Другий за кількістю, перший за якістю: чому переселенці обирають Дніпро

Війна змусила багатьох українців покинути свої домівки та шукати прихисток. При цьому багато хто з наших співвітчизників не наважився або просто не захотів відправитись закордон і залишився в Україні.  Дуже часто серед всіх відносно безпечних місць переселенці обирали та продовжують обирати саме Дніпро.  Чому так? Для цього є багато об’єктивних причин.

Другий за кількістю, перший за якістю

Станом на липень 2023 року у Дніпрі знаходяться на обліку понад 180 тисяч переселенців.  А якщо враховувати тих, хто став на облік, ця цифра буде точно більшою за 200 тисяч. Наше місто – друге за кількістю вимушених гостей після Києва. Але щодо якості надання допомоги, тут ми явно в лідерах.   Найбільша кількість переселенців – приблизно 80 відсотків –  перемістилась до Дніпра з Донецької, Луганської та Харківської областей.

Дніпро – один з небагатьох обласних центрів, де діє «Комплексна програма підтримки внутрішньо переміщених осіб на 2022-2026 роки.» Подібні програми реалізуються лише у Черкасах і Полтаві. В інших  містах відсутні муніципальні програми, які стосувалися б окремо переселенців, або населення, яке постраждало внаслідок бойових дій. 

Повномасштабна війна  триває вже майже півтора роки. Але й досі до 100 чоловік звертаються кожного дня до управлінь соціального захисту населення Дніпровської міської ради для реєстрації та отримання довідки ВПО, а також оформлення допомоги на проживання. 

Дніпро – єдине місто в Україні, яке має комплексну програму підтримки переселенців. Усі ті гості міста (саме так називають переселенців дніпряни), які офіційно реєструються, одразу  прирівнюються  у правах щодо соціального захисту до мешканців Дніпра. Вони можуть отримувати всі допомоги та послуги, передбачені муніципальними програмами.

Усі, хто прибував до Дніпра після 24 лютого минулого року, одразу на вокзалі мали можливість отримувати гуманітарну допомогу, речі першої необхідності, –  розповідає Наталія Прокопенко, заступниця начальника відділу прийому громадян по Новокодацькому району Правобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради.  –  Людям надавалася консультативна, психологічна допомога, їх розселяли у гуртожитках, шелтерах та інших закладах. Управління соцзахисту максимально допомагало тим, хто був змушений покинути свої дома, і продовжує це робити. А це оформлення довідки ВПО та різних видів допомоги, консультації  з відновлення втрачених документів, надання житла тощо. Сьогодні близько 116 тисяч переселенців отримують допомогу на проживання.

Що тут краще, дізнались по відгукам в інтернеті

Дуже важливо те, що саме у Дніпрі допомога є адресною.  Співробітники управлінь соціального захисту проводять анкетування серед переселенців для визначення їхніх потреб, які потім розподіляються між профільними департаментами мерії для відпрацювання. Таке опитування пройшли більш ніж 22 тисяч осіб, і це допомогло спрмувати допомогу саме туди, де вона найбільш потрібна. Найзатребуванішими послугами є соціальні, медичні, а також потреба у житлі. 

Ольга Житник родом з Донецької області, а нині мешкає у Дніпрі. Приїхавши до нашого міста, жінка ти її родичі зареєструвалися як внутрішньо переміщені особи і тепер отримують всю необхідну допомогу.

– Ми з родиною виїхали з села Причистівка, це було у серпні минулого року, – розповідає Ольга Житник. – Про те, що у Дніпрі дуже добре поводяться з переселенцями, дізнались по відгукам в інтернеті. В управлінні соцзахисту нам  допомогли з усіма питаннями, проконсультували, порадили. Дуже привітно до нас поставилися. Нині я працюю на громадських роботах в архіві цього управління. Ми з родичами отримуємо харчові та  гуманітарну допомогу – продуктові та гігієнічні набори, посуд. У місті ведеться комплексна і максимально продумана робота з переселенцями. Ми дуже вдячні за таку турботу!

Далеко не у всіх містах з видачею гуманітарної допомоги все добре. Так переселенці, які через війну вимушено приїхали до Кременчука Полтавської області,   не розуміли,  навіщо так принижувати їх надаючи від міської влади лише три пляшки води, кіло макарон, 800 гр перловки, кіло цукору і печиво. Саме таким набором необхідно було годуватися два тижня. Звісно, закрадається невесела думка: невже всю гумдопомогу розкрали?

