У Дніпрі багато місць, які мають давню та захоплюючу історію. Одне з них – так звана Мандриківка. За даними Вікіпедії, Мандриківка — козацьке селище й сучасна історична місцевість міста Дніпро, що розташована вздовж правого узбережжя річки Дніпра у Соборному районі. Повідомляє сайт «Наше Місто».
Навпроти Станового острова на правому березі річки Дніпро розташовувалося поселення Мандриківка. Його заснування пов’язують із зимівником козацького єсаула Мандрики. Андрій Мандрика згадується у джерелах другої половини XVIII ст. як козак з Нового Кодаку. Селище розвивалося як «виселок» із Половиці. Коли на місці слободи Половиці почали будувати Катеринослав, частина мешканців перебралася до Мандриківки, збільшивши її населення.
У ХІХ ст. Мандриківка фактично існувала як передмістя Катеринослава. Населення постійно зростало – від 22 мешканців різного стану у 1799 році (враховувались тільки чоловіки), до 393 мешканців у 1850 р. та 895 мешканців у 1897 р.
У ХІХ ст. Мандриківка була доволі розтягнутим поселенням: від нагірної частини міста аж до Лоц-Кам’янки. Наприкінці ХІХ – на поч. ХХ ст. Мандриківка розділилась на дві частини – ближню і дальню (ближчу до Лоцкам’янки). В цей час населення селища збільшилося за рахунок робітників та ремісників. Цей час відзначився заснуванням і роботою на Мандриківці пивного заводу.
До 1887 року він належав Фолькману, після чого був викуплений Тавровським. Завод був і залишався найменшою броварнею Катеринослава. За часів Фолькмана на ньому вироблялося до 4000 відер пива на рік. Після покупки завода Тавровським виробництво зросло до 20000, а згодом – 40000 відер пива на рік.
Завод складався з: 1) варочного відділення, де мався заторний чан і відбувалася варка пива; 2) бродильні, де у велетенських чанах пиво зброджували на дріжджах; 3) миючного відділення (з гарячою водою) для миття посуду; 4) льоху, де утримувались діжки з пивом; 5) розливочного відділення; 6) лідника для пива, обладнаного насосом. Після того як Тавровський вирішив самостійно заготовляти солод для пива, до заводу додались солодильня та сушарня.
У 1936 році поселення було електрифіковано.
Нові житлові забудови 1960–1970-х рр. у цьому історичному районі міста початково мали назву «Мандриківський» та «Лоцманський» масиви, але в 1975 р. перейменовані на «Перемогу». Серед відомих архітекторів «Перемоги» був Павло Нірінберг. До цього тут були, переважно, плавні, пустирі або забудови приватного сектору, коріння яких сягає історії козацьких поселень Мандриківки та Лоцманської Кам’янки.
