Кінологиня та керівниця пошуково-рятувального загону «Антарес» з Павлограда Лариса Борисенко та її напарник В’ячеслав Майборода підірвалися на розтяжці. Трагедія сталася 26 березня у Харківській області під час виконання завдання з пошуку загиблих українських військових. Наразі пошуковців рятують у Дніпрі. Про це повідомляє сайт «Наше Місто» з посиланням на ТСН.
Стан Лариси важкий – велика втрата крові, пробита стегнова артерія, ураження головного мозку, сильно посічені ноги, руки, голова та спина. Опритомніла вона через півтори доби після поранення, тепер пригадує, як все сталося.
«Фактично одразу спрацювала оця розтяжка, я вже потім лежала на землі, все що я пам’ятаю, що це було дуже боляче. Потім я вже тільки пам’ятаю, що з мене зрізали одяг у швидкій, далі пам’ятаю вже оці лампи», – зізнається вона.
Чоловік Лариси не відходить від неї та з жахом пригадує момент, коли дізнався про трагедію.
«Сказали все добре, але коли я почав запитувати, задавати питання, виявилось, що все не так. Я насилу дочекався ранку і о 5 годині я поїхав туди одразу ж», – пригадує Віталій.
Ларису привезли до лікарні Дніпра у стані коми. Медики кажуть, що стан жінки був настільки тяжкий, що вони не брались робити жодних прогнозів.
«Коли ми побачили Ларису, ніяких ознак життя не було. Руки ноги, ніщо не рухалось. Пульс майже не вислуховувався, тиск 50 на 30 і у такому стані лікарі змогли надати допомогу. Внутрішня кровотеча, гемоглобін 17, маса від уламків, які по всьому тілу, а головне те, що струс мозку», – згадують лікарі.
На щастя, за словами медиків, найстрашніше позаду. Кінологиня вже мріє, щоб якнайшвидше стати до роботи.
«Я вважаю ці 10 років сенсом свого життя», – переконує вона.
Нагадаємо, понад 10 років Лариса є керівницею кінологічного клубу «Антарес». Основна робота – пошук загиблих та зниклих без вісті. На деокупованих територіях разом з командою шукають тіла загиблих воїнів. Допомагали рятувальникам і під час влучання у дев’ятиповерхівку у Дніпрі на Перемозі. 22 години не йшли з місця трагедії, в надії знайти живих під завалами.
Від 22 березня Лариса з командою, працювали на Харківщині. Розповідає, до поранення встигли знайти тіло солдата, якого шукали з квітня минулого року.
«Мама телефонувала і дала координати, по цим координатам ми знайшли це тіло», – розповідає жінка.