Говорила з побратимом телефоном, аби тримати його в свідомості: історія військової з 93 ОМБр

Юлія Римаренко пішла служити, коли її донці було півтора роки. Під час повномасштабного вторгнення отримала важке поранення, але після реабілітації хоче повернутись. За що вона воює і як це – тримати пораненого побратима в свідомості телефоном, коли він вже прощається, дивіться в матеріалі «Наше Місто».

Саме вона була серед тих, хто перевозив перших військовополонених росіян на Сумщині у 2022 році. Потім Юлія отримала поранення.

«Ми підірвались на протитанковій міні. Я відразу все зрозуміла. Мене витягли з палаючої машини. Були перебиті обидві ноги», – ділиться спогадами Юлія.

Вона думала, що ампутації не уникнути. Адже навіть лікарі в Європі не брались за її випадок. А у Києві змогли зробити диво та зберегти кінцівку. А зараз після реабілітації вона планує повернутись. Бо не може інакше.

«В мене немає двох кісток, в мене немає п’ятки, в мене немає таранної кістки, замість них зараз стоїть титановий штифт за рахунок якого я ходжу», – каже Командир відділення 93 ОМБр молодший сержант Юлія Римаренко.

Юля згадує друзів, які загинули. І випадок, коли вона розмовляла з побратимом по телефону, аби тримати його у свідомості, поки допомога їде.

«Зателефонував командир роти і попросив, щоб я набрала Влада, бо він у важкому стані. Я з ним говорила, щоб він не відключився і його могли знайти в тих посадках, де вони були. Він протримався 2,5 години. Ми змогли його витягнути», – каже Юлія.

Більш детально дивіться у нашому відео.