Реабілітологів катастрофічно не вистачає: як у Дніпрі ставлять на ноги бійців та де цьому безкоштовно навчитися

Один з викликів війни: великий попит на реабілітологів — спеціалістів, які займаються відновленням наших воїнів і цивільних українців, що постраждали внаслідок повномасштабної війни та потребують фізичної реабілітації.

Вступна кампанія у самому розпалі, тож саме у ці дні майбутні українські студенти роблять свій вибір.  До 18.00 31 липня вони мають зробити свій вибір та подати заявки на навчання у вищих закладах освіти, якщо хочуть здобувати ступінь бакалавра. Держава значно збільшила держзамовлення на спеціальність «Терапія та реабілітація». Журналісти «Наше місто» дізналися про те, у яких вишах чекають вступників та які перспективи відкриваються перед здобувачами такої освіти.

Освіту можна отримати безплатно

У Дніпрі оволодіти спеціальністю «Терапія та реабілітація» можна у трьох вишах. У Дніпровському національному університеті ім. Олеся Гончара  з 2018 року ведуть підготовку, за спеціальністю “Терапія та реабілітація”. Максимальний  ліцензійних обсяг – 50 осіб, 30 з них можуть потрапити на бюджет. У Придніпровській державній академії фізичної культури та спорту вже є досвід підготовки таких фахівців. У минулому році 4 абітурієнти були зараховані на бюджет, 15 потрапили на контракт. Щоб навчатись безплатно, треба було  набрати мінімум 170, 4 конкурсних бала. Цього року максимальний ліцензійний обсяг  — 45 осіб, за кошти держави зможуть навчатись максимум 15. Решта зможе потрапити на контракт.

Найбільший досвід у наданні освітніх послуг у цьому напрямку наразі є у Дніпровського державного медичного університету. У минулому році на бюджет за спеціальністю «Терапія та реабілітація» сюди потрапили ті, хто мав принаймні 170,8 конкурсних бала. Для контрактного навчання було достатньо 137 балів. Ліцензійний обсяг становив 40 осіб, держзамовлення – 10. А в цьому році цифри суттєво збільшились. Тепер медуніверситет зможе навчати за цією спеціальністю 80 осіб, причому 70 з них – безплатно. Тобто обсяг держзамовлення зріс у 7 разів!

Навчання має бути очним

Фахівці з реабілітації дуже радіють з того, що відбуваються такі зміни. В тому, що вони на часі, цілком впевнений Олег Неханевич, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри фізичної реабілітації, спортивної медицини та валеології Дніпровського державного медичного університету, гарант освітньо-наукової програми «Фізична терапія, ерготерапія».

— Звісно, збільшення кількості місць державного замовлення вимагає від нашого університету відповідної матеріально-технічної та кадрової бази, — розповідає Олег Неханевич. – Зараз ми над цим працюємо. Два роки тому було проведено ремонт дахів наших основних корпусів, один з них – саме спортивно-реабілітаційний. Зараз у нас є п’ять залів, де відбуваються навчальні та практичні заняття. В кожному з них є реабілітаційне обладнання. Також реабілітаційні тренування відбуваються у відкритому плавальному басейні та на спортивному майданчику.

У виші багато навчального обладнання для майбутніх  лікарів-реабілітологів. Є центр симуляційного навчання. А також студенти навчаються на клінічних базах – це міські лікарні та приватні медичні заклади. Медуніверситет плідно співпрацює з потенційними роботодавцями.  У співпраці з ними студенти отримують необхідні знання та навички під час навчання, а потім часто влаштовуються до них на роботу.

— Сьогодні є колосальний дефіцит таких спеціалістів, — зазначає Олег Неханевич. – Особливо не вистачає фізичних терапевтів та ерготерапевтів. Також ми готуємо лікарів фізично-реабілітаційної медицини. Всі ці три фахівці є дуже затребуваними. Наразі для того, щоб якийсь клінічний заклад мав право надавати реабілітаційні послуги, заключати угоди з Національною службою здоров’я України, він має мати у своєму складі певний кадровий потенціал. Саме на наших базах проходять підготовку основні учасники цього процесу. Тож не минає жодного дня, щоб мені або моїм колегам не зателефонував директор якогось медзакладу та не спитав про те, чи є в нас такі фахівці. Звісно, під час війни попит на реабілітацію зріс. Але він існував і до війни.

