Боєць «Айдару» Стас «Осман» Бунятов: про свій телеграм канал, війну та бажання стати мером Генічеська

Сьогодні він один з наймедійніших бійців батальйону Айдар та автор відомого телеграм каналу Говорять Снайпер. Станіслав з позивним Осман в ексклюзивному інтерв’ю для Нашого Міста розповів про рекламні пропозиції, власну популярність та мрію стати мером Генічеська.

Станіслав Бунятов родом з Запоріжжя. Дитинство та юність провів в Генічеському районі Херсонській області. І він як і всі, хто на фронті, не народжений для війни. Але він взяв зброю до рук і пішов.

«Я ще в першому класі вивчив гімн, але настроїв таких проукраїнських ні в кого не було. А саме з 2013 року наші хлопці-випускники йшли воювати, повертались, розповідали нам про події. Я пам’ятаю, як ще в шостому класі це все почалося, заяви Порошенка про те, що ми втратили Донецьк і Луганськ, і я це все спостерігав. І це відбилося на мені, що почали зароджуватись такі патріотичні нотки в моєму настрої», – каже Осман.

Осман 2001 року народження. Він з покоління тих дітей, які малювали листівки хлопцям і дівчатам в АТО. А сьогодні вже він отримує такі листи. Бо клята війна почалась дев’ять років тому, а не 24 лютого, як багато кому здається і досі.

«Одного разу такий момент був ми коли прийшли, перша хвиля мобілізувалась і нас запитують контрактники: «Чому ви прийшли?». Всі відповідають: «Війна!”. Вони кажуть: “Війна почалась вісім років тому».  І були до нас запитання, мовляв що ти 8 років тому робив. І в мене запитують, на вигляд мені не даси 20 років! І кажуть: «Що ти робив 8 рокі тому?». Я кажу: «Під стіл пішки ходив!»- каже Осман.

Сьогодні на його телеграм канал підписано більше 100 тисяч людей. І щодня ця цифра росте. Стаса впізнають на вулицях, називають Снайпером. І це вже певна відповідальність. Осман наголошує, що не рекламує політиків, якісь треш-телеграм канали накшталт Труха чи Інсайдер, які продають замовні пости. Спочатку він створив свій канал для того, аби його відео не цупили інші пабліки та для зборів донатів для свого підрозділу. Але сьогодні в нього вже є своя аудиторія, до його думки дослухаються.

Його дратує фраза “народжені для війни”. Бо для війни не народжений ніхто. Як і немає інформаційного фронту чи культурного. Ніщо не фронт, крім того місця, де гинуть люди. Він не говорить про особисте життя на камеру. Бо хоче, аби щось залишалось за кадром. Жартує, шо все про нього можна прочитати в Вікіпедії. А після війни мріє про те, що і всі ми – просто жити.

“Після перемоги я хочу повернутись в місто Генічеськ. Не знаю, як там буде з настроями, адже більшість виїхали. Але якщо вони повернуться, я хочу стати мером Генічеська. І хочу відбудувати там маленьке курортне місто. Бо зараз дивлячись на місто Генічеськ, тільки з коптера воно гарне. А по факту – убогий совковий город! В який прийшла рашка і там нічого не змінилось! І щоб мої онуки-правнуки казали, що в них був такий пращур, який все відбудував!”, – посміхається Станіслав.

П.С. В житті він дуже веселий та щирий. У Османа є принципи, які він не готовий змінювати чи зраджувати. Він чесний перш за все перед собою. А ще ми жартуємо, що колись, років через сорок, коли він, почесний мер Генічеська, сидітиме в оточенні родини і бурчатиме, онуки йому казатимуть: “Діду, вспокойтесь, русні вже тридцять років як немає!”.

Дарина Сухоніс, фото Валерій Кравченко