Минуло майже два місяці від старту 2023–2024 навчального року. Багато дніпровських учнів після півторарічного навчання онлайн нарешті повернулися до шкіл. Проте є і ті, які обрали дистанційний формат.
Так, 53 % батьків у Дніпрі зробили вибір на користь змішаної форми навчання для своїх дітей, що передбачає проведення частини занять у закладах освіти. Решта долучилася до навчання онлайн – таких понад 30 %. А деякі батьки проголосували за індивідуальну форму – зазвичай у тих випадках, коли діти тимчасово перебувають за кордоном.
Дніпровське медіа «Наше місто» спільно з «Новою українською школою» поспілкувалися з деякими директорами, вчителями, батьками, учнями та освітніми управлінцями Дніпра й дізналися про таке:
- як організували навчання для тих, хто обрав змішану форму;
- чому в одній зі шкіл із власної ініціативи чергують батьки;
- чому найбільше нарікань від учнів у цьому навчальному році саме на харчування;
- що кажуть про офлайн-навчання після 1,5 роки «дистанційки» старшокласники.
НАВЧАННЯ В СУСІДНІХ ШКОЛАХ, ТРАНСФЕРИ ТА ПЕРШИЙ ДОСВІД ПОВІТРЯНИХ ТРИВОГ У ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ
Цьогоріч у Дніпрі понад 96 000 школярів. До першого класу пішли 7 759 учнів, а одинадцятикласників – 5 148.
«У дніпровських закладах освіти облаштовані 116 укриттів, з них у 106 під час повітряної тривоги можуть перебувати учні, – розповідає керівниця відділу освітньої діяльності управління освіти департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради Людмила Кошман. – Десять укриттів не призначені для великої кількості людей, там є місце лише для вчителів. Тож учні з таких шкіл вчаться в тих закладах, де є великі укриття. Дітей із трьох шкіл на заняття підвозить спеціальний автобус, адже їм логістично складно діставатися туди самостійно».
У дніпровському НВК № 99 із 1 048 учнів 450 обрали змішану форму, а інші вчаться дистанційно. Ба більше, НВК прийняв у себе також учнів зі школи № 40. Для них департамент гуманітарної політики якраз організував підвезення автобусом.
«Для учнів із 40-ї школи ми виділили окремі класи, а в укритті для них є окремі приміщення, – коментує директор НВК № 99 Володимир Гончаров.
Навчання ми проводимо лише в першу зміну. Влітку зробили ремонт укриття, тепер тут можуть розміститися понад тисяча учнів та вчителів. Наразі маємо повне матеріальне забезпечення: коштом міського бюджету нам доставляють воду, медикаменти. Також маємо обігрівачі, аварійне освітлення. Тож ніякої фінансової допомоги від батьків не потребуємо й не збираємо».
Директор зізнається – коли повітряна тривога пролунала вперше, вчителям та дітям було складно опанувати себе. Але з кожним наступним сигналом алгоритм дій ставав усе чіткішим. Школярі беруть із собою деякі речі, аби не гаяти часу в укритті, а, наприклад, малювати. Це, звісно, стосується насамперед першачків. Три класи наймолодших учнів у НВК № 99 обрали змішану форму навчання, тож тепер і малюки, і їхні вчителі пристосовуються до реалій воєнного часу.
«У ШКОЛІ З ВЛАСНОЇ ІНІЦІАТИВИ ЧЕРГУЮТЬ БАТЬКИ»
Першачки, батьки яких обрали змішану форму навчання, тішаться, що можуть бачити вчителя й однокласників не на екрані, а наживо.
Трофиму Доценко, учню 1-А класу школи № 45, уроки в школі неабияк подобаються. Хлопчик уже знайшов собі друзів. Через пандемію ковіду він не відвідував дитячий садок, тому в перші дні в школі йому було складно ходити парами, як цього просили вчителі. Втім, до шкільних правил звик швидко.