Для того, щоб опанувати спеціальність «Терапія та реабілітація» на бакалаврському рівні,  знадобиться 4 роки, на магістерському – 1 рік та 10 місяців. Щодо організації процесу навчання, то минулого року в медуніверситеті воно спочатку було очним, але в жовтні перейшло в онлайн режим. Згодом, зважаючи на те, що навчатися на лікаря чи ерготерпевта дистанційно неможливо, з 1 квітня у цьому виші з’явилась змішана форма. Що стосується нового навчального року, у медуніверситеті планують поновити очне навчання. Тут для цього є укриття, вай-фай та все інше необхідне.

Ковід та війна – виклики для реабілітологів

Нацгвардієць Слава знаходиться на реабілітації в одній з дніпровських міських лікарень. На фронті чоловік отримав уламкове поранення – в нього зламана п’ята.

— Я доброволець, пішов на віну у березні 2022-го, — розповідає Слава. – Поранення отримав під Кремінною  у травні цього року. Ушкоджена нога була зафіксована спеціальним апаратом. Зараз лікарі роблять все для того, щоб я зміг ходити та повернутись до побратимів – боронити державу.

Скільки саме часу піде на реабілітацію Слави поки невідомо. Це залежить від того, як швидко загоїться рана. Позаду вже чотири операції, лікарі врятували чоловіку ногу. Зараз Слава дуже розраховує на кваліфіковану допомогу фахівців з реабілітації. Адже він впевнений, що його професія сапера дуже потрібна.

У Дніпрі  створені унікальні умови для реабілітації як тих, хто постраждав унаслідок бойових дій, так і цілком мирних пацієнтів. Саме тому до нас приїжджають за досвідом лікарі з Києва, Рівного, Полтави та інших міст.  Це підтверджує Алла Півник, завідувачка відділення фізичної реабілітаційної медицини, керівниця мультидисциплінарної команди.

— Реабілітація в нашої країні є новим напрямком у медицині, — підкреслює Алла Півник. – Ми обстежуємо пацієнта, виявляємо його проблеми, оцінюємо, працюємо  та постійно порівнюємо наші досягнення з тим, що мали на початку. Наше реабілітаційне відділення працює три роки. Ми постійно стикаємось з тими викликами, які є в нашій країні. Спочатку це був ковід, тепер – війна. Ми працюємо з дуже складними мінно-вибуховими, черепно-мозковими травмами, ампутаціями кінцівок. Дуже часто в однієї людини є декілька ушкоджень. Тож ми маємо навчити пацієнтів елементарним побутовим навичкам, знову адаптувати їх до життя. Завдяки нам хворі наново вчаться не тільки ходити, а й обслуговувати себе: тримати ложку, вдягатись, ходити в туалет.

Алла Півник запевняє, що сьогодні фахівців з реабілітації в Україні вкрай недостатньо. Вони випускаються у 70 вишах, починаючи з 1994 року, тоді вони називались фізичними реабілітологами. Але такі фахівці довгий час не мали права працювати у закладах охорони здоров’я. І тільки декілька років тому ситуація змінилась. Тож тепер лікарні шукають таких фахівців, але їх катастрофічно не вистачає.

— У 2016 році на всю Україну був один ерготерапевт, — розповідає Алла Півник. – Та дівчина отримала відповідний диплом в Америці. А сьогодні вже понад 200 медзакладів мають у своєму штаті по 2–3 ерготерапевти. Особисто я є також одним з перших, хто опановував секрети реабілітації в Києві. Зараз лікарня, де я працюю, є базою для практики студентів медуніверситету. Ми з колегами  потрохи працюємо у цьому начальному закладі, вони приходять до нас за практичними знаннями.

Ті, хто хочуть оволодіти професією фізичного терапевта або ерготерапевта, мають бути готовими до дуже тривалої роботи з пацієнтами задля  бажаного результату. Треба запастись терпінням. Але попри це молоді люди досить охоче йдуть у цю молоду галузь. Середній вік працівників мультидисциплінарної команди Алли Півник  — 26  років. Багато хто з них вже був на стажуванні закордоном – у США, Латвії та інших країнах. Саме така талановита вмотивована молодь стоїть на початку розвитку галузі реабілітації у нашій країні.

Фото Костянтина Комиха