10 квітня 2022 року російські окупаційні війська завдали ракетного удару по Дніпру. На місце виїхали рятувальники. Ніхто і подумати не міг, що вже за кілька хвилин росіяни знову випустять ракету по тому ж самому місці. І прилетіла вона в ангар, куди тільки-но зайшли рятувальники. Цей день міг стати фатальним для усіх них. Адже ракета впала прямо перед ними. Але сталося диво. Після “прильоту” ніхто не загинув. Проте дуже сильно постраждала начальниця Відділу зв’язків із ЗМІ та роботи з громадськістю ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області Євгенія Дудка. Уламок ракети потрапив під бронежилет та суттєво пошкодив внутрішні органи. Життя Євгенії висіло на волосині. Але дніпровські лікарі зробили усе можливе і неможливе і вже зараз дівчина лікується у Німеччині. Журналісти поспілкувалися з речницею ДСНС та дізналися, як зараз проходить її лікування, як вона згадує про той день і хто її підтримує.
Лікарі Дніпра зробили диво
Внаслідок ракетного удару Євгенія Дудка постраждала найбільше. Її чоловік, Ігор Гетало, також був поранений. Але завдяки нашим лікарям, він дуже швидко став на ноги. А от з його коханою все було набагато складніше.
За словами Євгенії, лікарі Дніпра зробили неможливе, адже шансу на її порятунок не було.
“Дуже хочу подякувати лікарям Дніпра. Те, що вони зробили, це чудо. У Німеччині за мене навіть не бралися б. Тому що було 0% на порятунок. Наші лікарі дали мені шанс на життя. Вони це зробили своїми золотими від Бога руками. У Берліні є дуже багато різних медичних пристроїв та обладнання. Якби вони були у наших лікарів, то нашій медицині не було б рівних. Лікарі тут мене майже не навідують. Вони слідкують за моїм станом по аналізам крові, які беруть у мене щодня. Кажуть, що мій стан покращується. Тому сподіваюся, що скоро буду вдома”, – каже Євгенія.
У Дніпрі їй зробили 11 операцій. Через це у неї була пошкоджена печінка. Тому в Німеччині їй зробили ще одну, аби покращити її стан. Зараз Євгенія проходить спеціальне лікування, яке допомагає відновити нормальне функціонування печінки. Після цього її чекають ще кілька оперативних втручань.
Той день міг стати днем моєї смерті
Часто, коли людина виживає після майже смертельних поранень, кажуть, що той день, є її другим днем народження. Але говорячи про свій порятунок Євгенія так не вважає.
“Про другий день народження кажуть, коли щось сталося випадково. Ледь не збила машина чи впав балкон у кількох метрах від тебе. А тут зовсім інше. Це не випадковість. Русня цілеспрямовано випустила по нам ракету і хотіла вбити. Той день міг стати днем моєї смерті”, – крізь сльози промовляє дівчина.
Коли влучила ракета, Женя навіть не думала про свій стан. Вона більше переймалася за рятувальників, які були поряд з нею у момент “прильоту”.
“Вибуховою хвилею мене далеко відкинуло. Коли я приземлилась, у мене нічого не боліло. Але рухатись я не могла. Одразу перевірила чи всі кінцівки на місті. Кожну хвилину свого життя я повторювала собі: “Жити буду. Все буде добре. Мій час не прийшов”. Я була на 100% впевнена, що мій час не закінчився. Я дуже переживала за хлопців. Коли побачила пораненого Ігора, почала ще більше перейматися. Тому що ця ракета зірвалася прямо у нас перед очима. Але дякувати Богу, ніхто не загинув. І так вийшло, що найбільше постраждала я”.
Про підтримку небайдужих людей
Після того трагічного дня Євгенію почали дуже активно підтримувати у соцмережах. Абсолютно незнайомі, чужі люди писали їй слова підтримки та бажали скорішого одужання. Дівчина каже, що аж ніяк не очікувала такого.
“Мені стільки відкрилося класних, добрих і небайдужих до мене людей. Такої підтримки я не очікувала. Що хтось може мені писати: “Женю, тримайтеся! Ми всі молимося за вас”. Це неймовірно. Коли людина молиться за тебе, хоча особисто не знайома, а просто побачила, що сталася така біда. Це найвищий вияв людської любові. Я дуже вдячна всім, хто мене підтримував і підтримує”, – ділиться речниця ДСНС.
Також Євгенія дуже вдячна тим, з ким познайомилася вже у Берліні. Дівчата-волонтерки, родом з України, весь час допомагали нашій колезі і навідуються до неї і зараз.
