ЕКСКЛЮЗИВ Топ борців за соборність України: люди, які увійшли в історію

Щороку 22 січня ми відзначаємо День Соборності. Це день, коли 22 січня 1919 року у Києві був урочисто проголошений Акт Злуки Української Народної Республіки (УНР) і Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). Подія ця, радше, мала символічне значення. Реального об’єднання цих двох молодих державних організмів так і не відбулося. Більше того, 4 грудня 1919 року офіційна дипломатична делегація ЗУНР заявила посольству УНР у Варшаві та уряду Польщі про денонсацію урядом ЗУНР Акту Злуки як протест проти таємних переговорів уряду УНР з урядом Польщі.

І все ж Акт Злуки був важливим виразом ідеї соборності України, яка стала надзвичайно актуальною для українців ХХ сторіччя, які, в силу історичних подій, опинялися в складі різних держав. «Наше Місто» зібрало для вас топ людей у довільному порядку, які у свій час боролись за єдину та соборну Україну. Та дуже сильно змініли історію України.

Василь Стус (1938-1985)

Його ім’я асоціюється з боротьбою! За виступи на захист збереження й розвитку української культури Василь Стус був репресований, а його творчість заборонена. Український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник. Він був одним з найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників, Герой України (2005, посмертно). У вересні 1965 під час прем’єри фільму Сергія Параджанова “Тіні забутих предків” у кінотеатрі “Україна” в Києві разом з Іваном Дзюбою, В’ячеславом Чорноволом і Юрієм Бадзьом закликав партійних керівників і киян засудити арешти української інтелігенції. Після цієї акції його відрахували з аспірантури. Загалом перебував в ув”язненні 13 років. Загинув у камері одиночці за нез”ясованих обставин. Цікавий і обурливий факт – Адвокатом на другому судовому процесі Василю Стусу було призначено Віктора Медведчука – екс-голову адміністрації президента, кума Володимира Путіна та лідера проросійської організації “Український вибір”.

У 1965 році він одружився з коханою жінкою Валентиною Попелюх. Вони були у шлюбі 20 років, та тільки 7 прожили разом, через перебування чоловіка у таборах. Це було палке, щире та вічне кохання. Померла Валентина 25 березня 2022 року від тяжкої хвороби, під звук вибухів(наслідки повномасштабної війни) у Київській області. У пари народився єдиний син Дмитро, якого виховував на відстані, писав йому листи з порадами та життєвими настановами. У реальному часі Дмитро Стус є кандидатом філологічних наук, членом Асоціації українських письменників та голова Всеукраїнської творчої спілки «Конгрес літераторів України».

“Хто проти тиранії – встаньте” – найвідоміша цитата Василя Стуса. Популярний сучасний фільм та книга “Заборонений” про життя та творчість Василя Стуса вразили українців та збільшився попит на зацікавлення особою. Авторами є Сергій Дзюба та Артемій Кірсанов. Відомі українські письменники та сценаристи, мали на меті просвітити та ознайомити читачів із шістдесятником.

Сергій Єфремов (1876-1939)

Український громадсько-політичний і державний діяч, літературний критик, історик літератури, академік Української Академії Наук, віце-президент ВУАН, публіцист, один із творців вітчизняної журналістики. Наприкінці 1904 року разом із Б. Грінченком, М. Левицьким, Ф. Матушевським та іншими створив Українську радикальну партію. В 1917 обраний заступником голови УЦР і членом Малої Ради. Після створення в тому ж році Генерального Секретаріату УЦР-УНР займав у ньому посаду генерального секретаря міжнаціональних справ. Автор монографічних нарисів про видатних українських письменників “Марко Вовчок” (1907), “Тарас Шевченко” (1914), “Співець боротьби і контрастів” (1913) (у виданні 1926 — “Іван Франко”), “Михайло Коцюбинський” (1922), “Іван Нечуй-Левицький”, “Іван Карпенко-Карий” (1924), “Панас Мирний” (1928) та ін. Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2018 р. засновано в числі академічних стипендій імені державних діячів першого українського уряду для студентів та курсантів закладів вищої освіти державної форми власності, які здобувають вищу освіту за освітнім рівнем магістра стипендію імені Сергія Єфремова (Українська мова і література).

Симон Петлюра (1879-1926)

Відомий український державний та військовий діяч, організатор українських збройних сил. Головний отаман військ УНР, Голова Директорії УНР (9 травня 1919 — 10 листопада 1920). На чолі об’єднаних українських збройних сил 30 серпня 1919 р. відбив у більшовиків Київ. У 1920 році підписав Варшавський договір, за яким Польща визнавала незалежність УНР з українсько-польським кордоном по річці Збруч.

Цікавий факт, але Симон Петлюра був нашим колегою. Будучи не тільки державним діячом, але також літератором і журналістом, ніколи не писав про своє життя – ні спогадів, ні записок. Його особисте життя досі залишається таємницею! На честь Симона Петлюри названі вулиці в Білій Церкві, Броварах, Кам’янець-Подільському, Дніпрі[, Львові, Києві, Полтаві, Вінниці, Житомирі, Рівному, Тернополі, Стрию, Івано-Франківську, Шепетівці та багатьох інших населених пунктах України.

