Забезпечити теплом оселі, щоб їх мешканці змогли зберегти тепло у серці. Такий негласний девіз має Олександр Петрович Кравець. Він старший майстер теплової дільниці, яка забезпечує опалення майже усього Амур-Нижньодніпровського району міста. В його підпорядкуванні знаходяться більше ніж двадцять п’ять котелень. Саме від його дій та рішень залежить чи будуть жителі Дніпровського лівобережжя з теплом чи ні. Цей скромний та привітний чоловік розповів нам що його професійний шлях в КП «Теплоенерго» розпочався в далекому 1981-му році, повідомляє сайт «Наше Місто».
«Будучи студентом вечірнього факультету Дніпровського інженерного інституту, за спеціальністю теплогазопостачання та вентиляція. І вийшло так, що те, що я ввечері вивчав в університеті, доводилося вдень застосовувати тут у житті, на роботі», – розповідає старший майстер теплової дільниці №1 Олександр Кравець.
Починаючи з посади рядового майстра, завдяки наполегливій та сумлінній праці, гострому розуму та відповідальному ставленню до своїх обов’язків Олександр здобув, спочатку, посаду старшого майстра котельної, потім став головним інженером, а потім колектив обрав його старшим майстром цілої дільниці. За 42 роки роботи в КП Олександр дізнався все про свою дільницю. Він знає кожен гвинтик обладнання та майже кожного працівника, що працює у нього в підпорядкуванні. Але умови воєнного часу диктують свої правила. Кожна атака країни терориста ускладнює і без того складну та відповідальну роботу.
«Те, що відбувається зараз, не порівняти з мирним часом. У нас, скажімо, ніколи не було відсутності електроенергії майже на добу. І ми з цим зіткнулися. Ми всі, звісно, були на робочих місцях. До того часу поки не було здійснено подачу електроенергії. Потім, трохи пізніше було здійснено подачу водопостачання, нам треба було заповнити мережі та включити в роботу обладнання. Усі керівники були на робочих місцях майже добу. Тобто з восьмої ранку прийшли, і деякі пішли додому о восьмій ранку, деякі о другій годині ночі», – розповів старший майстер теплової дільниці №1 Олександр Кравець.
Самовіданность та професійність Олександра надихає та захоплює. Чоловік стверджує – на сьогоднішній день, вони вже звикли до реалій війни та готові до майже усього
«Кожне відключення електроенергії – це аварійна ситуація. Навіть якщо нас попереджають. Наразі енергетики не могли нас попереджати, кожне відключення було несподіваним. Звичайно персонал був навчений цьому. Але раніше це відбувалося раз на рік, а тепер це відбувається 2-3 рази на зміну. Тож це було дуже важко. Слава Богу, що люди були підготовлені, не допустили жодних збоїв. Все спрацьовувало без аварії. Тому що несподівані відключення електроенергії можуть призвести до вибухів котла, до гідравлічних ударів теплових мереж, до перегорань електроустаткування тощо. Цього допущено не було», – повідомив Олександр Кравець.
Декілька місяців тому біля найбільшої котельні району, в якому працює Олександр, стався прильот ворожої ракети. Цілком ймовірно, що країна яка воює проти цивільної інфраструктури, хотіла поцілити саме в цей об’єкт. Це сталось тоді, коли усі працівники та керівники були на робочих місцях. Вони,не дивлячись на стрес та шок, продовжили виконувати свої обов’язки.
«Коли стався вибух, на подвір’ї навколо котельні все було в тумані від пилу. І миттєво котельня залишилася без вікон. Усі три зали у нас залишилися без вікон, близько 60 відсотків. І це напередодні опалювального сезону. І стіни тремтіли і шибки сипалися, було дуже страшно. Це не передати», – розповів старший майстер теплової дільниці №1 Олександр Кравець.
Не дивлячись на всі складнощі та ризики Олександр стверджує — свою роботу він дуже любить.
«Коли даєш тепло людям, це приємно. І по-особливому це відчувається. Були у нас випадки, не цього сезону, раніше, що відключилося опалення, 10-15 будинків без опалення. З аварійною бригадою працюєш до ранку. І повертаєшся вранці, дивишся, люди їдуть із дому на роботу. А ми їм уже дали додому тепло! Ось лягали спати – не було опалення, а вранці воно вже є. І якось отримуєш від цього задоволення», – каже Олександр Кравець.
Історія Олександра ще раз нагадує нам – справжні герої можуть бути не тільки на фронті. Вони можуть бути й тут, серед нас. Їх доробок ми не помічаємо, бо занадто звикли користуватись благами цивілізації та не звикли замислюватись над тим, яка праця стоїть за нашим з вами комфортом.
