Місто пишається: діти Дніпра, які вражають світ і наближають Перемогу

Дніпро подарував світові чимало талановитих людей. Адже історичне, мальовниче і водночас динамічне та індустріальне місто надихає творити та розвиватися. І навіть під час війни дніпряни не збавляють темпів. Допитлива молодь не втомлюється дивувати світ новими досягненнями. Крім того, школярі, як можуть, допомагають нашим захисникам наближати Перемогу. Вони – гордість та надія не лише Дніпра та області, а й усієї України, цвіт нації. І таке твердження – не перебільшення. В цьому впевнилися журналісти сайту «Наше Місто»,  спільно з Новою українською школою поспілкувавшись з деякими представниками інтелектуальної еліти Дніпра.

Екологічна альтернатива пластику: дніпровський школяр вразив світ своїм винаходом

Дніпровський школяр Давид Степаненко винайшов екологічний матеріал, який може повністю замінити шкідливий поліетилен та навіть пластик. Все почалося ще два роки тому з любові до хімії.

«У 9 класі мені дуже сподобалась хімія. Я захотів вивчати органічну хімію, а коли дізнався, що у Фінансово-економічному ліцеї можна писати наукові роботи, одразу захотів це зробити. Але ще не знав, який взяти напрям і вчителька порадила тему біополімерів, їх створення, синтезування», – розповідає учень 11 класу Фінансово – економічного ліцею Давид Степаненко.

Вчителька хімії Олена Крайняк додала, що спочатку вони вивчили світовий досвід і зрозуміли, що багато країн займаються виготовленням біополімерів. Адже питання екології на планеті стоїть гостро.

«Спочатку ми визначились, які будемо використовувати речовини, які робити досліди. Це дуже складний шлях, бо зараз у світі є проблема з полімерами. Спостерігається великий рівень забруднення навколишнього середовища, а термін їхньої переробки – понад 300 років. І ми не маємо можливості перевірити, чи будуть вони розкладатися через три сторіччя. Також епідемія коронавірусу спонукала нас до праці. Адже існує велика кількість масок, які теж, по суті, є полімерами. Всі знають, що світовий океан забруднений полімерами. Саме тому ми взяли цю тему, вона і складна і цікава одночасно», – пояснила вчителька хімії, заступник директора з наукової роботи Фінансово-економічного ліцею Олена Крайняк.

Поступово від навчання та написання наукової роботи Давид перейшов до того, щоб працювати над розробками, які допоможуть захищати довкілля та навіть стануть проривом на українському ринку.

«Перші спроби синтезу не зовсім вдавались, але робота поступово розвивалась. Коли я захистився на другому етапі науково – дослідницького конкурсу МАН, це був переломний момент, я почув дійсно раціональну критику своєї роботи і зміг її удосконалити», – розповідає юний науковець.

Від ідеї до появи справжніх біоплівок пройшло два роки. В результаті вдалося створити три зразки біополімерів на основі різних компонентів.

«Перший зразок – звичайна плівка. В другому зразку було додавання речовини, що поліпшує його механічні властивості. Але найвдалішим зразком став третій, який мав найкращі механіко-фізичні властивості та якомога швидше розкладався в землі, протягом 3-4 місяців», – розповів Давид.

«Ми створили біополімер на основі кальцію альгінату. Його можна використовувати і як пакувальний матеріал, і як пластик, лише змінюючи консистенцію. Він може замінити ті матеріали, які використовуються зараз. Головна  мета – збереження довкілля. Адже новостворений матеріал, на відміну від вже відомих, дуже швидко розкладається у ґрунті. Компоненти, які ми використали у своїй розробці, дуже прості, тож було закладено невеликі ресурси, що є економічно вигідним», – додає вчителька Олена Крайняк.

Фінансово-економічний ліцей – плідна платформа для створення наукових робіт та всебічного розвитку підростаючого покоління. Не зважаючи на економічний профіль, наукове спрямування стимулює дослідницьку діяльність з будь яких предметів, – розповіла директор КЗО «Фінансово- економічний ліцей наукового спрямування при університеті митної справи» Дарія Новохатна.