Михайло Грушевський (1866-1934)

Михайло Грушевський – це відомий історик, громадський та політичний діяч. Голова Центральної Ради Української Народної Республіки (1917–1918). Завідувач кафедри історії Львівського університету (1894–1914), автор понад 2000 наукових праць, серед них – “Історія України-Руси”. В листопаді 1917 Центральна Рада під головуванням Грушевського III Універсалом проголосила Українську Народну Республіку. Також з ініціативи Грушевського гербом УНР був затверджений тризуб. Під його керівництвом розроблялася Конституція незалежної УНР (прийнята 29 квітня 1918 року).

До речі, попри поширену думку про те, що Михайло Шрушевський був першим президентом України, це не так. Найвища державна посада, яку займав авторитетний історик – голова Української Центральної Ради. Це підтверджує і прийнята нею Конституція УНР, де немає жодної згадки про посаду президента. Найвищим органом влади, відповідно до цього документу, мали стати Всенародні Збори, і Грушевський мав стати їх головою, однак завадив арешт і гетьманський переворот.Образ Михайла Грушевського можна бачити у декількох художніх кінофільмах, які з радянських позицій зображали встановлення влади більшовиків на теренах України. Його показано там (з більшою чи меншою портретною схожістю) як представника «ворожого табору», що чинить опір робітничо-селянським масам. Портрет Михайла Грушевського зображено на банкноті номіналом 50 гривень та на пам’ятних монетах 1996, 2006 та 2016 років.

Степан Бандера(1909-1959)

Лише його ім’я вганяє росіян в жах! Політичний діяч, ідеолог і теоретик українського націоналістичного руху ХХ століття. Після розколу Організації українських націоналістів — голова Проводу ОУН-Б. Рішенням Проводу Організації 30 червня 1941 р. проголошено відновлення Української Держави у Львові. У відповідь німецьке окупаційне командування дало наказ арештувати Степана Бандеру і він відбував ув”язнення до грудня 1944 року. Після звільнення відмовився співпрацювати з фашистами і керує рухом опору радянським окупантам.

Цікавий факт. Бандера очолив відділ пропаганди ОУН у 22 роки, в 23 – став заступником Крайового Провідника, а в 24 – очолив Провід. 15 жовтня 1959 року в під’їзді будинку на вулиці Крайтмайр, 7 (нім. Kreittmayrstraße), в Мюнхені о 13:05 знайшли ще живого, залитого кров’ю Степана Бандеру. Медична експертиза виявила, що причиною смерті була отрута. Богдан Сташинський зі спеціального пістолета вистрілив в обличчя Степану Бандері струменем розчину ціаніду калію.

У світі діють 6 музеїв Степана Бандери:

• Музей Степана Бандери в Дублянах
• Музей-садиба Степана Бандери (Воля-Задеревацька)
• Історико-меморіальний музей Степана Бандери (Старий Угринів, вересень 1993[1]
• Музей Степана Бандери (Ягільниця)
• Музей визвольної боротьби імені Степана Бандери (Лондон)
• Музей-садиба родини Бандер (Стрий)

У деяких містах України щороку 1 січня проводиться смолоскипна хода на честь Дня народження Степана Бандери. У Києві, вперше, така хода пройшла у 2007 році з ініціативи ВО «Свобода». Подібні акції проводяться і в інших містах України, зокрема у Львові, Луцьку, Івано-Франківську, Одесі. З 2010 року акції проводяться в Полтаві, з 2011 — в Житомирі, з 2014 — у Дніпрі, з 2016 року — у Херсоні і Слов’янську, 2017 року вперше пройшли в Запоріжжі й Черкасах.

Роман Шухевич (1907-1950)

Український політичний, військовий і державний діяч. З 1943 по 1950 очолював провід ОУНР на українських землях. В той же період – головний командир Української повстанської армії. Герой України (2006, посмертно).

Цікавий факт. Після звільнення з ув”язнення у польському концтаборі в 1937 році Роман Шухевич, незважаючи на дві вищі освіти, не міг влаштуватися на роботу. Тому майбутній командир УПА вирішив створити власний бізнес і заснував фірму “Фама” – першу українську рекламну компанію в Галичині. Ця фірма стала легальними прикриттям для діяльності ОУН. Працівниками “Фами” були переважно члени ОУН, в тому числі колишні політв’язні, яким також важко було влаштуватися на роботу. Завдяки грамотному управлінню компанія швидко розрослась і забезпечила власнику чималий прибуток. Роман Шухевич є одним з героїв роману «Країна Ірредента» Романа Іваничука.