“Дівчина Олеся з Одеси. Вона втекла від війни у Берлін. Зараз вона є волонтером і перекладачем. З перших днів мого перебування в реанімації “Шаріте” вона перебувала біля мене. І допомагала Ігору. Коли він дуже втомлювався, вона його підміняла і сиділа зі мною. Зараз теж часто мене навідує, – розповідає Євгенія. – Потім у моєму житті з’явилася Танічка. Вона також колись працювала у ДСНС, але потім переїхала з чоловіком до Берліну. Ми зверталися до неї один раз за допомогою і з тих пір вона теж навідує мене у лікарні. Ще я познайомилася з волонтеркою Веронікою. Вона допомагає людям у “Шаріте” і заодно вчить мову і знайомиться з медичною справою, оскільки вона майбутній медик. Ми з нею зійшлися з першого погляду. Вона як пташечка. Коли на чергуванні, то завжди заходить до мене в палату і каже “Доброго ранку!”.
Мама – мій янгол-охоронець
Найбільше Женя вдячна своїм рідним — чоловіку Ігору та матусі Галині. Вони весь час були поряд і піклувалися про неї. Спочатку понад місяць у Німеччині з нею був чоловік. Потім його підмінила мама Євгенії, яка знаходиться поруч з донечкою і сьогодні.
“Мої рідні – це мої мотиватори і найбільша підтримка. Мама — це не просто мій янгол-охоронець. Це той янгол, який сам собі відрізав крила і мені чіпляє, аби я тільки жила. Я обов’язково напишу про неї книжку. Мені дуже шкода, що в неї така важка доля. В неї загинув перший чоловік, і бабусю їй довелося довгий час доглядати. А тепер і мене. Як це, доглядати свою дитину? Мені здається, що це найболючіше, що може бути у світі. Моя мама — це людина з великої літери “Л”. Я Богу дуже вдячна, що саме до неї він мене колись відправив”, – крізь сльози ділиться переживаннями Женя.
Пальці самі написали Тіні
У Німеччині з Женею сталася неймовірне — в гості завітала Тіна Кароль. А запросила її сама дівчина. Правда сталося це неочікувано, оскільки вона навіть подумати не могла, що співачка відповість на її повідомлення.
“Я випадково побачила оголошення, що 12 листопада Тіна Кароль дасть свій концерт в Берліні. І не зрозуміло чому, мої руки взяли телефон, а пальці написали повідомлення: “Тіночка. Я рятувальниця і лікуюся в Берліні, після поранення ракетою. Була б дуже Вам рада. Будь ласка, зайдіть в гості.” Я навіть не привіталася і мені за це досі соромно. А все через те, що навіть не чекала відповіді. Але пройшло декілька годин і від Тіни прийшла відповідь. Я не могла повірити своїм очам. Навіть деякий час боялася відкривати повідомлення”, – розказує Євгенія.
Женя домовилася з Тіною Кароль про зустріч на 12 листопада. Коли дівчина зрозуміла, що до неї в гості справді приїде така відома людина, то боялася комусь розповідати аби не наврочити.
“Перед входом до моєї палати, є ще одна невеличка кімната, і коли я почула її голос, то вже не могла дочекатися, щоб відкрились ті двері. І тут, заходить яскраве сонечко. Скільки у неї людяності, теплоти, добра і щирості. А коли вона взяла мене за руку, звісно ж, я заплакала. Спілкуючись з Тіною, було враження, що я знаю її все своє життя Вона дуже надихнула мене на боротьбу зі всіма своїми страхами і переживаннями”, – з посмішкою згадує зустріч Євгенія.
Женя закликала всіх, хто знаходиться в скрутній ситуації, триматися, боротися і не переставати мріяти.
“Звертаюся до кожного, хто в скрутній ситуації, хто впав духом, хто втратив мрію, до тих, кому зараз боляче від того, що з ними сталося. Тримайтеся, адже окрім Вас самих вас ніхто не втримає. Шукайте причину і мету боротися. І пам’ятайте – чорні дні закінчуються. Бог не дає людині того чого вона не зможе пережити. Тому не бійтеся бути слабкими іноді, але ставайте потім сильнішими”.
Фото з соцмереж Євгенії Дудки
За матеріалами телеканалу “Відкритий
Категорія: Важливо, Війна, Інтерв'ю, Новини Дніпра, Суспільні та соціальні новини Дніпра
Позначки: Україна Росія війна