Трагічна історія кохання рятувальників з Дніпра облетіла ледь не весь світ. Він, Ігор Гетало, начальник оперативно-координаційного центру ДСНС у Дніпропетровській області. Вона, Євгенія Дудка, керівник прес-служби ДСНС у Дніпропетровській області. Вони познайомилися завдяки роботі. Але будувати спільне майбутнє їм таки не довелось. Коли в Україну прийшла повномасштабна війна вони, ні на мить не сумніваючись, взялись за роботу. Через кілька місяців їх розлучила ворожа ракета. Женя отримала дуже серйозні ушкодження і після 11 місяців запеклої боротьби вона померла. Її чоловік Ігор розповів про день, коли його життя розділилося на «до» та «після», передає «Наше місто» з посиланням на ТСН.
День, коли розпочалася війна
23 лютого Женя та Ігор, як і всі звичайні люди, лягли спати і навіть подумати не могли, що станеться жахливе. Тоді Женя була на лікарняному, а Ігор тільки повернувся із чергування.
«Десь приблизно о пів на п’яту ранку мені зателефонувала моя мама і сказала “синку, розпочалася війна”. Одразу, мабуть як у кожної людини, якийсь десятисекундний ступор у голові. Ну то що… Жені сказав, що розпочалася війна”, – згадує Ігор.
Після цього вони не вагаючись вдягнули форму, обладнання і поїхали по своїм робочим місцям. Наступного разу рятувальникам вдалося побачитись лише через тиждень, адже доводилося буквально жити на службі.
Ми не встигли вийти
На другий місяць повномасштабної війни Ігор та Женя потрапили під обстріл. Опівдні 10 квітня стався ракетний удар по аеропорту. І так сталося, що на місце події одразу направили підрозділ Ігоря. Туди ж прибула і речниця Женя.
“Ми дочекалися відбою повітряної тривоги і після цього приступили. Від адміністрації об’єкту надійшла інформація, що людей всередині не було і основне завдання — гасіння пожежі. Протягом ліквідації декілька разів знову лунав сигнал тривоги. Ми виходили на безпечну відстань, проходили в укриття”.
Однак тривогу оголосили ще раз, коли рятувальники майже виконали свою роботу. У той момент вони перебували в ангарі на території летовища. Менше ніж за хвилину пролунав вибух. Ігор, Женя та їхні колеги не встигли вийти.
Я був ближче, а постраждала вона
Найближче до епіцентру вибуху був Ігор.
“Десь приблизно в 7 метрах від мене прилетіла ракета. Для мене досі загадка, яким чином я залишився живий. Під час цього вибуху було поранено 6 рятувальників, але, на превеликий жаль, моя дружина, Женічка, була поранена тяжче всіх. У мене були осколкові поранення ніг, контузія. Наші колеги зазнали аналогічних травм. Жені один із уламків залетів під бронежилет. Ну і з цього дня життя розділилося на “до” та “після”.
До поранення пара не була одружена. Тож одразу після свого одужання Ігор поїхав до ювелірного магазину. Женя перебувала в іншій лікарні. Рятувальник каже, хотів підняти їй бойовий дух та показати, що дуже сильно кохає.
“Прямо в реанімації зробив пропозицію. Там же нас через декілька днів командир і розписав. Без всіляких урочистостей, без нічого. Ми одружилися. У нас були плани після Женіного одужання обвінчатися. Але не склалося».
Женю та Ігоря звела робота. Він служив на Полтавщині. Вони якийсь час спілкувалися, як колеги працювали. А потім десь у серці у них двох щось йокнуло. Ігор переїхав до Дніпра.
Спочатку поранену Женю прооперували в дніпровській лікарні, а згодом доправили до Німеччини, у клініку “Шаріте”. Там з нею пору завжди була мама.
“Дуже багато людей, яких вона навіть не знала, писали повідомлення, підтримували її. І дуже багато людей зі всієї України передавали всілякі дитячі малюнки, робили іграшки ручної роботи. Надсилали їх мені, а я збирав їх в одну посилку і передавав їй з України. Також її завжди підтримувала мама, це її мотивувало. Те, що я її вдома чекав, добрі щирі слова, які їй писали. Ніхто не вірив, що це може так закінчитися”.
Сподівалась, що вдома вилікують стіни
Всередині лютого 2023 року Женя повернулася до України. Вона скаржилася на лікування в Німеччині, яке не давало результатів, та дуже хотіла додому. Одна з українських лікарень погодилась продовжити її лікування. Ігор каже, Женя сподівалась, що вдома її “вилікують стіни”. Після поранення рятувальниця дуже хвилювалася, що не зможе повернутися до служби. Тому, приїхавши до Дніпра, завітала на роботу.
“Вона зайшла до свого робочого кабінету, подивилася, всіх провідала, походила по управлінню, де працювала. Посміхалася всім. Сказала “я скоро вже повернуся”, але не змогла. Вона мріяла просто жити, жити і далі продовжувати службу. У Жені була мрія в дитинстві носити форму. Закінчила навчальний заклад Міністерства внутрішніх справ. Але на той час не було робочих місць за її фахом, тому вирішила подати заявку, щоб вступити в лави ДСНС. У неї вийшло. Так вона стала рятувальницею”.
Женя 11 місяців боролася за життя та перенесла десятки операцій. Попри біль та тяжке поранення, намагалася виходити на вулицю та не опускала руки. Але її організм не витримав. Євгенія Дудка померла 7 березня 2023 року.
