Нагадаємо, раніше ми писали, що стартували підготовчі роботи по демонтажу знищених під’їздів багатоквартирного будинку на вулиці Набережної Перемоги 118, в який 14 січня 2023 року влучила російська ракета. Мешканців найближчих до місця демонтажу під’їздів відселятимуть задля безпеки. Йдеться про 42 родини. Журналісти «Наше місто» поспілкувались з жителями, яких тимчасово відселять.
Вікна Анастасії виходять на руїни будинку
Анастасія Худякова мешкає поруч з зруйнованим під’їздом. Вона вважає що прибрати пошкоджені конструкції просто необхідно. Чим швидше, тим краще. Адже вони постійно нагадують про біду, яку і так неможливо забути.
– Це була дійсно жахлива субота, – каже Анастасія. – Мій син Женя гуляв у дворі, а я дивилася за сином з вікна його кімнати. Потужний вибух відкинув мене до протилежної стіни. Через мить вікна вже не було. Замість нього – величезна дірка. Побігла до батька до сусідньої кімнати, у нього голова розбита. Боса, в домашній сорочці вибігла надвір. Побачила, як мій Женя зі своїм товаришем Тимуром вийшли з кутового під’їзду. Того самого! Не могла повірити, що то моя дитина. Жива! Люди кричали, що зараз весь будинок звалиться. Я злетіла на свій п’ятий поверх, натягла спортивний костюм і без куртки, без нічого, спустилася на вулицю. Нас забрали сестра із зятем.
Волонтери зняли житло, в якому родина прожила два місяці. Потім вони перебрались у гуртожиток. А у вересні Настя з рідними повернулися до своєї квартири, де зробили косметичний ремонт. Жити якось треба!
– У квартирі довго стояв запах гару, жили точно на згарищі, – зазначає дніпрянка. – Наші вікна виходять на руїни будинку. Вічне нагадування. Зі мною та сином працювали психологи. Добре, що малий відновився. Психологи кажуть, що він тримає емоції, тільки не розуміє, що с ним сталося. Каже, що на нього летіло каміння, а це були бетонні плити та арматура. Запитує: “Чому я був найближчим до вибуху і залишився живим?”. “Напевно тому, що в тебе є ангел-охоронець”, – відповідаю синові.
Вибухова хвиля пройшла через квартиру Валентини
Мешканка сусіднього під’їзду Валентина Акімова вже винаймає квартиру. Іноді вона приходить за речами до своєї оселі, де прожила півстоліття. Згадувати січневу трагедію їй дуже важко.
– Коли стався вибух ми з донькою завдяки щасливому випадку вийшли з кухні, – розповідає жінка. – Інакше точно загинули б! Пам’ятаю сам «приліт» – глухий і тупий звук. Якийсь далекий, наче вибухнуло десь у Придніпровську. Потім рятувальники пояснили, що саме через наш другий поверх пройшла вибухова хвиля. Ми були в епіцентрі, і тому не чули гучного вибуху. Добре, що я в той момент нахилилася за бусиною, що впала. Це врятувало! Усі уламки, все скло полетіло в мене. Як таке забудеш! Я по цей день чую голоси людей, які кличуть по допомогу.
Валентина теж хоче, щоб скоріше демонтували пошкоджені під’їзди, після чого можна вернутися додому, зробити ремонт і жити нормально.
З мешканцями квартир, які будуть тимчасово відселені на час демонтажу, департамент соціальної політики вже тримає звʼязок щодо компенсації на тимчасову оренду осель.