Нещодавно скандал розгорівся на Тернопільщині. Протягом року Гусятинська селищна рада активно приймала гуманiтарну допомогу вiд благодiйникiв. I сама ж вказувала, що це для переселенцiв, якi живуть у ДЮСШ. Нi слова не було про те, що людей звiдти  виселили у червні 2022 року. Зараз тут живе тільки одна багатодітна сім’я, решта 10 кімнат вільні.

У дніпровських  прихистках робляться ремонти

 На жаль, дуже часто з зони бойових дій або тимчасово окупованих територій люди бігли та продовжують бігти буквально без зайвої копійчини у кишені. При цьому молоді працездатні люди втрачають роботу,  про людей похилого віку годі й казати. Коштів на те, щоб орендувати житло, в багатьох не вистачає.

Тож якщо є така можливість, департамент соціальної політики Дніпровської міської ради  розселяє переселенців у гуртожитки. А ще з перших днів війни у закладах соціального захисту Дніпра тимчасово розміщували переселенців.  До такої ініціативи підключились Дніпровський міський територіальний центр, Міський центр соціальної допомоги, Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Мамине щастя», Дніпровський міський соціальний гуртожиток. Для покращення житлових умов у цих закладах пройшли та ще тривають  ремонти. Наразі у приватних шелтерах, гуртожитках, комунальних закладах  отримують  прихисток більше 3 тисяч переселенців. Загалом гостей міста приймають 38 шелтерів: 19 приватних, 5 комунальних та 14 державних.

Так комфортно переселенці себе почувають далеко не скрізь.  До прикладу, у Львові наприкінці 2022 року фіксувалася проблема якості умов проживання переселенців  у центрах тимчасового розміщення, зокрема через непридатність житла взимку. Через це людей у місті Лева розміщували   у спортзалах навчальних закладів, що було некомфортним та не давало змогу кожному мати свій особистий простір. 

 Не все гаразд з житлом для переселенців і в Одесі.  Нещодавно мешканці будинку на вул. Успенській, 4, повідомили, що з 11 квітня вже цього року знову живуть без світла. Люди елементарно не в змозі зберігати продукти та готувати їсти.   

Вкрaй незaдовiльнi умови проживaння переселенцiв – примiщення без ремонту, з плiснявою, грибком – фiксують прaцiвники Офiсу Омбудсмaнa нa Тернопiльщинi. Про це повiдомив сaм омбудсмaн Лубiнець Дмитро у своєму телегрaм-кaнaлi.

«Вiдвiдaли тaкi мiсця компaктного поселення ВПО: гуртожиток Почaївського вищого професiйного училищa в м. Почaїв; комплекс будiвель дiльничної комунaльної лiкaрнi в с. Ридомиль; дитячий сaдочок у с.  Вибудiв;гуртожиток Тернопiльського вищого професiйного училищa ресторaнного сервiсу i торгiвлi в м. Тернопiль.

Примiщення в усiх МКП потребують ремонту, оскiльки урaженi грибком тa плiснявою. Не вистaчaє меблiв для мiсць зaгaльного користувaння. У дитсaдку – серйознi проблеми з кaнaлiзaцiєю, що подекуди унеможливлює користувaння душовими кiмнaтaми. Мешкaнцi гуртожитку Почaївського вищого профучилищa впродовж тижня зaлишaються без електроенергiї. Причинa – водa, що стiкaє зi стелi, потрaпляє в електрощитову. У комплексi будiвель дiльничної комунaльної лiкaрнi переселенцi сплaчують послуги з водопостaчaння не зa визнaченим зaконодaвством порядком: кожен мешкaнець плaтить 40 грн готiвкою й при цьому не отримує пiдтверджувaльних документiв»,  – йдеться у повiдомленнi.

Також працівники Офісу Омбудсмана здійснили моніторинг умов проживання внутрішньо переміщених осіб на Полтавщині. Вони відвідали місця компактного поселення ВПО в гуртожитках: Міжрегіонального центру професійної перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців у м. Хорол; професійно-технічного училища № 32; Відокремленого структурного підрозділу «Лохвицький механіко-технологічний фаховий коледж Полтавського державного аграрного університету»; гуртожитках № 1 і № 2 Лубенського лісотехнічного фахового коледжу.