Навчання часто переривають повітряні тривоги. Першокласники вже знають, як себе поводити, коли звучить сирена. Втім, спершу вони не могли зрозуміти, що від них вимагають, та зараз уже самостійно шикуються й організовано йдуть до укриття.
Наразі заради безпеки дітей у школі з власної ініціативи чергують батьки першачків. Вони стежать, аби під час повітряної тривоги ніхто не заблукав та швидко дійшов до укриття. Дітям складно, адже одночасно туди спускаються всі учні, і молодші, звісно ж, відстають.
«Діти тривог не лякаються, бо укриття облаштоване як розважальна кімната, – розповідає Анна Доценко, мама Трофима. – Учні йдуть туди відпочивати та спілкуватися. І це добре, що вони сприймають спуск до укриття як пригоду та можливість розважитися.
У навчанні беруть участь не лише діти, а й батьки й вчителі. Усі допомагають і з розумінням ставляться одне до одного. Лише разом ми пройдемо цей шлях – від першого дзвоника до випускного».
ПРОЄКТНЕ НАВЧАННЯ З ОНЛАЙНУ В ОФЛАЙН
У вчительки дніпровського ліцею № 148 «Планета Щастя» Ольги Буц цього року «випускний» клас – четвертий. Нещодавно вона нарешті зустрілася зі своїми учнями офлайн. До речі, майже всі вони від початку війни й досі залишаються вдома, у Дніпрі.
«Звісно, дистанційне навчання для молодших класів – це непросте випробування, – каже Ольга. – Але налагодити його ми були змушені ще під час пандемії ковіду. Тож коли почалася повномасштабна війна, мої учні вже були загартовані. Третьокласники дуже чітко виконували всі завдання, а батьки були вдячні мені за те, що їм не треба «сидіти» з дітьми після роботи».
У школі Ольга Буц працює вже десятий рік. Робота з учнями молодших класів має свої особливості, але вчителька ні за що не змінила б її на викладання в старших класах. Їй подобається впроваджувати нові навчальні методики саме з учнями молодшого шкільного віку. Багато уваги вона приділяє розвитку в школярів критичного мислення, використовує ігрові та інтерактивні методики.
«Мої учні дуже люблять проєкти, – з гордістю розповідає вчителька. – Наприклад, ми робили їх до Дня моря та до Дня науковця. Діти діляться на групи, кожна з яких отримує своє завдання. Хтось виконує роль фотографа, хтось відеографа, а дехто – дослідника. Разом учасники групи шукають інформацію, а потім хтось один її презентує. Ми не зраджували цьому формату навіть тоді, коли навчалися дистанційно. Однаково я давала дітям завдання, які були їм цікаві – на кшталт виростити зернинки, зробити підставку під олівці. У такий спосіб школярі набувають життєвого досвіду, а також вміння шукати інформацію в інтернеті або в бібліотеці».
Коли працюєш з учнями молодших класів, неможливо не використовувати елементи гри. Саме так робить і Ольга Буц. Зараз, коли діти нарешті повернулися до класів, вона часто залучає їх до зміни місця в навчальному приміщенні. Часом, вона сама сідає за парту, а хтось зі школярів – за її стіл. Дітям це дуже подобається.
«І КАПУСТА, КАПУСТА… ЩОДНЯ КАПУСТА»: НАРІКАННЯ НА ХАРЧУВАННЯ
Чимало питань у батьків напередодні навчального року спричиняла організація процесу харчування. Як саме будуть снідати діти, якщо в цей час лунатиме повітряна тривога? А як кухарі готуватимуть їжу в таких умовах? Тож, зваживши всі «за» та «проти» в дніпровських школах цьогоріч впровадили кейтерингові послуги. Дітям у школи привозять ланч-бокси, аби у випадку повітряної тривоги вони могли поїсти не в їдальні, а в укритті.
У батьківських спільнотах у соцмережах досі йдуть дебати щодо того, як годують дітей. Багато в кого викликало обурення поєднання в одному ланч-боксі родзинок, винограду, квашеної капусти та огірків. Інші поширювали фотографії із червивими яблуками. А хтось був категорично проти не солоних салатів та трав’яного чаю без цукру.
