Він сам виріс без батьків і не з чуток знає, що таке інтернат. Певно тому свого часу Олександр і почав займатися благодійністю. Сьогодні він з побратимами возить гуманітарну допомогу, провидить евакуацію полеглих та допомагає дітям-переселенцям, пише «Наше місто».
Для Олександра все почалось зі спортивної зали під назвою Моноліт. Тут зустрічались однодумці, це стало певним осередком, родиною. Далі у 2015 році з’явився благодійний фонд і розпочався непростий шлях волонтерства. Спочатку це була допомога для дітей, робота з дітками з інвалідністю. Далі діяльність вийшла за межі Дніпра.
За майже два роки повномасштабного вторгнення вони навчились не лише допомагати тим, хто в окупації або приїхав до Дніпра, але і налагодили зв’язок з громадами на заході країни, займаються передачею гуманітарної допомоги на Схід, регулярно привозять усе необхідне військовим. На жаль, серед волонтерів Моноліту і ті, хто робить найважчу роботу – вивозить тіла загиблих хлопців та дівчат.