Завідувач відділенням по лікуванню гострих отруєнь дніпровської лікарні Олександр Михайленко зізнається, що більше десяти днів поспіль не може бути у відпусці – тягне на роботу. Там на нього чекають не просто пацієнти, а ті, кому він рятує життя, пише «Наше місто».
Про медицину він почав мріяти ще у шкільні роки. Спочатку працював медбратом, а потім, вже більш як три десятиліття – лікарем. У 1988-му він закінчив Дніпропетровський медичний інститут,
Зараз Олександр Федорович завідує відділенням токсикології у одній з міських лікарень. Туди потрапляють хворі з гострими отруєннями чадним газом, грибами, хімічними речовинами. Робота у Олександа Михайленка надскладна – фактично віе разом з колегами витягує людей з того світу. Але Олександр Федорович її обожнює. Минулого року йому присвоїли звання заслуженого лікаря України.
– Ця нагорода для мене стала несподіванкою, – зізнається Олександр Федорович. – Я про це навіть не думав, просто працював собі та й все. Коли дізнався, це був невеличкий шок. Але я вдячний за таку оцінку моєї праці та старання моїх співробітників. Без них нічого б не було.
Також лікар дуже вдячний своїй родині, яка підтримувала його всі ці роки та з розумінням ставилась до його роботи. Наприклад, до нічних чергувань.
– Специфіка моєї професії полягає у тому, що постійно з’являються нові хімічні речовини, – зазначає Олександр Михайленко. – Ми, лікарі, весь час знаходимось у пошуках нових засобів лікування. Я спілкуюсь з колегами з інших міст, ми обмінюємось досвідом, обговорюємо міжнародні наукові статті з токсикології. Робимо все для того, щоб мати змогу врятувати життя наших пацієнтів.
Окрім роботи, у заслуженого лікаря України є й інша пристрасть – футбол. Він з дитинства вболіває за «Динамо» (Київ). Але й наш «Дніпро» йому, звісно, не чужий. Також Олександр Федорович дуже любить собак. Вдома у нього живе бельгійська вівчарка. Дружина лікаря працює медсестрою в іншій лікарні.
Нагадаємо, раніше ми писали, що в Україні чоловік помер від небезпечної інфекції.
Фото Володимира Федорищева та з особистого архіву Олександра Михайленка