Готувати – це моє життя: історія військового кухаря, який служить в одному із штурмових батальйонів 92 ОШБр

Богдан – піхотинець. Служить в одному із штурмових батальйонів 92 ОШБр. До повномасштабного вторгнення працював за кордоном кухарем – ресторани, піцерії, макдональдс. Свого часу, цілеспрямовано закінчивши профільний учбовий заклад на Львівщині, не зраджував собі і розвивався у цьому напрямку.  Розповідає, що усе життя присвячував кухні, адже не уявляє себе в іншій ролі. Так і каже: «Готувати – це моє життя». Однак, повернувшись в Україну, вирішив стати на захист Батьківщини. Про це пише «Наше місто» з посиланням на фейсбук-сторінку «92 ОШБр ім. кошового отамана Івана Сірка, Офіційна сторінка».

«Піхота – це важко. Тільки після третього виходу «на нуль» вгамував страх і почав більш тверезо оцінювати ситуацію. Виснажлива дорога до «точки» – сім кілометрів пішки, потім втримання позицій. Щоб тримати оборону, необхідно знати зброю – автомат, гранатомет, покемон – усе потрібно опанувати. Холод, дощ і багнюка – то окрема історія, яка до загальної обстановки – постійних обстрілів та штурмів ворога – додає «незабутніх» відчуттів. Тому, зізнаюсь чесно, коли повертаюсь з виходу, стаю до плити – то неймовірна розрада для мене. Залюбки радую побратимів смачною їжею», – розповідає він.

Багато спецій, приладдя, рукавички. Сьогодні в меню три види бутербродів і  неймовірний сирний суп, від аромату якого мимоволі тече слинка – видно, що Богдан не просто готує, а вкладає душу у свої страви.

«Хлопці ніколи не замовляють мені щось конкретне приготувати, адже знають, що в будь-якому випадку буде смачно. А я хочу їх порадувати, щиро, бо їм дуже важко. Це усвідомлюєш, коли сам побуваєш у тому пеклі. Готую все: борщ, супи – сирний, грибний, вареники, галушки з сиром, рулети, випічку. Коли бачу задоволені обличчя – радію, то справжнє щастя для мене.  Тут, на війні, дещо змінив ставлення до людей. Ті, хто зараз поряд, стають твоєю родиною. Хоча  і за рідними дуже сумую – мама з татом телефонують, двоє діток, дві сестрички – люблю всіх. Вони – моя мотивація. Хочу, щоб родина жила в мирі, без тривог та обстрілів», – розповів Богдан.

Нагадаємо, раніше ми писали, історія військового, який вивозив з передової тіла побратимів.