Порятунок Бургера: господарі та працівники «Зооконтролю» плакали від щастя

Війна – важке випробування не тільки для людей, але і для домашніх тварин: собак та кішок. Втім, дикі звірі теж не в захваті від ракетних ударів та мінометних обстрілів. Жах та біль відчувають усі: і субтильні болонки, і могутні ведмеді, і навіть царі звірів – леви. У цьому журналісти «Наше Місто»  переконалися у дніпровському «Зооконтролі», куди після початку великої війни привозять тварин.

Лев – цар звірів, а левиця – цариця

Ці величезні кішки у розмірах та масі поступаються лише левам. Вага лева-самця може сягати чверті тонни. Справжній цар! Але полюють переважно левиці – вони менші за розмірами, швидші та спритніші. Натомість лев охороняє територію та забезпечує безпеку свого прайду. Тому йому – шана, повага та найкращі шматки видобутку.

Але це в якійсь дикій Африці, а як справи в зоопарку, де звірі позбавлені звичних клопотів і обов’язків?

– На початку великої війни до нас звідусіль привозили тварин, у тому числі й незвичайних, – розповідає Ірина Пономаренко, начальниця відділу реєстрації тварин КП «Зооконтроль». – Ведмедів, тигрів, левів доставили із «Фельдман-Екопарку». А що леви? Кішки, як кішки. Лише великі. Вони теж перебували у стресі. Відмовлялися від їжі. Але потім освоїлися. Це була сім’я: тато, мама та левеня-підліток. Коли приносили воду та їжу, першим завжди їв голова сімейства. Якими б не були голодні мама з сином, вони терпляче чекали, поки насититься батько. Але й левиця мала характер. Коли тато лев проходив повз неї, вона його іноді хапала лапою. Знай, мовляв, своє місце! І гордий самець слухняно йшов геть, лягав у кутку вольєру і чекав зміни настрою дружини.

Лабрадор із господарем жили у підвалі та харчувалися одним хлібом

Але, звичайно, переважна більшість доставлених до «Зооконтролю» тварин – це кішки та собаки. Останнім доводиться особливо тяжко. Вони ж дуже прив’язані до своїх господарів. Трапляється й так, що у людини та її чотирилапого друга одна біда-проблема. Одна на двох.

– Перший пес, що постраждав від масштабних бойових дій, надійшов 26 лютого 2022-го, – констатує Ірина. – Це «азіат» – великий і заляканий. Спершу він нікого до себе не підпускав, ні з ким не спілкувався. Але сьогодні освоївся у нових реаліях. Взагалі, кожна нова тварина – новий біль. З Луганської області до нас приїхав лабрадор, який, рятуючись від бомбардувань, понад місяць разом із господарем прожив у підвалі. Обидва харчувалися одним хлібом. Собака у жахливому стані. Лабрадори і самі по собі алергіки, а після перенесеного стресу наш новий вихованець взагалі був весь в алергії. Ветеринари доклали величезних зусиль, щоб врятувати його.

Напевно, найбільше потрясіння для собак – розставання із господарями. Коли вимушені переселенці приїжджають до Дніпра, їм проблематично знайти житло не лише для себе, а й для вихованця. Особливо це актуально щодо великих собак, власники яких зі сльозами на очах привозять їх до Зооконтролю. Залишають та йдуть.

– Люди плачуть, але усвідомлюють, що це необхідно, – продовжує розповідь Ірина Пономаренко. – А собаки не розуміють, чому їх кидають. Чим вони завинили, що вчинили не так. Деякі господарі потім приїжджають відвідувати вихованців. І кожен такий візит – новий стрес. Біль. Маленька смерть. Ми просимо цього не робити. Не травмувати зайвий раз тварин.

Крим помер, а Бургера врятували

До ветеринарів нерідко привозять тяжко поранених кішок та собак. На межі життя та смерті. Тут, на жаль, не все залежить від майстерності лікарів-ветеринарів. У листопаді минулого року сюди доставили Крима, який дивом вижив від ракетного удару. На жаль, урятувати пса не вдалося.

– Це був старий пес із купою супутніх захворювань, – зазначає співрозмовниця. –   Дуже важкий. Ось собаче серце й не витримало. На щастя, трапляється, що лікарям вдається витягнути тварину буквально з того світу. Чудовий порятунок  Бургера – пса, який отримав тяжке поранення щелеп. Уламком міни верхня та нижня щелепи були роздроблені, язик порваний, вибиті зуби. Найважчі багатогодинні операції. Унікальні для наших лікарів. На щелепи поставили апарат Ілізарова. Понад півроку лікування. Але собаку вдалося врятувати та повернути до нормального життя. Стільки було подяки у собачих очах. Приїхали господарі по пса і теж не могли стримати сліз радості. Та й ми плакали. Від щастя.

На жаль, так буває далеко не завжди. Сьогодні у вольєрах «Зооконтролю» сотні тварин, більшість із яких постраждали від ворожих обстрілів. Вони постраждали від людей, які говорять про милосердя та гуманність. Від їхньої звіриної агресії. Як таке може бути? Але ще Рабіндранат Тагор стверджував, що людина гірша за звіра, якщо він звір.

Олександр РАЗУМНИЙ, фото Валерія КРАВЧЕНКА.