Син – копія тата, який загинув під Бахмутом: історія мами Оксани і Данилка, яких прихистив Дніпро

Редакция "Наше мiсто Дніпро"

2 роки ago

Діти Героїв: Данило Карпенко, Просяна - Наше Місто

Війна болюче вдарила по кожному з нас. Та є ті, для котрих вона стала трагедією – забрала не тільки рідну домівку, але й коханих людей. Сьогодні «Наше місто» розповість історію молодої родини Карпенків з Дніпропетровської області – 25-річної мами Оксани і трирічного Данилка. Голова родини загинув на фронті, а його дружина з сином стали вимушеними переселенцями і зараз проживають в Дніпрі.

До повномасштабного вторгнення Карпенки проживали в смт. Просяна, що на Дніпропетровщині, яке знаходиться дуже близько від лінії фронту. Чоловік Оксани Владислав – військовослужбовець 3-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Він, як ніхто, знає, що таке війна, оскільки боронив Україну від окупантів ще з 2014 року. Служив командиром танкового взводу, пізніше був командиром роти, та коли народилася дитина, у нього як раз закінчився контракт, і Владислав звільнився. Далі було 2 роки мирного життя – чоловік працював начальником охорони на елеваторі і відповідав за пожежну безпеку. Говорив, що хоче просто жити і бачити, як зростає його син. Та не судилося.

У березні 2022 року коханого Оксани викликали в частину. Воював в Харківській області, потім під Слов’янськом і Бахмутом. Вона не виїжджала за кордон, тому що мала надію його побачити.

«16 серпня ми дуже довго говорили по відеозв’язку, а 17-го мені зателефонували і сказали, що його більше немає. В бліндаж літак скинув авіабомбу, і уламок снаряду потрапив прямо в серце. Ми з синочком тоді були у Просяній у бабусь з дідусями. Спочатку не вірила в страшну звістку та довелося. 20 серпня чоловіка поховали. Виявилось, що в день загибелі Владислав повинен був їхати до нас, хотів зробити сюрприз. Ніякого передчуття біди не було. Ми навіть не попрощалися. Я розповідала, що вдалося завершити збір для нього на автомобіль, який постраждав від касетного обстрілу. Чоловік був дуже щасливий!», – розповідає Оксана.

Дружина Героя говорить, що перші дня після похорон не жила – існувала. Лягала спати, прокидалась, тому що так було потрібно. Заради дитини.

Після загибелі коханого пройшов майже рік, та 25-річна вдова, розповідаючи про нього, досі не може стримати сліз. Показує татуювання, яке зробила в його честь. Владислав мав позивний «Shark» – «Акула». На шиї – золота весільна обручка.

«Він був дуже добрим до людей, ніколи не відмовляв у допомозі. Але притому трошки жорстким, показував зубки, коли треба», – згадує жінка.

Данилкові про загибель тата розповіли на наступний день після прощання. Він спочатку не розумів, але зараз, коли став майже на рік старший, увесь час про нього запитує.

«Ми часто буваємо на кладовищі. Я розповідаю, що тата немає, що він загинув, що він тебе любить. Хотілось би, щоб звідти бачив, про що мріяв – як зростає син. Тим паче, що малий – копія тата. Із зовнішності мої – тільки губи, а так все – його. Крім того, Влад дуже любив читати, у нього була гарна пам’ять. Наразі вже і Данило в три роки знає весь алфавіт, вміє рахувати до 30-ти, вчить англійські літери», – розповіла вона.

У Оксани є свої мрії на після Перемоги. Вона хоче стати майстринею у сфері краси, а також подорожувати по рідній Україні і показати Батьківщину своєму синові. А ще не хоче, щоб Даня вибрав професію військового. Та якщо так станеться, на вибір його впливати не буде.

Зараз родиною Карпенків опікується БФ «Діти Героїв». Серед підопічних благодійників – понад 5000 дітей. Але у зв’язку з тим, що війна триває досі, їхня кількість збільшується з кожним днем. 83% підопічних фонду – це діти військовослужбовців, 17% – цивільних.

«Мені кинули посилання на анкету фонду, я її заповнила і надіслала. Буквально через декілька днів мені зателефонували, попросили надіслати документи щодо загибелі чоловіка. Далі прикріпили до мене помічницю – чудову дівчину Галину, яка завжди на зв’язку. Наразі ми отримали першочергову допомогу від БФ «Діти Героїв» у сумі 5 тис. грн. Давали продуктові набори, сертифікати на придбання одягу, присилали павербанк, на День захисту дітей – книжки, солодощі. Дуже допомагають!», – сказала Оксана.