У зимову холоднечу ми сподіваємося на комунальників. Ну а звіряткам теплі батареї ні до чого. Природа подбала, щоб тварини, птахи, амфібії і взагалі всякі комашки пережили зиму без особливих проблем. Але, на жаль, у люті морози проблеми все-таки виникають. Як представники місцевої фауни переживуть нинішню зиму, – розбирався журналіст “НМ“.
Навіть теплою зимою морози будуть
Глобальне потепління, про яке так часто говорять у всьому світі, підкоригувало і наш клімат. Метеорологічна осінь нерідко триває до новорічних свят. А календарні зими стали теплішими і м’якшими. Але зима на те й зима, щоб одного разу так жахнути холодом, щоб навіть Цельсій у градуснику тьохнувся. Нагадаємо, що найсуворіша на Дніпропетровщині зима мала місце в екстремальному 1987 році. Тоді сніг вкрив землю вже в жовтні й не танув аж до травня. Тоді ж зафіксовано абсолютний мінімум по області: у січні 1987-го в Павлограді термометр показав 33,7 градусів морозу. Що нас очікує взимку 2023/2024?
За попередніми прогнозами зима очікується відносно теплою і малосніжною, – вважає Василь Гринчак, начальник Дніпропетровського регіонального центру з гідрометеорології. – Загалом же нинішня зима нагадає минулорічні. Сніг довго не затримається, будуть часті відлиги з дощами. Але якою б не була зима, морозів не уникнути. Традиція! Практично щороку на кілька днів температура падає до “- 20”.
Як цей час пережити безпритульним тваринам?
Вуличним кішкам простіше, ніж собакам
Здається, що сильнішим і витривалішим собакам пережити холоди простіше, ніж зніженим кішкам. Але це не так.
– Природа все продумала, – розповідає Ксенія Брагінська, лікар ветеринарної медицини. – І тварини, які постійно живуть у природі, зиму переносять нормально. Вони до неї готуються заздалегідь. Дикі кабани, наприклад, запасаються жиром, який їх гріє. Риють нори, шукають укриття, де можна відсидітися під час негоди. Міським тваринам складніше. Теплі місця не завжди безпечні. Наприклад, кішки і собаки під час сильних морозів нерідко ховаються під капот розігрітої машини, а це загрожує травмами і навіть загибеллю. Але гірше, коли люди приручають тварин, а потім кидають. Влітку багато дачників підгодовують песиків і кішечок, а на зиму виїжджають у міста. Ну а домашні улюбленці, які не вміють добувати собі їжу, страждають від холоду і голоду і часто гинуть.
І все-таки нахабним кішкам легше вижити в багатолюдному місті, ніж собакам. Кішка пробереться в підвал і сидить там скільки захоче або шасть у під’їзд і привіт! Хто ж її вижене! А бідного собаку навряд чи пустять погрітися. І мерзне він і страждає, а байдужі люди повз проходять. Знайома картинка?
– Життя безпритульних собак дуже залежить від людей, – резюмує ветеринарний лікар, – Тож, якщо собака не агресивний, пустіть його погрітися, нагодуйте. Може, життя йому врятуєте.
Зауважимо, що щільно поїсти в зимову холоднечу для братів наших менших – саме те! Утім, як і для нас.
Для птахів страшніший за холод тільки голод
Зоологи давно помітили, що в зимові холоди на Дніпропетровщині гине більше половини горобиних та інших дрібних птахів. І це зрозуміло! Щоб літати треба добре харчуватися, а взимку з кормом проблеми. Щоб вижити пташкам доводиться часом проявляти неабияку кмітливість.
— У суворі зими нашим синицям доводиться нелегко, – розповідає Олександр Пономаренко, старший науковий співробітник Дніпровсько-Орільського природного заповідника. – Але птах цей дуже завзято бореться з примхами долі й погоди. Синиця всеїдна, і якщо влітку вона годується майже виключно комахами, то взимку переходить на змішане харчування. Вона їсть насіння, підбирає за дятлами здобуту ними дрібноту, а іноді об’їдає студентів. Одного разу наші біологи вивісили за вікно гуртожитку, загорнуте в три пакети сало, залишили на півтора тижні, а потім глянули – одна шкурка залишилася. А було й гірше, коли синичку поселили разом із канарейкою. Пташки, мовляв, подружаться! І що ж? Синиця вбила свою сусідку і з’їла її мозок. Такі вони, пташині звичаї!