«Ми маємо наукове товариство ліцею, до якого входять всі учні 10-11 класів. Вони займаються науково-дослідницькою діяльністю, обирають, з якого предмету будуть складати проект і протягом року займаються ним. Один з яскравих прикладів такої роботи – три перемоги на міжнародному олімпі у поточному році нашого ліцеїста, одинадцятикласника Степаненка Давида. Він є президентським стипендіатом, претендентом на отримання золотої медалі», – каже директорка ФЕЛ Дарія Новохатна.

Через два місяці Давид братиме участь у міжнародному конкурсі в США «Олімпіада геніїв». Цьогоріч було відібрано лише 50 учнів з України, які представлять там свої роботи.

«Я виступатиму в секції «наука», в підкатегорії «якість навколишнього середовища». Після перемоги на олімпіаді у США є можливість отримати стипендію або грант на навчання там. Я думаю, що це дає дуже сильний поштовх до нових досягнень. На жаль, ми не знаємо скільки триватиме війна, навчатися онлайн дуже складно. Ти не бачиш своїх друзів, втрачаєш соціальну складову. Тому я б дуже хотів навчатись за кордоном, а потім повернутись і створювати нові екологічні проекти в Україні», – зізнається юний науковець.

Сучасна молодь серйозно замислюється над питаннями екології, адже наша планета засмічена і потрібно вирішувати проблему накопичення полімерів.

«Я думаю, що моя наукова робота та винахід допоможуть таким підліткам як я розуміти, що вони можуть створювати щось нове, ставши науковцями. Ми – не просто діти, ми можемо змінювати майбутнє»,- упевнений Давид Степаненко.

Зараз триває робота над тим, щоб запатентувати винахід. Є сподівання, що після цього українські виробники візьмуть розробки за основу і почнеться промислове виготовлення екологічного біополімера. Талановитий винахідник вважає, що це буде сучасний український бренд.

Юний музикант, який зачарував Монатіка: як школяр з Дніпра допомагає ЗСУ

Віртуозну гру на фортепіано 16-річного дніпрянина Олександра Нємцова сьогодні визнають імениті педагоги та відомі артисти, журі престижних конкурсів та пересічні мешканці Дніпра.

Серед іншого, він брав участь у Classic Battle «#НашіЗірочки VS Симфонічний оркестр» та отримав нагороду від Дмитра Монатіка. До того ж, талановитий музикант грає на вулицях рідного міста, аби зібрати кошти на допомогу ЗСУ.

Олександр розповів, що навчатися до музичної школи пішов за пропозицією батьків. Виявилось, що вдома вже був інструмент, тому вони й запропонували синові вчитися грати на фортепіано. З цікавості хлопчик погодився.

«Музика в моєму житті вже 11 років. Прийшовши вперше до музичної школи №3, я поринув у дивовижний світ мелодій та звуків, який мене не відпускає й досі. Тепер це невід’ємна частина мого життя», – говорить він.

Викладачка класу фортепіано Дніпровської дитячої музичної школи №3 Наталія Сидорова каже, що відразу помітила потужний потенціал у свого учня.

«Сашко прийшов до музичної школи у шестирічному віці. Цей хлопчик відрізнявся особливою організованістю. З ним завжди було цікаво працювати. Але я хочу підкреслити, що те, що ми маємо сьогодні такий чудовий результат – не тільки моя заслуга. Це заслуга усіх викладачів, які працювали з Сашком. Викладачів музично- теоретичних дисциплін, хору. Особливо хочу підкреслити, що Сашко пройшов серйозний курс з композиції і отримав справжню музичну базу. І тепер він може вільно творити, проявляти себе як серйозний музикант. Це усіх нас неабияк радує. Сашко гарно володіє інструментом і його результати – заслуга усієї музичної школи №3».

Сашко розповідає, що з початку війни він став приділяти набагато більше уваги творчості українських композиторів та виконавців. У перші місяці повномасштабного вторгнення відомий співак Дмитро Монатік організував конкурс для підтримки творчих українців, де кожен мав змогу продемонструвати танець, музику, тощо. Участь взяв і Олександр. Він став одним з переможців і отримав грошову премію.

