Про війну, батька в рф та бізнес: ексклюзивне інтерв’ю з дніпровською блогеркою Бабою Дашею (відео)

Дар’я Пазюк, вона ж більш відома, як Баба Даша. Блогерка з Дніпра аудиторією півмільйона підписників. Про бізнес, повномасштабне вторгенння та батька, що живе в росії. Ексклюзивно в нашому інтерв’ю для “Наше Місто”.

Вона разом з чоловіком Олександром ведуть бізнес, відверто розповідають в інстаграм про своє життя. Під час повномасштабного вторгнення відкрили ще один магазин у Дніпрі.

” Ми 24 лютого, звичайно, провалились, але вже наступного дня ми вирішили, що нам треба щось робити. І ми майже пів нашого складу віддали біженцям, які приїхали до Новомосковську. Адже в мене був такий зв’язок з людьми, і я була як маяк. Люди мені писали, хто міг допомогти, а  я писала далі. Згадую, в мене аж ком…Вибачте, це складні події! Я писала всім, їздила до біженців, де люди залишились без нічого і це було страшно. Далі закуповували все, що потрібно. Або передавали з нашого складу. І інші підприємці через нас допомагали”, – згадує Даша.

Вона наголошує, що в Німеччині, куди вони поїхали з дітьми та батьками було ще важче. Не було бажання там будувати бізнес і жити. Хотілось одного – повернутись в Україну. І тут, під обстрілами і шахедами, вона відчуває себе щасливою.

“А там в мене просто була депресія! Я хочу бути тут, мої діти – українці. Я хочу щоб мої діти, окрім сирен, майже не відчували, що в нас йде війна!” – каже Даша.

Під час повномасштабного вторгнення пара у Дніпрі відкрила магазин. Попит наразі вже не тільки на ліхтарики чи павербанки, як минулого року, але і на все інше.

“Дівчата хочуть бути красивим, хочуть жити! Фарбуватись, купувати піжамки. Я сама перші півроку не фарбувалась!” – каже блогерка.

До повномасштабного вторгнення серед її підписників були росіяни.

“Я свідомо перейшла на українську мову. Звичайно, почались коментарі, хейти. Відписалось десь тридцять тисяч. Але потім зявились нові підписники з України. А ще ми почали шукати нових постачальників з України, нові бренди. Звичайно, товарів з рф чи Білорусії у нас немає. Але для мене це ще болісний особистий момент. У 90 роки мій тато поїхав до рф на заробітки і залишився. І з самого початку я йому кажу – “Тато, нас бомблять!” А він відповідає: “Доцю, вас рятують!”. Врешті я написала йому українською мовою велике повідомлення та заблокувала його. Поки я не готова знову спілкуватись, бо мені болить!”, – каже дівчина.

А ще Даша наголошує, що популярність, блог та в тому числі критика зробили її товстошкірою.

“Мені різне писали. Мені писали постійно: «Вам потрібно зробити операцію на носі!» Але найнеприїмніше, коли пишуть щось про дітей. Але зараз я вже стала товстошкірою. А ще я принципово не розміщую збори, бо неможливо перевірити хто це і що це. Ми допомагаємо тим, кого ми знаємо особисто. Коли точно знаємо, що це поїхало до хдопців, машину передали саме тим, кому треба”, – каже вона.

Даша і її чоловік Олександр – це люди, які втілили американську мрію. Як то кажуть, “зробили себе”. Адже ми розуміємо складноші побудови власної справи у нас в країні, навіть у мирні часи. Попри все, вони залишаються командою, яка не просто працює, але і ділиться з підписниками усіми складнощами та веселощами свого життя. Певно тому баба Даша і має так багато підписниць- дівчат різного віку. Бо кожна в ній впізнає себе.

Під час цього інтерв’ю було багато щирих сліз та посмішок. Емоції та віри в те, що війна закінчиться нашою Перемогою. І всі ми будемо по-своєму заново будувати нову та сильну Україну.

Дарина Сухоніс, фото Валерій Кравченко