХІМІЯ: ПІДТРИМКА ВІД АДМІНІСТРАЦІЇ ТА БЛОГ ВЧИТЕЛЬКИ НА 180 000 ПІДПИСНИКІВ
Коли дев’ять років тому Надія Пахарчук прийшла працювати вчителем біології та хімії до дніпровського ліцею № 148 «Планета щастя», побачила, що в руках у кожної дитини – гаджет. І з кожним роком ці гаджети вдосконалюються. Надії стало зрозуміло, що використовувати їх можна і треба не лише заради ігор. Це і стало поштовхом до розроблення методик, з якими уроки стали цікавішими.
Надія в класі
«Я обожнюю біологію. Впевнена, що любов до неї мені вдається передати й дітям. Бо кожного року тих, хто після школи вступає на медичні або біохімічні спеціальності, стає більше. – каже Надія. – Адміністрація школи підтримує ініціативи вчителів. Я, наприклад, завдяки цьому маю сучасну лабораторію, де й реалізую нові цікаві підходи до навчання. Наприклад, створюю квест-кімнати чи роблю онлайн-пазли».
Надія в сучасній лабораторії
Вчителька має власний навчальний блог зі 180 тисячами підписників. Завдяки блогу Надія Василівна стала призеркою конкурсу для вчителів. За чотири роки він перетворився на цілу систему, яка дає змогу вивчати біологію з будь-якої точки світу.
Урок біології
«Під час повномасштабної війни біологія і хімія набули особливого значення, – впевнена Надія. – Нам потрібно значно більше, ніж у мирні часи, лікарів, реабілітологів, психологів. Я всім своїм учням бажаю гарного шляху – але не рівного. Адже випробування – кроки до вдосконалення».
ХІМІЯ: СМАЧНА МІКРОЗЕЛЕНЬ, STEM-НАВЧАННЯ ТА ПЕРЕДЧУТТЯ ДИВА ПЕРЕД КОЖНИМ УРОКОМ
Оксана Артем’єва прийшла в дніпровську школу № 67 студенткою 5 курсу – на переддипломну практику (у 1994 році). У 2024 виповнюється 30 років, як жінка почала працювати в цьому закладі освіти. Зараз це спеціалізована школа № 67 еколого-економічного профілю. Оксана пройшла довгий шлях від молодої вчительки хімії до вчительки-методистки, співавторки програми «STEM-ЛАБ», авторки посібників та заступниці директора закладу з наукової роботи.
Оксана Артемʼєва
«Багатьом хімія здається складним предметом, – погоджується Оксана Артем’єва. – Але він дуже цікавий, бо це предмет про життя. Хімія оточує нас всюди. Сьогодні через повномасштабну війну на нас падає багато «мотлоху», його потрібно буде утилізувати та знешкоджувати. І цим будуть займатися саме хіміки».
Зараз Оксана активно займається STEM-напрямом – це поєднання природничих наук, інжинірингу, технологій та мистецтва. Завдання освіти, на думку Оксани, – показати, що не може бути окремо математики, фізики та хімії. Усі предмети пов’язані між собою.
«Я намагаюся робити все для того, аби в дитини склалася єдина наукова картина світу, – каже вчителька. – Ті знання, які діти здобули в школі, вони мають вміти застосовувати в житті. А ще – обрати майбутню професію. Дніпропетровщина – це промисловий регіон. Гадаю, ми, педагоги, мусимо докласти максимум зусиль, щоб наші діти залишалися тут і працювали на його користь».
Учні 67 школи майже щоразу йдуть на уроки Оксани Артем’євої з передчуттям дива. Наприклад, напередодні новорічних свят вчителька запалювала свічку, стискала біля неї шкірку апельсина і виходив саморобний бенгальський вогонь. Коли на уроках хімії досліджували жири, говорили про окопні свічки, видобували стеарин із господарського мила. Або вчилися очищати воду.
«Діти не просто вчаться, а здобувають ті знання, які мають цінність, – каже Оксана. – Кожна дитина росте «чомучкою», і цю цікавість не можна втратити. Її можна підтримувати навіть на дистанційці, наприклад, дослідити оксиген та кисень, проглянувши мультфільм».
В Оксани Артем’євої та її колег є чимало поважних здобутків. У жовтні 2023 року проєкт 67 школи брав участь у Міжнародному фестивалі «Наука на сцені» у Львові. Дніпряни гідно презентували себе, тож у серпні 2024 року в складі команди України братимуть участь у фіналі конкурсу, який відбудеться у Фінляндії».