 Виявилось, що переселенці живуть в старих будівлях, які потребують капітального або часткового ремонту. Окремі з них — у вкрай незадовільному стані. В усіх перевірених гуртожитках – сліди плісняви на стелях і стінах у житлових кімнатах, санвузлах. Не краща ситуація і у місцях компактного поселення переселенців  у Волинській області. Навкруги –  пліснява й грибок, у будівлі – сморід: через погану каналізацію випаровуються стічні води. При цьому з мешканців ще й стягують орендну плату за проживання у таких умовах. На їхні нарікання ані адміністрація закладу, ані відповідний орган місцевого самоврядування не реагують.

На нелюдські умови для проживання поскаржились в Офіс Омбудсмена переселенці, які живуть у в Мукачевому на Закарпатті. В старій будівлі немає централізованого опалення, взимку людей рятували тільки піч-буржуйка та обігрівачі. Температура повітря в кімнатах була 15-16 градусів, а в коридорах – не більше 10-ти. Через це – висока вологість, на стінах і стелі –  пліснява.

Безкоштовні обіди для всіх бажаючих

Та, на жаль, проблеми з житлом не є єдиними, з якими стикаються ті, хто біжать від війни. Останнім часом продукти в магазинах значно подорожчали, тож питання харчування стоїть досить гостро. Допомогти з харчуванням тим, хто покинув свої домівки, намагаються в різних куточках нашої країни. Натомість добре виходить не всюди.

Наприклад,  у Хмельницьку з 2022 року діє штаб допомоги переселенцям, в якому до 29 березня 2022 року вони харчувалися цілодобово. Проте з початку квітня 2022 року  люди тут лише обідають один раз на день. У той же час у  Дніпрі безкоштовне харчування в місцях тимчасового компактного проживання  переселенці забезпечується їжою щодня двічі на день  – це обід та вечеря.

У Полтаві у липні 2023 року розглядається ідея скорочення харчування для переселенців. У Харкові з початку 2023 року у навчальних закладах щоденно з 11.00 до 14.00 діють пункти видачі гарячого харчування, але людям треба брати з собою свій посуд. У Києві терцентри соціального обслуговування видають переважно переселенцям продуктові набори, а гарячі обіди можна отримати лише у терцентрах двох районів – Солом’янського і Деснянського. І міська влада тут здебільшого ні до чого: гаряче харчування забезпечують волонтерські і громадські організації, представники ресторанного бізнесу.

На жаль, є випадки, коли дехто відверто наживається на чужій біді. Так, вище професійне училище, що у місті Виноградів, приймає вимушених переселенців. Тут вони живуть та харчуються. Заклад забезпечують всім необхідним для повноцінного харчування продуктами, проте не завжди вони потрапляють на стіл до людей. Так, зокрема, солодощі для дітей треба випрошувати, а м’яса за три тижні люди бачили разів 2-3. У той же час, вимушені переселенці кажуть, що бачать, як працівники училища чи їхні знайомі мають на тарілках відбивні.

Лише у Дніпрі всі бажаючі переселенці  щодня отримують безкоштовні гарячі обіди. Локації розташовані за такими адресами: вул. Б. Хмельницького, 3-А ( тут харчуються з 13.00 до 17.00),  вул. Моссаковського, 13-А ( обіди видаються з 11.00 до 16.00. Раз на день безкоштовно поїсти туди приходять близько 2 тисяч людей. 

Наприкінці червня цього року запустили нову послугу харчування для переселенців окремих категорій, які мешкають у шелтерах, –  зазначає Юлія Крохмаль, завідувачка сектором соціального захисту внутрішньо переміщених осіб управління у справах ветеранів та внутрішньо переміщених осіб департаменту соціальної політики Дніпровської міської ради.  – Це люди з інвалідністю, похилого віку, діти та їхні представники. Вони щодня отримують як гарячі обіди, так і вечерю. Таких в Дніпрі близько 260 осіб.

Олена Бистрова родом із Нікополя. Тікала  з рідного міста влітку минулого року, коли  там почались обстріли з боку рашистів. Жінка переїхала до Дніпра разом із двома дітьми і зупинилася в одному із шелтерів, куди також доставляють харчування.

Тут дуже гарні умови, – зізнається Олена Бистрова.  – А ще сюди привозять обіди, вечерю. Всі страви по-домашньому смачні, до того ж корисні, бо готуються з дотриманням спеціальних технологій. Мої діти залюбки усе їдять. Це дуже гарна допомога у нинішні непрості часи!

