Війна принесла в нашу країну біль, втрати та горе. Але незламні українці намагаються триматися і навіть у такі темні часи шукати світлі моменти. Адже є те, що допомагає долати труднощі, дає надію на майбутнє – це кохання. Особливо зворушливі та щирі історії людей, які створили свої родини під час війни. Одна з них про Анастасію та Василя, які евакуювались до Дніпра з Маріуполя, пише сайт «Наше Місто».
Настя жила у Маріуполі, у компанії друзів вона познайомилась з Василем. Молоді люди сподобались одне одному. Спочатку товаришували, ходили у кіно та кафе. Василь упадав за дівчиною, добивався взаємних почуттів. А Настя на той момент не була готова до стосунків. Такі прогулянки тривали близько місяця, і нарешті серце красуні розтануло. Пара почала зустрічатись, але… таємно.
«Справа у тому, що друг, який познайомив нас з Василем, був сам в мене закоханий і сподівався на взаємність. Тож аби його не засмучувати, нам довелося приховувати свої стосунки від усіх. Згодом, звісно, довелося усе розповісти», – зізнається Настя.
Пара зустрічалася рік, після чого Василя забрали служити в армію. Півтора роки Настя чекала його, каже, що було складно, сумувала за коханим, тож намагались більше часу приділяти навчанню. Термін служби швидко промайнув і пара знову мала можливість бути поряд один з одним.
Через декілька років закохані вирішили жити разом. Спочатку оселилися у батьків Василя. У грудні 2022 винайняли квартиру. Налагоджували побут, працювали, будували плани на майбутнє. Настя працювала у банку, Василь – рятувальником ДСНС. Але усі плани перекреслила війна.
Вже 26 лютого 2022 року залишатись у Маріуполі було небезпечно, тож молоді вирішили поїхати до батьків у село, розташоване неподалік.
«Зібрали усі необхідні речі і поїхали. Також до нас приєдналися наші сестри зі своїми чоловіками. Усією великою родиною ми там мешкали у квартирі брата. Вже на початку березня ми зрозуміли, що все серйозно і повернутись до Маріуполя найближчим часом не зможемо».
Наприкінці березня з’явилась можливість виїхати з села, розповідає Настя.
«Їхали колоною з іншими людьми, бо вважали, що так безпечніше. Але коли через декілька днів так само виїжджав наш знайомий, то їхню колону обстріляли. Дякувати Богу, усі живі».
Вирішили своїми автівками прямувати до Запоріжжя, а вже звідти – на Дніпро. Тож з 22 березня 2022 року пара мешкає у Дніпрі.
«В перший день ми зупинилися у знайомих, потім зняли квартиру. Шукали житло не надто дороге, але з хорошими умовами. Таке знайшли на Лівому березі, нам там дуже сподобалося. Взагалі, Дніпро – гостинне місто».
Своє нове життя молода пара будує вже у Дніпрі. Влаштувались на роботу, Настя працює ріелтором, а Василь – рятувальник.
У стосунках найголовніше – взаєморозуміння та пошук компромісів, вважає Настя.
«Буває таке, прошу його про щось, а він не хоче це робити. Тож намагаємось шукати якийсь компроміс. Адже любов на вміння поступатися заради коханої людини здолає усі непорозуміння».
Настя розповідає, що вони завжди роблять одне одному сюрпризи та приємні несподіванки.
«У Василя наприкінці грудня був день народження. Я замовила в таємниці від нього ексклюзивний торт, намагалася це так облаштувати, щоб він не побачив завчасно. Найскладніше було – занести торт додому непомітно, але я впоралась і сюрприз вдався».
Особливо Насті запам’ятався момент, коли Василь зробив їй пропозицію побратися.
«У мене день народження 25 липня, а 30-го він запропонував стати його дружиною. До цього ретельно готувався, придбав каблучку, великий букет квітів. Прийшов додому, а я ще сплю. Розбудив та освідчився у коханні, спитав, чи вийду за нього. Я сказала, що згодна, але запропонувала почекати поки повернемось додому у Маріуполь і вже там одружитись. Щоб і батьки могли бути присутніми на весіллі. Але мій коханий не захотів чекати, тож ми вирішили справити весілля у Дніпрі».
Місяць майбутні молодята готувались до одруження. Запросили друзів та родичів, які мешкають у різних містах України. Спланували урочисту церемонію та вечірку у кафе. Але найрідніші люди – батьки не змогли бути присутніми, вони зараз у Маріуполі, тож привітали дітей через відео-дзвінок у Вайбері.
«Ми уже шість років разом, а зараз війна, тому навіщо чекати. Ми разом вже багато чого пройшли і упевнені у своїх почуттях. Тож одне від одного вже нікуди, це на все життя».
Молодята сподіваються, що вже навесні, або влітку ЗСУ звільнять Маріуполь і вони повернуться додому.
«Наша найзаповітніша мрія – це мир для України. Ми дуже хочемо повернутися у своє рідне місто, побачити своїх рідних, усю нашу родину. Дуже сумуємо за батьками, вони сумують за нами. Хочемо відбудовувати рідний Маріуполь та жити там».
Вітаємо подружжя, бажаємо їм щасливого життя та мирного неба над головою. Поки що українці сповнені любові один до одного і будують сім’ї — Україна непереможна!
Категорія: Війна, Новини Дніпра, Суспільні та соціальні новини Дніпра
Позначки: Історія
