ЕКСКЛЮЗИВ Краса через біль, кров та піт: як в Дніпрі працює унікальна хореографічна школа

Війна не стала на заваді розвитку культури у нашому місті. Дніпряни  дуже активно відвідують різноманітні вистави і отримують ті позитивні емоції, які їм так зараз необхідні. При цьому у час, коли гастролерів до нас їде не так вже багато, є особливий сенс підтримати, так би мовити, місцевого виробника, пише «Наше місто».

Глядачі дуже добре йдуть на хореографічні вистави – на щастя, в нас є, чим замінити «Лускунчика» та «Лебедине озеро». Популярністю користуються балети «Даремна обережність», «Великий вальс», «Дон Кіхот», «Нескорені», «Жизель» та інші. 90% партій в них виконують вихованці дніпровської хореографічної школи. Навіть зараз, попри те, що багато хто з її учнів та випускників через війну опинились закордоном, є ті, хто продовжують виходити на дніпровську сцену та «тримати марку».

Все почалося у 1993-му

Своїм створенням дніпровська хореогафічна школа досі завдячує головному балетмейстер театру, заслуженому діячу мистецтв України Олександру Соколову. Його особиста творча доля невіддільна від біографії дніпропетровського класичного балету. Він був одним із перших солістів створеної в 1974 році трупи і саме він переконав керівництво театру та управління культури облдержадміністрації у нагальній необхідності експерименту. Так у 1993 році при театрі опери та балету з’явилася дитяча хореографічна школа.  Спочатку у неї не було ні фінансування, ні матеріальної бази, ні юридичного статусу. Але їх компенсували  бажання зберегти справу, розпочату 35 років тому.

Балетної професії не можна навчитися за книгами, кіно, відео. Вона передається лише за безпосередньому контакті, від вчителя – учню.   При цьому хороший педагог зазвичай визначає творчу долю  учнів. Свого часу  Олександр Соколов довірив експериментальний клас досвідченому педагогові В’ячеславу Волкову.  Саме він випустив перших вихованців школи, що поповнили балетну трупу театру. Поруч із Волковим успішно працювали його колеги: народна артистка України  Леонора Еллінська, заслужені артисти Тетяна Омельченко, Олена Дубровина, Віктор Рогачов, Наталія Калгашкіна, Олег Грачов, Віра Ніколаєва та інші.

До школи відбирають найздібніших

Сьогодні хореографічна школа також знаходиться у тісному зв’язку з театром.  Змалечку сценічна практика учнів здійснюється тут паралельно із навчанням. Діти впевнено обживають сцену, органічно входять у спектаклі репертуару. Звісно, разом з дорослішанням та набуттям навичок професії їх сценічна робота ускладнюється. Сьогодні учні зайняті у всіх постановках чинного репертуару. З найобдарованіших і працьовитих виростають яскраві солісти.

Учні дніпровської хореографічної школи багато разів  брали участь у багатьох міжнародних та всеукраїнських конкурсах та фестивалях, на яких здобули велику кількість перших місць та Гран-Прі. Дітей до школи приймають з 6 рокiв на конкурсній основі. Відбір відбувається у кінці серпня кожного року.

Театр став частиною життя

Її художнім керівником продовжує бути заслужений діяч мистецтв України Олександр Соколов, якого вихованці просто обожнюють. Журналісти «НМ» змогли на власні очі побачити це, коли відвідали один з контрольних уроків наприкінці першого семестру. Дівчата дуже старалися показати себе якнайкраще. Звісно, робили це не тільки заради гарних оцінок, а задля власного задоволення. Бо балет вже став невід’ємною частиною їх життя.

Танцюю вже 10 років, – розповідає  Єлизавета Хоменко. –  Цілком задоволена, бо кожен урок ми робимо щось нове. Моєму татові дуже подобався балет, тож він привів мене сюди. Якщо по-справжньому хочеш займатись, це не дуже складно. Хоча займаємось ми по шість разів на тиждень. Крім класичного балету опановуємо гімнастику та сучасний танець.

Прийшла у балет досить пізно – у 9 років, – зізнається Дар’я Кравченко. –  Деякі дівчата вже досягли більшого, ніж я. Але я прикладаю багато зусиль, щоб підтягнутись. Ми часто їздимо по конкурсах та виграємо їх, тож наш театр нами пишається. На балет привела мама, яка мріяла танцювати, але в неї не вийшло. Театр – це моє життя. Звісно, для того, щоб чогось досягти, треба переборювати себе, свій біль. Багато хто розповідає про стерті в кров пальці балерин. Таке дійсно трапляється під час безперервної праці на гастролях.

Займаюсь у цій школі вже  дванадцятий рік, – каже Марія Давидова. –  Вже є значні досягнення. Наприклад, у минулому році на міжнародному конкурсі у Львові я отримала Гран-Прі. Танцювала сольні варіації. Мрію про партію Жизель та ще багато про що.

Багато учнів працюють закордоном

Вже  13 років поспіль директором школи класичного танцю при дніпровській опері є Олена Дубровина. В минулому вона – прима-балерина Дніпропетровського академічного театру оперу та балету, нагороджена почесною відзнакою Міністерства культури «За досягнення в розвитку культури і мистецтва» та пам’ятною медаллю «За заслуги перед містом».

Наша школа була свого часу створена через те, що трупа, яка з’явилась на початку, вже підходила до пенсійного віку, – згадує Олена Анатоліївна. – Треба було вирощувати власні кадри. Я з стала викладачем, згодом – завучем. Спочатку це була хореографічна школа, а з січня 2010 року – Дніпровська дитяча школа класичного танцю. Зараз це міський комунальний заклад культури, який підпорядкований департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради. Наші перші випускники є педагогами в школі. Гадаю, що один з головних секретів успіху в тому, що всі наші педагоги – не теоретики, а практики.

В школі діє конкурсний відбір – всіх бажаючих сюди не беруть. Заняття балетом дуже схожі на заняття спортом: діє суворий режим, пропускати заняття неможна. Всі підлітки паралельно зі школою навчаються у Дніпропетровському фаховому мистецько-художньому коледжі.  У той самий час вони танцюють у театрі. Деякі вже працюють на півставки.

Звісно, на нашу роботу дуже погано  вплинули ковід та війна, – ділиться Олена Дубровина. – Зараз у школі – біля 70 учнів. Дехто виїхав з батьками закордон, але все ще продовжує навчання онлайн. А дехто вже навчається у закордонних школах та вишах і повертатись не збирається. Бо в них в Європі все добре складається, вони там – одні з найкращих. Ми  пишаємось цим, але це дуже болючі втрати для українського балету.

Взагалі в Україні небагато хореографічних шкіл – вони є у Харкові, Одесі, Львові, раніше ще була у Донецьку. Нещодавно з’явилась у Івано-Франківську. Олена Дубровина вважає, що одна з головних фішок дніпровської школи – це дуже сильна підготовка, яка базується на тандемі театр -школа.  Коли батьки приводять сюди дітей, їх одразу попереджають, що тут не вийде займатись «для себе». Школа готує професійних артистів балету. І це часто відбувається через піт, біль, сльози, стерті ноги. Все для того, щоб глядачі потім дивились на тендітних балерин та насолоджувались прекрасним мистецтвом.

В нас тільки три хлопці, їх завжди було у школі небагато, – зізнається Олена Дубровина. – Всі ведучі солісти дніпровської опери – це наші випускники. Олена Печенюк, Катерина Шмигельська, Світлана Лісняк. Сподіваюсь, цей список буде продовжуватись.

Фото Валерія Кравченка