«Я виконав нову пісню Монатіка. Вона була присвячена війні, що цей жах не можна в жодному разі допускати. Я аранжував її на фортепіано, надіслав на конкурс, вочевидь, Монатіку моє виконання сподобалось. Я став одним з переможців і отримав винагороду – 6 тисяч гривень», – пригадує Сашко.

На думку хлопця, наразі є багато представників українського шоу бізнесу, які гідні визнання, і українська естрада досить розвинута.

Але не лише сучасні виконавці надихають юного музиканта. Він неабияк захоплюється творчістю Володимира Івасюка.

«Це талановита людина, пісні якої звучать на весь світ. Не тільки «Червона рута», ще дуже багато цікавих творів. Мені особисто найбільше подобаються пісні саме у його виконанні. Не можна ні з чим порівняти», – каже Олександр.

Сашка дуже тривожить ситуація, яка склалась наразі в Україні. Хлопець дає благодійні концерти та збирає кошти на допомогу ЗСУ. Каже, що робить все, що може, щоб наблизити Перемогу.

«Музика і творчість – те, без чого не можна під час війни. Я читав вислів одного з європейських лідерів, який казав: «Якщо ми будемо все відкладати на потім, за що ми тоді воюємо». Я є частинкою всієї України і намагаюсь допомогти нашій великій справі – Перемозі над ворогом. Даю благодійні концерти, збираю допомогу як військовим, так і цивільним, постраждалим від удару по житловому будинку на ж/м Перемога. Це можуть бути творчі вечори просто неба, а також у мистецьких закладах. Наприклад, я виступав з дніпровськими поетами. Ми демонструємо як сучасну творчість, так і творчість класиків. У нас був вечір, присвячений Ліні Костенко, де я імпровізував, а поети декламували вірші. Так ми збираємо кошти на допомогу. Підтримуємо бійців та звичайних українців», – розповідає Сашко.

За один виступ на концерті вдається зібрати декілька тисяч гривень. До того ж, Сашко ділиться своєю творчістю у соцмережах і допомагають люди не лише з Дніпра, а й з усієї України.

«З початком війни я не поїхав з України, бо не уявляю, як би я сидів у Європі і просто спостерігав. Я б і там намагався проводити творчі вечори, збирати кошти і допомагати, але тут зовсім інше відчуття ситуації. Я спілкуюся особисто з людьми, яким я допомагаю, і чую від них, що це потрібно і важливо. Я виступаю на вулиці, і люди підходять до мене, ми спілкуємося, я слухаю їхні історії, я мав багато розмов з переселенцями. Вони приїхали в Дніпро і бачать, що місто живе, культура живе, це мене надихає», – розповідає юний музикант.

Хлопець каже, що йому подобається виступати на вулиці, де кожен перехожий може зупинитися та послухати музику, висловити свої враження та почуття.

«У мене є свій репертуар та я підбираю музику на слух. Люди думають, що на вулиці виступає другий сорт музикантів, які не змогли потрапити на велику сцену, але я вважаю, що це просто інший рівень. На сцені ти виходиш – тобі вже аплодують, а ти ще навіть нічого не зіграв. А на вулиці все по-чесному. Ти – просто музикант, що ділиться своєю творчістю. Тебе не знають перехожі, вони звертають увагу насамперед на твою творчість. Немає сценарію, я виконую ту пісню, яка мені спала на думку. А якщо люди просять якусь композицію, я намагаюсь це виконати», – розповідає Олександр.

Дніпряни вже добре знають, де можна почути дивовижні мелодії у виконанні юного музиканта. Олександр облюбував інструмент, який розташований просто неба, і кожен охочий може зіграти на ньому.

«На початку повномасштабної війни я прийшов на локацію, що знаходиться на Монастирському острові (під мостом). У мене ще не було цифрового піаніно, я ще не виступав на вулиці, у мене не було аудиторії. Я прийшов, бачу, стоїть фортепіано, став грати, почали збиратися люди, слухати мене, хтось просив мене чомусь їх навчити, відбувалось живе спілкування. Я зрозумів, що це моє. Навіть коли я купив своє цифрове піаніно і виступаю з ним, під міст все одно часто приходжу, це одна з моїх цілей – розповсюджувати вуличну культуру, зокрема, фортепіано».