Цікаво, що на зиму до нас теж прилітають деякі північні пернаті. У нас ситніше! До таких крилатих мігрантів належить зимняк, або мохноногий канюк. Цей характерний хижак тундри, лісотундри і крайньої північної тайги взимку віддає перевагу нашим помірним широтам. Тому в цей час його можна зустріти на Дніпропетровщині.
Основний об’єкт харчування зимняка влітку – лемінги – дрібні мишоподібні гризуни, що мешкають у тундрах. Ну а взимку, коли їжі стає значно менше, канюки частенько переходять на мишей і дрібних горобиних. Часом винахідливість і кмітливість північних птахів дивує і захоплює.
— Взимку канюків нерідко можна спостерігати неподалік від жвавих автотрас, і це неспроста, – зазначає Іван Буртний, завідувач зоологічного музею ДНУ. – З машин часто викидають залишки їжі. Під машини потрапляють дрібні пташки та мишки, які стають здобиччю зимняків. Якось бачив приголомшливу картину: люцернове поле заполонили сотні канюків і приблизно така сама кількість чорних воронів. Мабуть гризунів було предостатньо.
Раки при “-20” не сплять
Ну і як не згадати про раків. Адже ще з часів кріпацтва послати взимку наловити раків – покарання найсуворіше. Але як же зимують ці, добре відомі любителям пива, безхребетні?
Ці мешканці річок, озер і ставків вельми комфортно почуваються в люті холоди. У сплячку вони не впадають, а просто опускаються значно глибше – туди, де вода не замерзає. З пізньої осені до ранньої весни раки ведуть малоактивний спосіб життя, відсиджуючись в укриттях по 20 годин на добу. Але в години неспання продовжують активне життя: бродять по дну і полюють.
Щоправда, таке пасивне життя під льодом характерне тільки для самців. У самок же в зимовий час турбот сповнений рот – адже після осіннього спаровування до їхнього черевця приліплюється кілька сотень запліднених ікринок, за якими потрібне пильне око: стежити за тим, щоб вони не замулилися, постійно омивалися водою, що несе кисень. Тому ракиням доводиться в прямому сенсі слова постійно ворушити ногами – як ходильними, так і черевними.
Нерідко трапляється, що в пошуках їжі раки попадаються на рибальські гачки.
— Одного разу на риболовлі за мінус 27, коли лунку затягувало швидше, ніж туди потрапляла блешня, я спіймав на мотиля трьох раків, – констатує Роман Новицький, доктор біологічних наук. – Вони попалися на гачок протягом лічених хвилин. Але якщо до холоду раки звичні, то до чистоти води вони дуже сприйнятливі, і тому мешкають далеко не скрізь.
Тритони займаються коханням і влітку і взимку
Секс корисний завжди, але взимку – особливо. У чоловіків і тестостерону побільше, і дівчата здаються їм привабливішими. І взагалі це найкращий засіб від осінньо-зимової депресії. Тритони знають про це краще за всяких сексологів. Заняття коханням у холоднечу для згаданих земноводних звична справа.
– На Дніпропетровщині мешкає звичайний тритон, – розповідає Олександра Марченковська, кандидат біологічних наук. – Зустріти його можна, наприклад, у Дніпровсько-Орільському заповіднику. Тритони такі красиві, незвичайні істоти – схожі на маленьких дракончиків. Дивовижна їхня здатність переносити низькі температури. Іноді цих земноводних можна зустріти такими, що повзають по льоду за нульової температури. Навіть за 7-8 градусів тритони вельми активно розмножуються. Ну а якщо зовсім похолодає – впадають у сплячку, і тоді будь-які морози їм байдужі. Зате вже на початку лютого морозостійкі дракончики прокидаються і займаються коханням аж до листопада!
Але що допомагає велелюбним амфібіям не заклякнути на останній стадії оргазму? Виявляється, їхня холодна кров.
— Річ у тім, що з настанням холодів в організмі тритонів утворюється гліцерин, який працює як природний антифриз, – пояснює зоолог. – Завдяки його присутності температура замерзання крові знижується. Адже холоднокровним амфібіям не потрібно підтримувати постійну температуру тіла. Природа передбачлива!
Та в лютий мороз тритонам можна тільки позаздрити. Щоправда, живуть ці живучі амфібії недовго – максимум 20 років і то в неволі.
Олександр РАЗУМНИЙ.
