Люди готові розцілувати за хліб: ексклюзивний репортаж з деокупованого Лиману

У 2022-му році Лиман пережив четверту в своїй історії окупацію. Але жодна з трьох попередніх, не завдавала містечку такої шкоди. Лиман зруйновано щонайменше на 75%. Комунікації водо-, газо- та електропостачання – знищені. Наразі з більше ніж 20 тисяч населення, у місті залишилося трохи менше 1000 людей. Усі вони потерпають від опадів, холоду та голоду. І саме для цих людей допомога дніпровських волонтерів є просто необхідною.

Журналісти сайту «Наше місто» переконалися на власному досвіді в тому, що волонтерська праця не тільки вкрай важлива, а і дуже важка. Ми з волонтерами благодійного фонду “Україна на крилах надії” з’їздили в нещодавно деокуповане місто Лиман для того, щоб розповісти вам, з якими труднощами стикаються українські волонтери під час своїх гуманітарних місій. 

Складне життя волонтера

Слід відразу сказати, що оскільки наші війська поступово відтісняють ворога все далі і далі, то і регіони, які потребують волонтерської допомоги, стають все більш віддаленими. Так, дорога до Лиману займає більш ніж п’ять годин. Щоб встигнути з’їздити туди й назад, нам прийшлось виїжджати з міста майже одразу після закінчення комендантської години – приблизно о п’ятій ранку. 

Дорога до населених пунктів, в які необхідно відвезти “гуманітарку”, може бути довгою та досить виснажливою. На блокпостах, досить часто перевіряють документи у водія і пасажирів, а також ретельно оглядають авто. З документів, які необхідно при собі мати, повинно бути посвідчення волонтера, документ, що засвідчує особистість, а також дозвіл від воєнної адміністрації на в’їзд на територію того чи іншого населеного пункту. Також є деякі категорії товарів, які заборонено ввозити або вивозити з територій, де велись активні бойові дії.

“На блокпостах доглядають, що ми веземо, заборонено перевозити алкоголь категорично. Якщо ми їдемо у бік лінії фронту, чи на деокуповані території, то це  посилки, боєприпаси, зброя. Це, звичайно, категорично заборонено, на це робиться сильний акцент на блокпостах”, – розповів нашим журналістам Андрій Руденко, куратор фонду “Україна на крилах надії”.

Крім звичайних складнощів з проходженням блокпостів можуть виникнути різні інші непередбачувані ситуації.

“Волонтерство – це взагалі суцільний квест, складнощі виникають на кожному кроці. Починаючи від пробитого колеса, незнання маршруту, підірваний міст… Навіть, якщо ти їдеш навігатором, він показує дорогу, як у мирний час. Він не знає, що там міст підірваний. Ти один об’їхав – інший теж підірваний, і таке інше. Десь якісь ділянки можуть бути ще заміновані і туди взагалі потикатися не можна. І т.д. і т.п” – каже волонтер

Необхідність волонтерської роботи

Але, незважаючи на всі складнощі, через які проходить звичайний волонтер,  його робота дуже важлива.

Ситуація, наприклад, в Лимані,  залишається для місцевих вкрай напруженою. Місто фактично лежить в руїнах і вже майже півроку тут немає ані світла, ані води та газу. Магазини також не працюють, і місцеві можуть отримати продукти та товари першої необхідності тільки через волонтерів. Саме тому кожного разу, коли в місто приїжджає автомобіль з гуманітарним вантажем – навколо нього збирається величезна кількість людей.

Прості продуктові набори стають для них справжнім скарбом, бо нічого іншого вони не можуть купити або знайти. І коли бачиш усміхнені обличчя пенсіонерів, що пройшли крізь жахи постійних обстрілів та окупації або радісні посмішки дітей, які скоро отримають смаколики, тоді розумієш – весь цей шлях був не дарма.    

Так, безумовно, праця волонтерів дуже складна, виснажлива і небезпечна. Але, тільки завдяки ним, люди, які живуть в регіонах, понівечених війною, мають необхідний мінімум для виживання.