Зараз під мостом лише один інструмент у робочому стані. Але Сашко каже, що  не планує зупинятися, і вже скоро у Дніпрі можуть з’явитися ще локації просто неба, де можна буде почути мелодії у виконанні  талановитих вуличних музик.

Автор фото: Сергій Бараненко

15 кроків до української єдності: школярка з Дніпра створила мультимовний сайт про історію України

Одинадцятикласниця з Дніпра Марія Аршиннікова створила унікальний проект про історію України. В результаті копіткої роботи з’явився сайт «15 кроків до української єдності», інформацію на якому викладено п’ятьма мовами. Що спонукало вивчати факти минулого та як вдалося втілити ідею, школярка розповіла журналістам «Наше Місто».

Через війну родина Аршиннікових була змушена евакуюватись до Чернівців. І Марії довелось навчатись одночасно у двох школах. Згодом дівчина помітила розбіжності у викладанні історії України і неабияк замислилась над з’ясуванням правдивих фактів.

«Я бачила різні перспективи вивчення історії. Розуміла, що часто вона зазнає впливу зовнішніх інформаційних каналів. Я побачила, що в суспільстві зростає попит на знання історії, але немає єдиного ресурсу з послідовним викладенням історичних подій. Тож мені прийшла ідея взяти участь у розробці такого ресурсу», – розповіла Марія Аршиннікова.

Школярку підтримала сестра, також до роботи над створенням сайту було залучено команду волонтерів.

«Ми розробляли сайт під егідою громадської організації «Будь в курсі». З моєю сестрою Анною Аршинніковою, також випускницею цієї школи, разом брали участь у розробці. Потім ми звернулись до української волонтерської служби і з її допомогою знайшли команду. До неї увійшли історики, журналісти, розробники, навіть школярі допомагали», – ділиться спогадами авторка проекту.

Дівчата прагнули, щоб інформація, викладена на сайті, була доступною читачам з усього світу. Сестри досліджували найбільш перспективні мови. Потім знайшли відповідних фахівців, які допомогли адаптувати статті. Наразі сайт доступний українською, англійською, португальською, іспанською та арабською мовами. Загалом, цільова аудиторія складає половину населення світу.

«Наш сайт інформує про російську пропаганду в українській історії. Вже є тисячі читачів по всьому світу, які відзначають креативний дизайн сайту. Відзначу, що всі події детально проаналізовані і не потрібно витрачати додатковий час на з’ясування окремих фактів. Ми адаптували усі статті, пояснюючі деякі терміни, щоб вони були зрозумілі аудиторії. Іноземцям складно було зрозуміти суто українські терміни, такі як «оброк», «козацтво», тощо. Особливо цікавим для мене є період Русі. Мені подобається досліджувати історію правління княгині Ольги, яка створила систему оподаткування держави. Я її за це дуже поважаю. Також під час розробки проекту я дізналася, що Київська Русь – це неправильна назва, цей термін штучно створили російські історики. А правильна назва – Русь», – розповіла авторка сайту «15 кроків до української єдності».

У школі, де навчається Марія, добре розуміють, наскільки важливе донесення до світової спільноти інформації про ситуацію, яка наразі склалась в Україні. І один з прикладів – сайт, який розробила 11-класниця Марія Аршиннікова, вважає директорка КЗО «Спеціалізована школа №129 фізико-математичного профілю» Дніпровської міської ради Наталія Ширяєва.

«Це не просто історичний матеріал, який руйнує ті наративи, які намагається нав’язати рф. Це достовірна інформація з офіційних джерел про історію України – від стародавніх часів до сьогодення. Щоб читачі різних країн могли знайомитися і зрозуміти наскільки велична наша держава, наскільки ми пишаємося своєю історією. Цю роботу оцінили дуже високо. Нещодавно Марія повернулась із Потругалії, де пройшов форум, на якому дівчина отримала ґрунтовні знання стосовно мови ворожнечі. А вже у Дніпрі відбулась зустріч зі старшокласниками, спікером якої стала Марія. Школярі обговорили питання дискримінації і мови ворожнечі. Я переконана, що ті меседжі, які було озвучено під час форуму в Португалії, були донесені і до наших учнів», – підкреслила директорка КЗО «Спеціалізована школа №129 фізико-математичного профілю» Наталія Ширяєва.

