У 29-річної дніпрянки Ксенії Башибулар непроста історія. Вона – одна з тих, хто вижив після трагедії 13 жовтня 2007 року, коли у 9-поверховому будинку на Мандриківській стався вибух побутового газу, який забрав 23 життя. Ксенію тоді дістали з-під уламків у тяжкому стані. Після трагедії її життя висіла на волосині, майже рік вона провела у лікарні. Але їй вдалося викарабкатися. Сьогодні вона – чарівна молода жінка і людина з веселим бойовим характером, яка по-справжньому цінує життя.
Ні дня не працювала за фахом
За освітою Ксенія інженер-технолог. Закінчила Дніпропетровський хіміко-технологічний університет. Там вона грала у КВК, брала участь у фестивалі «Студентська весна». І до четвертого курсу стала правою рукою режисера університетського студклубу.
Почувши її голос, університетська подружка записала Ксюшу на прослуховування до Анатолія Зігманда, керівника музичного ансамблю «Метроном» у Палаці дітей та юнацтва. Рік вона ходила на заняття з вокалу та виступала разом із ансамблем «Метроном».
Після першого курсу вишу вирішила заробляти самостійно і влаштувалася у караоке вокалісткою та ведучою.
У «Х-факторі» на лабутенах
Подружки постійно надсилали Ксюшу на різні вокальні шоу. Вона брала участь у кастингах «Голос країни» та «Х-Фактор», але далі дніпровського відбіру не проходила.
І ось удача нарешті посміхнулася дівчині. Кастинг-менеджери телеканалу «СТБ» побачили її відео в соцмережі та попросили надіслати його на пошту. Наступного дня Ксенії передзвонили та призначили день приїзду до Києва.
Вона згадує, що перед виходом на сцену дуже переймалася. Там вона виконала в оригіналі “Експонат” – скандальний хіт російської групи “Ленінград”, більш відомий як “На лабутенах”. Судді сказали три «так», і Ксенія отримала щасливий квиток до тренувального табору.
– Там була моторошна емоційна напруженість, коли треба перебороти себе, – згадує співачка. – Несподіваним був етап, коли ми один одному обирали пісні. Пам’ятаю, дівчина обрала своєму напарнику, який був із Росії, пісню Скрябіна «Маршрутка». Це була єдина пара, яка мала якісь розбіжності.
Під час відбору до прямих ефірів Ксюша обрала пісню «Про боже, як боляче» Ольги Полякової. На жаль, під час виступу дівчина перенервувала та забула слова.
– Виходжу на сцену, – згадує вона. – На годині 4 ранку. Я нічого не їла. Забула слова та три хвилини просто танцювала. Я дуже засмутилася після цього. У мене була drama queen (людина, яка хоче привернути до себе увагу, часто влаштовуючи скандали, сварки, – ред.).
Сольна кар’єра поки що на паузі
З минулого року Ксенія Башибулар почала займатися сольною кар’єрою. Але коли розпочалася війна, їй довелося призупинити свою діяльність.
– Я розпочала роботу над сольним всеукраїнським проектом, – каже співачка. – Було написано п’ять пісень російською мовою. Але почалася війна, і проект було поставлено на паузу. Тож моя кар’єра припинилася.
Координатор волонтерського пункту
Ксенія Башибулар у своєму житті до 24 лютого 2022 року співала та радувала слухачів. Після початку повномасштабного вторгнення Росії в її життя все змінилося. Тепер вона 24/7 координує один із волонтерських пунктів Дніпра.
– Волонтерством почала займатися з 26 лютого, – розповідає Ксенія. – Наш штаб допомагає військовим на передовій та цивільним у місцях гуманітарної катастрофи. Додатково організували волонтерський проект та почали виробляти патріотичні чашки. Усі виручені кошти спрямовуємо тим, хто нас захищає. За час війни багато змінювалося: наш штаб переїхав до іншого приміщення, кількість людей у команді то зростала, то зменшувалася, змінювалися й обсяги гуманітарної допомоги, але не змінювалося одне – наша ідея. Переживаючи всі ці труднощі, наші люди зростають і виходять за межі неможливого.
Дівчина вважає, що головна проблема волонтерів – відсутність комунікації.
– Ми зіткнулися з відсутністю комунікації всеукраїнських волонтерських центрів, тому потрібну гуманітарку часто доводиться вишукувати самостійно, що досить складно, – ділиться вона. – Одне з моїх бажань – подружити класні волонтерські організації різних міст між собою. Тож нам усім працювати було б простіше.
Народний тил
Ксенія розповідає, що у перші дні війни люди приносили до штабу практично все, що в них було вдома: пакети з ліками, одягом та консервами, банки з консервацією, каремати та спальники, гречку тощо.
– Пам’ятаю, приїхала допомога, – ділиться вона. – Дивлюся пакет Gucci, а там шкіряний, чорний плащ, як у Нео з фільму “Матриця”.
Зараз для Ксюші волонтерство – улюблене заняття, яке стоїть поряд із музикою.
– У роботі волонтера мене надихає подяка військових, – каже вона. – Це дає сили. Коли вони приїжджають, то кажуть, що ми їхній тил.
Нічого неможливого немає
Ксенія Башибулар переконана, що у світі немає нічого неможливого. Той, хто максимально наполегливий і цілеспрямований, обов’язково отримає все, чого прагне.
— Здається, тепер я можу дзвонити будь-кому і будь-коли, щоб домовитися про все на світі, — констатує вона. – Зможу зателефонувати навіть президенту, головне, щоб слухавку взяв. А взагалі ми живемо в історичний час, і тепер точно усвідомлюємо, наскільки круто бути українцями – вільними та сильними, як «Азовсталь».
Фото Валерія КРАВЧЕНКА.