“Баранячі лоби” та сухачівський перевертень: як виглядає таємнича Біла балка у Дніпрі (Фото)

У Дніпрі в Новокодацькому районі пролягає мальовнича балка Мамая, або її ще називають Білою балкою. Розташована на межі між житловими масивами Діївка-2 та Сухачівка. Балка знаменита своїми звивистими стежками та крутими ярами глибиною до 40 метрів. Саме тому місце так полюбили велосипедисти-екстремали та шанувальники трейлових забігів. Та це місце багате не тільки на чарівні краєвиди, але й на цікаві легенди, передає «Наше місто».

У верхній частині балки є кілька невеликих струмків, що йдуть під землю. За легендою один з них має магічні властивості: допомагає моментально вилікувати будь-які шкірні захворювання та омолоджує.

У балці є гранітні скелі «Баранячі лоби», що є слідами Ріського льодовикового періоду, коли південна межа льодовика доходила до сучасного міста Дніпро.

Назва балки походить від наявних у ній покладів білої глини, розробками якої займались діївські гончарі та 2 череп’яних заводи.

У часи Катеринославу у балці було дуже багато вовків. Через це у місцевих жителів виникла цікава легенда про сухачівського перевертня.

Нібито жив на краю селища один козак, який осів тут після розгрому Запорізької Січі. Сім’ї він не мав, в гості нікого не гукав, та і з сусідами не дружив. Саме така його нелюдимість і породила легенду. Нібито щоночі він виходив на край балки і збігав по її схилу вниз, перетворюючись на вовка.

Усіх, хто траплявся йому на шляху, від розривав на шматки. Вважалося, що щоночі самотній вовк виходив до цілющого струмка вгорі балки, щоб випити з нього води при місячному світлі. Завдяки чому він нічим не хворів і мав неабияку силу.

Проте це лише легенда. Зараз гуляючи в Білій балці вдень можна зустріти лише польових мишей та їжачків. Великих хижаків тут майже нема.

Фото Олександр Ярошенко

За матеріалами dp.vgorode та з відкритих джерел