Декілька років тому дніпрянка Людмила вирішила змінити життя і повернутись на малу Батьківщину – в Запорізьку область. Тут вона облаштувала затишну оселю, займалась розвитком сина Богдана, спортом та просто жила. Але 26 лютого в місто увішли танки рашистів, передає журналіст “Наше Місто”.
“26 лютого о 10 ранку вже по вулицях мого села їздять гради, танки з буквою Z, це було якесь таке враження: “Як так може бути, чому так швидко, коли це все закінчиться? І було таке відчуття що нас просто зрадили!” На жаль, були такі люди і є зараз, які чекали, зустрічали ну, не з квітами але з пиріжками та котлетами, але потім пішли працювати з ними. На жаль, і такі люди у нас теж є!” – згадує Людмила
Ніби заздалегідь відчуваючи інтуїтивно, Людмила змінили про себе інформацію у соцмережах. Адже у Дніпрі вона мала активну громадянську позицію, займалась волонтерством.
“Коли я переїхала в село, я відчувала, що я дуже сильно від них відрізняюсь я дуже багато років жила в великих містах. І було важко знайти спільну мову з людьми, які прожили в селі і нічого більше не бачили. Тому я створила окрему сторінку для них, де я там була мама, де в мене там захоплення- котики, велосипед, і я відчувала що деяку інформацію їм про мене краще не знати. Потім коли почалось вторгнення коли нас окупували я основний профіль на фейсбуці закрила.
До неї додому прийшли з обшуком. Двоє кадирівців і один росіянин. Людмила поводилась природньо. На щастя, двоє кадирівців пішли в сусідню оселю, а Людмила залишлись наодинці з військовим. Той ніби знітився, але обшукав помешкання. Врешті Людмила таки виїхала з сином, але це було неймовірно складно та емоційно. Детальніше про це – в нашому інтерв’ю.
