Замість широкого Дніпра – холодний зимовий донецький степ: наші земляки – дніпряни сьогодні захищають Україну в сусідній області, на передовій. І не просто захищають – крок за кроком повертають її назад. Фотокореспондент «Наше Місто» Валерій Кравченко побував в гостях у хлопців та дівчат.
Замість тисячі слів!
Донецький напрямок, одне з селищ. Колись за цими лебедями стояв будинок. Зараз залишились тільки лебеді…
Понівечені будинки, скло і кущ калини. Такою є сьогодні українська зима в деяких населених пунктах.
А це колишня школа. Сучасна, з ремонтом і технікою. Таку орки певно ніколи не бачили в житті. Але такою вона стала після їх «асвабажденія».
Це – Дмитро Каюк, позивний Доцент. Відомий вчений-історик, донедавна – керівник КП “Етнографічні парки Дніпра”, популяризатор історії міста. Нещодавно він разом із колегами знайшов могилу Олександра Поля. З початком війни Дмитро, людина патріотичних поглядів, записався у ТрО і вже багато місяців несе службу.
Кадри збиття ворожих дронів. До речі, під час цього репортажу ледь не трапилось невідворотне. Наш фотограф разом з Доцентом та іншими військовими ледь не загинули під ворожим обстрілом.
«Їдемо вже на позиціях і тут машина глухне. Декілька секунд, поки запустили і поїхали далі. І тут прямо перед нами такий гарний вибух. Військовий за кермом, відразу поворот праворуч, у посадку, всі з машини. У орків там якраз висів дрон, видно над цим місцем. І якби машина не заглухла, то ми приїхали б точно в точку зустрічі з міною. Потім ми стріляли по цьому дрону, і його таки збили, але хлопці з антидронової “рушниці”» – каже Валерій.
Будні в окопах виглядають ось так
Є тепло і їжа
До речі, харчуються наші військові добре. А це особливо важливо взимку!
Нещодавно у Дмитра було осоколочне поранення, на щастя, все обійшлося.
Медики – це янголи на передовій. Виснажені, стомлені, але вони у будь-який час і при будь-яких умовах рятуюь життя наших військових.
А це одна з щасливих бригадних автівок. Осколки пройшли крізь салон на виліт в декількох місцях, дивом не зачепивши жодного з пасажирів!
Коти і собаки – друзі ЗСУ. Собак тут багато, всі відгодовані і дуже суворі! Готові також рвати ворога!
За підтримки артилерії наші дніпряни б’ють супротивника, відбирають ворожу бойову техніку. А ще – допомагають простим людям, мешканцям українських сіл виживати після руйнувань, які спричинили окупанти. І дуже хочуть повернутися додому – із перемогою.
Величезні поля біля села на Донбасі, де стоїть батальйон, стали полем бою. Навколо .- неймовірно красиві краєвиди.Втім на полях – ані душі: обстріли. На полі – величезні вирви від “прильотів” і вивернутий чорнозем. “Під картоплю копали!” – жартують бійці.
А це спалена техніка нелюдів, які прийшли на нашу землю.
“Допоки тут наші солдати – це наша земля” – кажуть хлопці! І щодня наближають спільну Перемогу!
Фото Валерій Кравченко