Артем – учень 4-Г класу ліцею № 97. У його класі з 33 учнів 27 обрали змішану форму навчання. Артем – один із них. Хлопчик із задоволенням щоранку біжить до школи. Єдине, що не подобається і мамі, і сину в цьому навчальному році – це харчування. Мати Артема, Ірина, зазначає, що син удома особливо не «перебирає» стравами, але в ліцеї майже нічого не їсть. Розвʼязують проблему домашніми бутербродами.
«Знаєте, оте, що вони дають, навіть відкривати не хочеться, бо воно має неприємний вигляд, – розповідає Артем. – А ще їжа або зовсім холодна, або ледь тепла, через що каші й картопля перетворюються на якийсь пластилін. Макарони переварені. І капуста, капуста… щодня капуста. Какао – несолодке й гірке, чай – ніякий на смак. Єдине, що смакує – йогурти і яблука».
В Артема і його мами лише одне побажання щодо покращення навчального процесу – аби сніданки стали смачнішими. Сподіваємось, зрештою так і станеться.
«РОЗКЛАД НА ЗМІШАНІЙ ФОРМІ ДОСИТЬ КОМФОРТНИЙ»
Учні середніх та старших класів уже встигли забути, як це – навчатися за шкільними партами, а не перед екраном гаджета. І, звісно, дуже скучили за однолітками.
«Але я, наприклад, не можу сказати, що моя дитина була щаслива повернутися в клас, – зізнається Марія, мама Іллі, що навчається в 6-б класі школи № 67. – Хоча, якщо чесно, я очікувала, що він більше скиглитиме із цього приводу. Загалом, перші декілька тижнів пройшли досить спокійно. Я боялася, що не зможу його підняти в першу зміну. Але Ілля дуже відповідально поставився до повернення до школи – сам вставав вранці, збирався».
Як розповіла Марія, розклад на змішаній формі досить комфортний. Дитина приходить зі школи, має час пообідати, відпочити, підготуватися до онлайн-уроку, який починається о 14.30. В онлайні клас Іллі має англійську, мистецтво, іноді історію.
6-класники отримали частину паперових підручників. Як вважає мама, загалом, школа повернулася на довоєнні рейки.
Ще один герой статті, Олексій Рудий, навчається в 9-А класі школи № 78. Хлопець дуже зрадів зустрічі з друзями за шкільною партою. Каже, що однокласники змінилися за час дистанційного навчання, подорослішали.
«За період карантину та повномасштабної війни всі діти дуже скучили за живим спілкуванням, – вважає Наталія, мама Олексія. – Звісно, коли нам запропонували таку можливість – обирати форму навчання – то ми не вагаючись обрали змішану. Це сприяє ефективнішій комунікації, розвитку дитини та досягненню результатів».
Олексій каже, що навчатися в школі зручніше, ніж удома. Адже в закладів освіти панує відповідна атмосфера, і навіть походи в укриття під час навчального процесу не заважають вчитися. Хлопець має уроки в першу зміну – навчання починається о 8.00, а закінчується о 14.00. Завдяки такому графіку Олексій має вдосталь часу на додаткові заняття, хобі та відпочинок.
У школі є два укриття: одне – більше за розміром, з багатьма кімнатами, друге – трохи менше. Обидва приміщення призначені для великої кількості учнів. Там вони або грають в ігри, або готуються до наступного уроку, якщо є така необхідність.Наприклад, Олексій ділиться, що під час повітряної тривоги повторює вірші.
Так чи так, змішана форма дає змогу дітям посилити живе спілкування з однолітками та вчителями. Навіть просто йдучи до школи, дитина дихає свіжим повітрям, спостерігає за природою, бачить людей навколо. Зараз ми всі, напевно, навчилися цінувати такі маленькі радощі.
Юліанна Кокошко, «Наше місто», спеціально для «Нової української школи»
Фото: автори – Володимир Федорищев, Валерій Кравченко, «Наше місто»