Мирославка була у дворі, коли бахнуло: бабуся крізь сльози згадує день, коли ледь не втратила онуку

Однією з тих, хто найбільше постраждав від ракетної атаки по ж/м Перемога 14 січня, є 9-річна Мирослава, онука дніпрянки Людмили Мовчан. Дівчинка гуляла у дворі з друзями, коли впала ракета. Зараз вона знаходиться у лікарні, практично завжди непритомна. Бабуся розповіла, що сталося у ту пекельну суботу і у якому стані зараз її онука, передає «Наше місто».

«Я живу у 1 підїзді третього корпусу. Того дня ми з Мирославочкою поверталися з магазину. Ліфт не працював, тому збирались йти пішки. Онучка попросилася трохи погуляти у дворі, я відпустила її, а сама піднялась у квартиру. Тільки переодяглася і пролунав сильний вибух. Вікно вибило, стовп чи то диму, чи то пилу (було не зрозуміло), паніка. Я в халаті вибігла надвір і почала шукати онучку. Я кричала у всі боки але все одно не могла її знайти. Йшов сусід і запитав, у що була одягнена онучка. Я сказала: «в чорних штанях та чорній куртці». А він мені каже: «Підійдіть, там на лавці дівчинка лежить, схожа на вашу». Я підійшла і справді, то була моя Мирослава, – плачучи розповідає пані Людмила. – Велика вдячність тому хлопцю і сусідам. Вони як побачили Мирославку, то одразу схопили її  і повезли до лікарні».

Дніпрянка Людмила зазначила, що її онука була першою постраждалою. Це все сталося ще до того, як почали з’їжджатися всі спецслужби.

«Я швиденько побігла додому, вдяглася і направилася до лікарні. По дорозі зустріла авто, зупинила, пояснила всю ситуацію і попросила підвезти. Хлопець без зайвих запитань швидко довіз мене до лікарні. Знаю, що його звуть Максим. Дуже вдячна йому», – розповіла Людмила Мовчан.

Зараз стан дівчинки залишається вкрай важким. У неї травмовані обидві ноги, гематома голови та рвана рана на нозі. Дитину прооперували, на ноги встановили апарат Єлізарова. Пані Людмила каже, що онучка вже почала ворушити пальчиками ніг.

Також бабуся додала, що дівчинка майже весь час спить. Але коли приходила кілька разів до тями, то одразу питала, як там Женька та Назар (це друзі, з якими вона гуляла у момент вибуху).

«Мені зараз нічого не важливо. Аби тільки моя Мирославка одужала», – поділилася переживаннями бабуся.