Мікрозелень, яку Оксана вирощує з учнями
«Проєкт, який ми презентували, пов’язаний із вирощуванням мікрозелені, – розповідає Оксана. – Це дуже популярно сьогодні, бо пов’язано зі здоровим харчуванням. Дітям потрібні вітаміни. Тому ми вирішили вирощувати корисні рослини прямо на підвіконні шкільних кабінетів. Спочатку школярі досліджують, як саме відбувається процес пророщування, а потім із задоволенням їдять те, що виросло. Виходить дуже класний додатковий перекус на перервах. Бо щодо вживання мікрозелені немає ніяких протипоказань. До того ж вона дуже різноманітна і смачна».
Для пророщування мікрозелені не потрібні ані земля, ані добрива. Лише марля, на яку треба викласти насіння, і вода. Вибір насіння, яке можна знайти в інтернеті, дуже великий. Від висадження до пророщування потрібно три доби. Діти різного віку із задоволенням пригощаються зеленою гречкою, горохом, люцерною, нутом і навіть гірчицею. Найулюбленіші ласощі – жито.
ПСИХОЛОГИНЯ: ЯК НЕЙРО-ЗВІРІ БОРЮТЬСЯ ЗІ СТРЕСОМ
Під час війни важливо приділяти увагу психологічній підтримці й емоційному стану дітей. У цьому напрямі працює і практична психологиня дніпровського НВК № 37 Вікторія Вдовіна. Вона використовує у своїй роботі метафоричні асоціативні картки «Нейро-звірі», які створила за допомогою штучного інтелекту.
Вікторія Вдовіна з картками
Шукаючи ефективні способи допомоги дітям, які постраждали через повномасштабне російське вторгнення, минулого року Вікторія вирішила створити власний інструмент за допомогою штучного інтелекту. Так зʼявилися метафоричні асоціативні картки (МАК) для роботи з дітьми «Нейро-звірі».
Метафоричні асоціативні картки «Нейро-звірі»
«На картках зображені фантастичні нейро-звірі, – розповідає психологиня. – Тобто уявні тварини в казковому лісі. Робота тривала декілька місяців, а ідея чекала на реалізацію майже рік. Метафоричні асоціативні картки – це набір картинок розміром із гральні картки. З їх допомогою психолог може підштовхнути дітей до відвертої розмови про себе та свою проблему».
Картки з нейро-звірями створюють атмосферу безпеки й довіри, зменшують внутрішній спротив дитини, допомагають сформувати навички пошуку розв’язання проблем, каже Вікторія. А ще, розвивають мислення, поліпшують комунікативні та соціальні навички. Вони можуть бути підтримкою під час навчання і розвитку. Метафоричні асоціативні картки допомагають дітям легше розуміти власні емоції й керувати своїми почуттями.
Метафоричні асоціативні картки «Нейро-звірі»
«Цей метод є інноваційним та ефективним способом, аби сприяти психологічному відновленню та емоційній стабілізації дітей», – вважає Вікторія.
У колоді є вправа «Тварина-помічник», де діти обирають картку «Нейро-звіра», який міг би стати помічником у проблемній ситуації. Та фантазують, як саме ця тварина може допомогти, і чому вони обрали саме цю картку. Діти можуть відповісти приблизно так: «Я можу бути мудрим, як сова», або «Я можу мати спокій та силу, як слон».
Ось ще приклад. Дівчинка семи років обрала для себе рожевого кота для виконання вправи. Пояснює це так: «Цей котик схожий на мене, у мене теж часто такий настрій, а ще він дуже милий і пухнастий, мені хочеться його роздивлятися. Я його намалюю. Котик зможе дійти до дерева сили, йому допоможуть друзі, батьки. Після цього він стане сильним і радісним».
Метафоричні асоціативні картки «Нейро-звірі»
«Під час заняття із цією дівчинкою ми малювали котика в місці його сили, – пригадує Вікторія Вдовіна. – У спокійному куточку, де йому затишно й безпечно, з його друзями та улюбленими смаколиками. Працюючи з дитиною, я ставила різні запитання. Дівчинка ділилася своїми думками й так ми дізналися, де її місце спокою та безпеки. Така техніка допомагає стабілізувати та заспокоїти внутрішній стан».
Автор Юліанна Кокошко, «Наше місто», спеціально для «Нової української школи»
Титульне фото: ГО «Смарт освіта». Фото в тексті: Валерія Кравченка та особисті архіви Олександра Підгайного, Лариси Переясловець, Надії Пахарчук, Оксани Артемʼєвої, Вікторії Вдовіної
Цей матеріал був представлений ГО «Смарт освіта» в рамках Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст матеріалу є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів і не обов’язково відображає погляди USAID або уряду США
Категорія: Важливо, Новини Дніпра, Суспільні та соціальні новини Дніпра