Обід складається з першої страви, другої страви з м’ясним, овочевого салату, хліба та чаю. До вечері входить м’ясна страва, гарнір, компот із сухофруктів та хліб. Для того, щоб мати змогу безкоштовно харчуватись, переселенці мають попередньо отримати талони на обіди в управліннях соціального захисту населення за місцем перебування.

Знаходять роботу та народжують дітей

Зараз дніпровський міський територіальний центр надає соціальне обслуговування особам поважного віку та з інвалідністю. Серед них  1 203 – переселенці. Люди отримують натуральну допомогу, а також догляд вдома та денний догляд. Тим, хто може та хоче працювати, міська влада допомагає з роботою. Завдяки ярмаркам вакансій чимало переселенців були працевлаштовані, у тому числі – у структурні підрозділи Дніпровської міської ради.

Наразі у столиці доволі гостро стоїть питання працевлаштування тих, хто втік сюди від війни. Крім того, минулого року у Києві Гуманітарний штаб надавав недостатньо ефективно послуги переселенцям через відсутність єдиної інформаційно скоординованої системи отримання та обробки запитів на надання і отримання гуманітарної допомоги.

Натомість прикладом успішного працевлаштування переселенців є Дніпро. Тут інспекція з питань праці при міській раді проводить широке інформування про можливості працевлаштування, збирає і публікує вакансії, резюме кандидатів та передає їх роботодавцям. Також у нашому місті переселенців залучають до оплачуваних громадських робіт, що є складовою Програми зайнятості населення у Дніпрі на 2022-2026 роки.

 Починаючи з березня минулого року багато підприємств перемістили до Дніпра свої виробничі потужності і обладнання та вже налагоджують виробництво власної продукції безпосередньо у місті. На сьогодні  до  нашого міста  здійснили релокацію 56 підприємств з Краматорська, Маріуполя, Харкова, Покровська, Слов’янська, Лисичанська, Сєверодонецька,  Дружківки.  Їх співробітники у першу чергу потребують допомоги міської влади, бо їм потрібно якнайшвидше адаптуватися до нових умов. І вони її отримують –починаючи з розселення працівників у гуртожитках і закінчуючи постійним супровідом щодо інформаційної підтримки від провідних експертів.

У дніпровських лікувальних закладах переселенці отримують медичну допомогу на всіх рівнях. Біля 25 тисяч гостей міста вже  мають декларацію з сімейними лікарями.  Але навіть якщо її немає, медики нікому не відмовляють у лікуванні – ані амбулаторному, ані стаціонарному. За час війни у міських пологових будинках  народили  1600  жінок-переселенок. Ну а що стосується пенсіонерів, восени 2022 року рішенням міської ради були внесені зміни до роботи унікального проєкту під назвою  Університет третього віку. Тепер його учасниками можуть стати і переселенці, їх вже біля 1 тисячі.

Допомога буде продовжуватись

 У Дніпрі дуже ефективною є співпраця міської ради з міжнародними благодійними фондами, громадськими організаціями. Активну допомогу не тільки військовим, а й переселенцям надає фонд TAPS-Ukraine і Координаційний штаб волонтерів Дніпра. Цьогоріч за підтримки Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців планують відремонтувати чотири заклади, де проживають переселенці.   У середньому на кожний заклад виділять по 25 тисяч доларів.

У квітні 2022 року за підтримки міськрад Дніпра і Маріуполя у нашому місці відкрили перший з 5 запланованих у різних областях центр підтримки переселенців «Я – Маріуполь». Гуманітарно-інформаційний хаб розташований по вул. Андрія Фабра, 10. Він працює з понеділка по суботу з 8:00 до 18:00. Тут  переселенцям надають допомогу психологи, сімейний лікар, юристи  тощо. Минулоріч у Дніпрі відкрито офіс Представництва Датської ради у справах біженців в Україні, що надає переселенцям безкоштовні юридичні консультації, фінансову і непродовольчу допомогу (засоби гігієни, одяг, постільну білизну).

Цьогоріч заплановано підписати Меморандум про співпрацю між Дніпропетровською обласною державною адміністрацією і Представництвом Датської ради у справах біженців. І це далеко не повний список. Далі буде – допомога буде продовжуватись.

Юліанна Кокошко