Андрій Шептицький (1865-1944)

Граф, митрополит Галицький, архиєпископ Львівський, єпископ Кам”янець-Подільський, Предстоятель Української греко-католицької церкви, громадський діяч, меценат. Заснував Український Національний Музей (1905 р.), відстоював утворення українського університету у Львові, підтримував приватні народні школи ім. Б. Грінченка, князя Данила, єдину міську українську школу ім. М. Шашкевича, товариства “Просвіта”, “Рідна Школа”, Наукове Товариство ім. Шевченка, читальні, школи для ремісничої і гімназійної молоді, організації “Пласт”, “Луг”, “Сокіл-Батько”, “Українська Молодь Христові”, сприяв видавництву журналів для молоді “Наш Приятель”, “Поступ”, “Українське Юнацтво”. Відкрив Народну Лічницю (1903 р.), Порадню для матерів, дитячі садочки, сиротинці. Допомагав формувати економічні установи (Іпотечний банк, товариство взаємного страхування “Дністер”, та ін.).
Цікавий факт. Саме він різко виступив проти штучного голоду в Україні 1932–1933 рр. (Пастирське послання “Україна в передсмертних судорогах”) та нищення польським урядом православних церков. Засуджуючи переслідування євреїв, звертався у 1941-42 рр. з протестом до керівника СС Генріха Гіммлера проти нищення єврейського населення у Галичині. Велика кількість євреїв переховувалася у монастирях та митрополичій резиденції у Львові. Під час відвідин Києва Шептицький гостював у будинку колишнього домініканського монастиря поряд з Олександрівським костелом, де нині канадське посольство. А ще Шепетицький мав зріст 2 м 10 см.

В’ячеслав Чорновіл (1937-1999)

Український політик, публіцист, діяч руху опору, політичний в’язень СРСР, голова Народного Руху України, Герой України (2000, посмертно). Був одним з ініціаторів проголошення Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 р. та Акту проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 р. Засновник національно-визвольного руху шістдесятників та дисидентів в УРСР та ініціатор створення Української гельсінської спілки. Відбув кілька термінів ув’язнення за “антирадянську пропаґанду” (1967-1969, 1972-1979, 1980-1988) – загалом 17 років. У 1990-92 рр. – голова Львівської обласної ради. Кандидат у Президенти України на виборах 1991 р (посів 2 місце з 23,27% голосів). Депутат Верховної Ради України I-III скликань.

Цікавий факт: саме Чорновіл 1988 року разом з соратником Михайлом Горинем дав інтерв’ю закордонній журналістці Марті Коломієць, після чого проти нього була розгорнута кампанія за видворення їх з СРСР. Однак дисиденти звернулися до урядів усіх держав, щоб їх не приймала жодна країна. 25 березня 1999 року В’ячеслав Чорновіл загинув за нез’ясованих обставин в автокатастрофі на шосе під Борисполем. Трагедія сталася на 5-му кілометрі автотраси Бориспіль — Золотоноша. Автомобіль Чорновола врізався в «КамАЗ» з причепом, який розвертався посеред шосе. В’ячеслав Чорновіл і його водій Євген Павлов загинули на місці, прессекретар лідера НРУ Дмитро Понамарчук був госпіталізований з важкими травмами. Самі обставини дуже загадкові: видимість в той день була нормальна, отже водій Чорновола повинен був побачити вантажівку, що стояла посеред дороги.

Ліна Костенко

Вона – голос народу. Письменниця-шістдесятниця. Почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів. У радянські часи брала участь у дисидентському русі, за що була надовго виключена з літературного процесу. Авторка поетичних збірок “Над берегами вічної ріки” (1977), “Неповторність” (1980), “Сад нетанучих скульптур” (1987), роману у віршах “Маруся Чурай” (1979, Шевченківська премія 1987), поеми “Берестечко” (1999, 2010). У 2010 році опублікувала перший прозовий роман “Записки українського самашедшого”. Цікавий факт. Ліна Костенко відмовилась від звання Героя України, відзначивши: “Політичної біжутерії не ношу!”

Твори Костенко перекладено англійською, польською, білоруською, естонською, ерзянською[28], італійською, німецькою, словацькою та французькою мовами. Зокрема, її вірші перекладали польською Флоріан Неуважний та Лешек Енгелькінг.Сама ж поетеса перекладала чеську й польську поезію. Письменниця була двічі заміжня. Вперше вона вийшла заміж за поляка Єжи-Яна Пахльовського, який носив їй оберемки бузку. У шлюбі народилася донька Оксана. Кохання було яскравим, але недовгим. Він не захотів їхати до Києва, а вона — до Варшави. Розійшлися тихо. Та в Україні Ліна зустріла свого другого чоловіка — Василя Цвіркунова, директора Кіностудії імені О. Довженка. Він став для письменниці опорою на цілих 20 років і полюбив доньку Ліни Оксану як рідну. Згодом у них народилася спільна дитина — син Василь. Зараз Ліна Костенко уникає публічності і на світських заходах не з’являється. Весь вільний час жінка приділяє письменництву.