Згодом сестри отримали грант «Творці змін» у сумі 80 тисяч гривень. Кошти планують направити на розвиток та просування сайту. Позитивні відгуки читачів мотивують розвиватися далі. Зараз триває робота над розповсюдженням інформації в соціальних мережах, щоб якомога більше людей дізнались про різні історичні події та суперечності в історії України.

Марія цьогоріч закінчує школу і вже будує плани на майбутнє. Вона прагне займатись міжнародними відносинами. Дівчину цікавлять політико-економічні процеси в Україні та світі.

«Зараз я працюю над науковою роботою «Вплив корупції на економічний розвиток України». Окрім цього, я займаюся у Європейському молодіжному парламенті, є послом європейської молоді. Це площина моїх інтересів. У майбутньому я б хотіла пов’язати своє життя з правом або міжнародними відносинами. Я останнім часом часто буваю за кордоном. Розумію, що можу поїхати туди на деякий час вчитися, дізнатись про нові культури, історію інших народів. Однак жити і працювати я планую лише в Україні, – резюмувала Марія Аршиннікова.

Передбачив війну і чекає Перемогу: історія юного Пікассо з Бердянська, який продає в Дніпрі картини заради ЗСУ

У Дніпрі відкрилась виставка талановитого художника, переселенця з Бердянська Макса Бровченка. Розміщено експозицію у місцевому Planetarium Noosphere. І це не дивно, адже левову частку своїх робіт митець присвятив темі космосу. Автором картин є 11-річний хлопчик з аутизмом і малювання для нього – своєрідний спосіб спілкування з навколишнім світом та прагнення висловити своє бачення реальності. Про це повідомляє сайт «Наше Місто» .

Це вже п’ята виставка Макса. На ній представлено 20 полотен. Здебільшого на них зображені чудернацькі планети та їх незвичайні жителі, а також далекі галактики і дивовижні зірки. Відвідувачі із захопленням та подивом розглядають картини, сповнені глибокого таємного змісту. Кажуть, якщо б не знали, що митець – 11-річний хлопчик, подумали б, що картини створила доросла, зріла людина з глибоким почуттям та розумінням навколишнього світу. Мабуть за це, дитину вже називають «українським Пікассо».

«Навіть важко підібрати слова, щоб поділитися своєю думкою про ці картини. Найбільш вражає те, що в них поєднується всесвіт і свобода. Той симбіоз, відсилка до того, що ми – теж всесвіт, космос, частинка цього всього. Отак усе поєднати, щоб це відчувалось – великий талант художника. Я спілкувалась з багатьма талановитими, обдарованими, закоханими у космос людьми, але таке глибоке розуміння теми зустрінеш не часто. Я також, як і Максим закохалась в космос у дитинстві. Тому для мене це своє і рідне», – розповіла колишня працівниця Planetarium Noosphere та відвідувачка заходу Людмила Марченко.

Макс – переселенець, разом з матусею вони виїхали з окупованого Бердянська. Початок війни не забудуть ніколи, розповідає Оксана Бровченко, адже родина прокинулась від гучних вибухів. Макс тоді промовив, що війна почалась. Він прогнозував повномасштабне вторгнення, пригадує жінка. За півроку до цього, в його картинах почали з’являтися елементи військових дій, дим, кров… Він дуже упевнено казав що буде війна, став тривожним.

За словами матері хлопця, у окупації родині довелося жити до квітня. Коли було вже зовсім нестерпно, вирішили шукати можливість виїхати з Бердянська. Це було дуже складно, але вони з сином здолали цей шлях.

З початку повномасштабного вторгнення хлопець своєю творчістю активно допомагає ЗСУ, переказуючи військовим усі кошти з продажу картин.

