Сказав «так треба» і пішов на фронт: історія військового з Дніпра

Мешканець Дніпра після початку повномасштабного вторгнення став волонтерити, аби допомогти військовим, а потім і сам долучився до лав ЗСУ. Тепер захисник із позивним «Кіт» служить у 108-й окремій бригаді ТрО та захищає нашу країну, – передає сайт «Наше місто» з посиланням на Фейсбук 108 окрема бригада Сил територіальної оборони ЗСУ

Для чоловіка війна почалася, коли він зранку прямував на роботу. Він каже, що почув вибухи і подумав: «росія напала». Констянтин одразу ж повернувся додому, підняв дітей та дружину, на що та йому відповіла: «Ти жартуєш?»

Так, з перших днів повномасштабного вторгнення Констянтин почав допомагати людям – став волонтером. Маючи власний бізнес, він почав вкладатися в ЗСУ. Зокрема допомагав 93-й бригаді.

Потім чоловік вирішив стати військовослужбовцем – декілька разів ходив добровольцем у військкомат. Спочатку йому відмовляли, але Констянтин проявив наполегливість. Так, вже у травні 2022 року він став до лав Сил тероборони.

Головною мотивацією, за словами Констянтина, було розуміння того, що у будь-який момент до його домівки можуть прийти російські окупанти. Але, звичайно, чоловіка бентежили сльози дружини, яка дуже переживала за нього. І у самого Констянтина в голові були різні думки, адже він не знав що буде на фронті.

Проте із часом військовий призвичаївся та пристосувався. Дружина також звиклась, адже чоловік сказав: «Так треба!». Костянтин спілкується з рідними щоденно, оскільки вдома його чекають двоє дітей, дружина, батьки і сестра. Дружина захисника подарувала йому браслет на щастя. Сказала, це для того, аби він пам’ятав щохвилини: його люблять і чекають. Натомість чоловік тепер вважає його своїм оберегом.

Констянтин наразі служить у 108-й окремій бригаді ТрО. Тут чоловік знайшов багато нових друзів, побратимів, на яких завжди можна покластися. Вони так само як і Констянтин не змогли не реагувати на небезпеку, яка нависла над їхньою Батьківщиною.

Константин отримав позивний «Кіт». Він розповідає, що це через те, що з дитинства загартував характер через заняття боксом: «Коли б’ють, я ніколи не здаюсь». Тому побратими і дали йому такий позивний, мовляв, у кота дев’ять життів.

Син Костянтина пішов по стопах батька. Він наполегливо займається єдиноборствами. У цьому році у складі збірної він переміг у чемпіонаті світу. Прапор 108-ї бригади, де служить батько, разом з Державним прапором України гордо майорів в Абу-Дабі.

Звичайно, як і у більшості українців, одне з найголовніших бажань Констянтина – почути, що війна скінчилась, Україна перемогла і що хлопці повертаються додому, у свою сім’ю. Він каже, що хотів би відсвяткувати цей день тихо, без зайвого пафосу, у колі своєї родини. Згадати загиблих побратимів.

Костянтин говорить, що війна багато в чому змінила його. Тепер він найбільше дорожить часом, проведеним разом з рідними, та щирістю у стосунках.