Купити продукти та ліки, оплатити комунальні послуги, прибрати в оселі. Це робота соціальної працівниці Оксани Овсяннікової. Вона працює у відділі Дніпровського міського територіального центру у Центральному районі міста. Жінка обслуговує 12 одиноких пенсіонерів. Про особливості професії вона розповіла журналістам «Наше місто».
Соціальною робітницею пані Оксана працює вже 30 років. Каже, що любить спілкуватися з людьми похилого віку, тому і обрала цю професію. Оксана і досі пам’ятає свій перший робочий день.
«Це був приватний сектор. Бабуся, до якої я прийшла, мала собаку. Відразу я злякалась. А потім з’ясувалось, що песик добрий та лагідний. З підопічною ми відразу знайшли спільну мову. Я зрозуміла, що ця робота для мене. І навіть думки не виникало змінити професію», – зізнається Оксана Овсяннікова.
Оксана розпочинає свій робочий день о 8 годині ранку. Бере проїзний квиток і їде за адресами. Кожного дня вона відвідує 5-6 осіб.
«Потрібно купити продукти, медикаменти, виконати деяку домашню роботу. Я готую їжу, допомагаю підопічним у питаннях особистої гігієни. Мені приємно, що можу бути корисною. Але головне – не лише допомогти з хатньою роботою, а й вислухати та підтримати людину. У них очі блищать, коли ми спілкуємось. Це мене мотивує працювати далі», – повідомила Оксана.
Кожна людина – це доля, прожите непросте життя. Жінка каже, що намагається кожного зрозуміти та підтримати, щоб людина не відчувала себе самотньою.
«У мене є одна підопічна, яка втратила доньку, згодом помер чоловік. Жінці 78 років, вона залишилася сама. Коли я вперше до неї прийшла, то побачила зневірену людину, яка втратила сенс життя. Але ми багато спілкувались і вона знайшла себе. Я запропонувала їй розв’язувати кросворди і це допомогло трохи відволіктися. Тепер завжди купую їй кросворд. До того ж, ця підопічна активно допомагає ЗСУ», – розповіла Оксана Овсяннікова.
«Була в мене підопічна, яка гарно співала італійські пісні. Вона перекладала їх на українську. Коли я приходила, вона вмикала Робертіно Лореті і ми разом слухали. До того ж, вона колишня медикиня, тож інформувала мене щодо питань охорони здоров’я. Я дізналась багато цікавого. Майже всі підопічні дають мені життєві поради та діляться власним досвідом. Ми обговорюємо події, що відбуваються у Дніпрі. Бабусі розповідають, що регулярно читають газету «Наше місто», щоб бути в курсі того, що відбувається», – каже Оксана Овсяннікова.
Оксана з гордістю розповідає, що її донька вчиться на фахівця з соціальної роботи. Вона завжди захоплювалась професією своєї мами, а коли підросла, вирішила, що може також бути корисною людям.
Нагадаємо, раніше ми розповідали історію Наталії Чергін, яка 22 роки працює у соціальній сфері.
Категорія: Інтерв'ю, Новини Дніпра, Суспільні та соціальні новини Дніпра
Позначки: Історія