У Дніпрі за дорученням міського голови Бориса Філатова піклуються про сім’ї, які опинилися у складних життєвих обставинах. В цьому напрямку працює Дніпровський міський центр соціальних служб та центр соціальної підтримки дітей та сімей “Мамине щастя”. Про це повідомляє “Наше місто“.
Міський центр соціальних служб постійно надає допомогу родинам, які перебувають у складних життєвих обставинах, родинам, які виховують дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, родинам внутрішньо переміщених осіб.
“Надаються послуги соціального супроводу, консультування, профілактики, психологічна та юридична допомога. Також родини отримують натуральну допомогу. До прикладу, минулого року 1740 родин отримали продукти – рис, борошно, олію тощо. 1075 родин ВПО отримали набори дитячого теплого одягу для дітей від 2 до 3 років. Загалом соціальні послуги надано більш ніж 4500 родин”, – розповіла заступниця директора Дніпровського міського центру соціальних служб Оксана Чупіта.
Центр “Мамине щастя” є закладом системи соціального захисту, що призначений для надання комплексу послуг вагітним жінкам, особам, які перебувають у складних життєвих обставинах, жінкам з дітьми та жінкам, які зазнали домашнього насильства. Заклад розрахований на 13 сімей (40 осіб) у першому та на 10 осіб у другому відділеннях.
“На сьогодні у Центрі “Мамине щастя” отримують послуги 7 жінок та 12 дітей. До категорій осіб, які можуть отримувати у нас послуги додалась ще одна – ВПО. З початком повномасштабного вторгнення центр надав послуги на умовах стаціонарного перебування 59 жінкам-переселенкам. Були мами з дітьми з Краматорська, Лисичанська, Півдня України”, – розповіла директорка Центру соціальної підтримки сімей та дітей “Мамине Щастя” Марина Земенкова.
Центр надає послуги на умовах стаціонарного перебування. В кожної родини – окрема кімната з усіма зручностями. Є їдальня, кухня, пральна кімната, жінкам надають продукти харчування.
Тамара Половінкіна – переселенка з маленького містечка під Лисичанськом. З рідного міста виїхала ще в травні з двома прийомними доньками. Старшій 18 років, молодшій – 15. З-під обстрілів вдалось забрати лише документи. Знайомі допомогли з автівкою, якою і приїхали до Дніпра.
“В нашому місті був жах. Старша донька на той момент від страху вже не розмовляла. Перший день у Дніпрі ночували у спортзалі, а потім вже потрапили до цього Центру. Персонал дуже людяний та розуміючий. Можна сказати, шо нас скрізь водили за руку. Безмежно їм вдячна”, – розповіла Тамара.