Оксана пригадує, що Макс, як і усі інші діти мріяв про телефон чи планшет, але у такий складний для країни час він перш за все прагнув допомагати військовим. Навіть сам хотів захищати Україну, але йому пояснили, що воюють лише дорослі. Тож хлопчик вирішив роботи все, що в його силах. Хтось порадив продавати картини. Першу він продав за 20 тисяч гривень і усі кошти передав на ЗСУ. Так усе й почалося. Тепер військовим перераховано вже понад сто тисяч гривень.

За свою діяльність Макс отримав подяку від президента України.

 «Я був приємно здивований, коли зустрівся з Володимиром Зеленським. Ми знали, що на зустрічі буде Олена Зеленська, але навіть не здогадувались, що завітає і президент. Він подарував мені телескоп. Також я зустрічався з Залужним», – захоплено розповідає юний художник.

Хлопець намалював картину головнокомандувачу і мріяв з ним зустрітися, щоб передати подарунок. Як не дивно, але ця мрія здійснилася. І тепер хлопець каже, що знає секрет нашої армії – вона така могутня, бо керує нею незламний генерал.

Також на урочистій події юному художнику подарували порожнє полотно, яке підписав президент України Володимир Зеленський. Там йшлося про те, що ми обов’язково переможемо. На ньому митець зобразив втомленого військового з прапором, а поряд – леопарда. Каже, що цю роботу не продаватиме, а передасть до музею.

Тож тепер Макс малює Перемогу України, він упевнений, що думки матеріальні і такі полотна наближатимуть нас до Перемоги.

Особливе місце на виставці займає картина «Ми прийшли з миром». Вона про людей з аутизмом, які ніколи не прагнули війни.

«Я побачив багато міст України. Я хочу, щоб була Перемога, і всі повернулися додому та до нормального життя. До війни я був російськомовним, українською погано володів. Навіть на уроках відповідав російською. Але тепер я не хочу розмовляти мовою ворога», – зізнається митець.

Створення картин – особливий процес. Кожен творчий проект хлопця з’являється не випадково.

«Я сідаю малювати і спочатку не знаю, що малюю. А потім вже розумію, що це за картина буде. Вона нібито так народжується», – ділиться художник секретами своєї майстерності.

Хлопчик захоплено розповідає про свою планету з лаконічною назвою «А», яку він сам вигадав. І усіх, хто колись на неї вирушить попереджає, що там вже є мешканці – доброзичливі та привітні, такі як і він сам.

«Це ідеальний світ не тільки для аутистів, як я, а й для всіх людей. Жителі планети «А» ніколи не воювали, а витрачали свій час на створення технологій. Тому вони змогли реформувати два супутники. Жителі цієї планети – телепати, за допомогою цього вміння вони спілкуються. Жителі планети «А» ніколи не дивляться в очі одне одному, бо не хочуть дізнатися думки інших. На цій планеті є гори та астероїди. Цю картину я малював, коли хворів на коронавірус. Під час температури мені наснився сон, що на мене летить величезний астероїд, який ось-ось мене розчавить. Але мене врятували такі безпілотні кораблі з квантовими вушками, що знищують астероїди», – розповідає Макс.

Тема космосу зацікавила хлопця ще у п’ятирічному віці. Він розпитував маму про всі процеси, які відбуваються у небі, про Всесвіт. А малювати космос почав лише через три роки, коли був перший локдаун, пригадує мама. За її словами, аутисти схильні поглиблено вивчати якусь визначену тему, захоплюватися нею та приділяти максимум уваги, для Макса такою темою став космос. Він прагне дізнатись про нього все.

Але у майбутньому хлопець планує стати астрофізиком. Він посилено вивчає космос та усе, що з цим пов’язано, розповідає Оксана Бровченко. А написання картин – це хобі, яке Макс поки що не планує перетворювати у свою професію.

Час не стоїть на місці. Допитливі юні дніпряни мають великий потенціал та щире бажання розвиватися і досягати значних висот. Попереду у них – нові відкриття та здійснення мрій. У вільній, незалежній і мирній Україні!

Автор фото: Валерій Кравченко