Дніпрянин Олександр Жидик загинув 23 жовтня на Бахмутському напрямку. Життя героя обірвала ворожа міна, повідомляє сайт «Наше місто».
У цивільному житті Олександр працював далекобійником. Воювати за свободу і незалежність України пішов добровольцем у серпні. Як і в мирному житті, так і на війні його любили і поважали всі, з ким спілкувався, працював, йшов по життю. Мав прекрасне почуття гумору. Це людина, про яких говорять – з великої літери, справжня, мужня, чесна.
«Хеллоу» з усмішкою починав дзвінок наш тато щоразу.
Мій папка….
Навчав мене водити, співав зі мною мої безглузді пісні і танцював за кермом, завжди підколював мене і посміхався, пишався мною, як ніхто і ніколи, і завжди розумів.
Його сміх як на повторі, він найдобріший, найчутливіший і всіма коханий.
Почуття ніби у мене відірвали шматок мене, почуття розриваючого болю всередині, який не минає навіть уночі.
– Тату, тобі там страшно?
– Хаха, та не, Оль, все добре!
Відповідав тато, коли був у справжньому Аду, у Бахмуті!
Щоранку я чекала заповітне «в мережі», як я уявляла, що він поведе мене до вівтаря, як він плакатиме, коли в нього з’являться онуки. Чому так…
Ми тебе любимо, снись нам, будь ласка!
Слава моєму герою!», – присвятила пост пам’яті своєму батьку-герою дочка Ольга.
Редакція сайту «Наше місто» висловлює щирі співчуття рідним і близьким загиблого воїна. Герої не вмирають, вони на завжди залишаться у наших серцях і спогадах…