Сезон-2022 на морських курортах України практично зірвано. Якщо говорити про узбережжя Азовського моря, то це твердження вірно на 100%, а ось на чорноморському узбережжі все ж таки відпочиваючі є. Але кількість їх мінімальна, а відпустку на море під час війни ніяк не можна назвати спокійною та безпечною. Сьогодні розглянемо три чорноморські курорти України, розташовані на Одещині — Санжейка, Грибівка та Затока. Про це пише gribovka.com.
Окрім катастрофічно малої кількості гостей, загальною для всіх трьох локацій буде заборона на купання. Це викликано тим, що пляжі заміновані, а в прибережних водах є небезпека знаходження мін, що вільно дрейфують. Жодних пляжних розваг на курортах цього сезону немає, також не працюють луна-парки, всілякі атракціони, вечірки та дискотеки. Із позитивних моментів можна відзначити тишу (звичайно ж, не під час обстрілів) і дуже чисте узбережжя на всіх трьох курортах, проте скористатися цією красою не можна – вхід на пляжі категорично заборонено. Наприкінці червня обласна адміністрація розглядала можливість часткового відкриття пляжів, але на початку липня від цієї ідеї відмовилися з метою безпеки. Скупчення людей – це зручна мета для ворога.
Чим же примітні ці три морські курорти Одеської області, як там відпочивалось до війни і що відбувається цього року? Коротко розкажемо про кожний з них.
Санжейка знаходиться приблизно за 35 км на захід від Одеси. Через село проходить дорога вздовж узбережжя на Грибівку та Затоку. Це місце не настільки відоме, як два інші курорти, але дуже популярне у фотомисливців за світанками та заходами сонця. Житлові будинки та об’єкти курортної інфраструктури розташовані на кручі, що досягає в деяких місцях 17-метрової висоти. До пляжу ведуть ґрунтові спуски. За винятком одного, всі вони не обладнані для зручності та безпеки відпочиваючих. Єдиний спуск зі сходами знаходиться у центрі села.
Пляж не дуже широкий, подекуди навіть вузький, що впритул підходить до стрімкого берега. Так як у цьому регіоні часто спостерігаються зсуви та обвали ґрунту, вибирати місце на березі потрібно в ширшій його частині та ближче до краю води. Пісок на пляжах Санжейки дрібний, вхід у море пологий та поступовий, а дно піщано-ракушняне. Берегова лінія рівна, немає штучних хвилерізів та природних бухт та мисів. У середньому вода прогрівається до +19-24 °С, але у найспекотніші місяці вона може досягати і +29 °С, наздоганяючи за показниками Азовське море. Чорному морі властиве явище апвелінгу, і Санжейка не є винятком із правил. Часом з’являється холодна течія, через яку море може несподівано стати по-осінньому не комфортним. Біля берега вплив апвелінгу не такий сильний, а глибина незначна, тому умови можна назвати прийнятними для маленьких дітей. Неприємний момент на пляжах у Санжейці – це сміття. Його багато, часто туристи не напружуються і не прибирають за собою, а заривають сміття в пісок чи кидають дорогою.
У мирний час Санжейка не могла похвалитися розвиненою курортною інфраструктурою – всі розваги були зосереджені на території готелів та на пляжі, найближчий аквапарк знаходиться у Затоці. Житло пропонувалося таке ж різноманітне за ціною та зручностями, як і на інших українських курортах. Знайти дах над головою зі спартанськими умовами можна було за 100 грн з особи на добу, а сучасний готель з усіма зручностями та гарним сервісом коштував від 350 грн за місце. Деякі пансіонати мають басейн на території, дитячі та спортивні майданчики, кафе. Все житло розташоване на відстані від берега (будувати ближче небезпечно через зсуви), і до моря потрібно йти іноді досить далеко. Санжейка дуже популярна у «диких» туристів, які можуть дозволити собі жити біля самого урвища або навіть на березі — там, де встановлять намет. З початку повномасштабної війни із Росією ця частина узбережжя регулярно обстрілюється російськими ракетами. Більшість готелів та баз відпочинку цього року так і не розпочали роботу, а в тих, що таки відкрилися, вартість проживання коливається від 650 грн. до 1450 грн. на добу за двомісний номер. Оскільки цього сезону купатися в морі не можна, відпочиваючі намагаються вибрати житло з басейном. У сьогоднішніх реаліях відпустка біля моря стає ризикованим заходом.
Визначних пам’яток в Санжейці кілька, і рідко хто до війни приїжджав з курорту без фото на їхньому фоні. Одна з них — маяк-мандрівник, що діє. Через те, що море займає все більше суші та підмиває берег, світлову вежу кілька разів «пересували» углиб села. Востаннє це було 12 років тому. Між Санжейкою та Грибівкою збереглися старі кам’яні козацькі надгробні хрести. Ще одна визначна пам’ятка не дожила до наших днів. Йдеться про рибальський будиночок, у якому жив улітку 1960 року письменник Костянтин Паустовський. Наразі немає ні будиночка, ні меморіальної дошки, знятої зі школи на час ремонтних робіт. Натомість 10 років тому на виїзді із села у бік Грибівки встановили пам’ятний знак письменнику.
Інші цікаві об’єкти, на які традиційно їздили з екскурсіями відпочиваючі в минулі роки, розташовані на відстані приблизно 50 км від Санжейки. Перелік визначних пам’яток однаковий для Затоки, Грибівки та Санжейки, тому про них ми розповімо наприкінці статті.
Доїхати до Санжейки можна з Одеси автобусом або легковим автомобілем, зокрема сервісом попутників BlaBlaCar.
Грибівка — село, розташоване приблизно за 5 км на захід від Санжейки. Відстань між курортними зонами менше 1 км. Грибівка – це більш розкручений курорт, порівняно з Санжейкою, і за такими показниками, як вартість житла, сервіс, інфраструктура, знаходиться між нею та Затокою. Курорт складається з двох частин і дуже схожий на Приморськ (Запорізька область) чи Коблево (Миколаївська область). Житлова зона села знаходиться приблизно за 2 км від моря, а курортна частина знаходиться на узбережжі. Відстань від найдальшого курортного об’єкту до початку пляжу не більше 300 метрів.
Пляж у Грибівці дуже широкий, дрібний пісок, вхід у море пологий і плавний. Оскільки Грибівка знаходиться всього за 5 км від Санжейки, температура води в морі на цих курортах приблизно однакова — у найспекотніші дні вона впевнено наздоганяє азовські локації і може досягати +28-29 °С за середніх значень +19-24 °С. Як і на інших курортах Чорного моря, в Грибівці може спостерігатися апвелінг — холодна течія, яка неабияк псує задоволення від купання. Берегова лінія аналогічна сусідній Санжейці без бухт, мисів і пірсів. Але в Грибівці пляжі прибираються і пісок зранку чистий. А до кінця дня стан пляжу залежить від порядності туристів. Звичка закопувати в пісок недопалки, кісточки від фруктів та інше сміття у співвітчизників ще сильна. Наразі пляж заміновано і вхід на нього заборонено, що не зупиняє особливо відчайдушних туристів.
Туристична інфраструктура у Грибівці зосереджена у курортній зоні біля моря. На пляжі у мирний час було представлено класичний набір розваг – банани, пігулки, водні гірки, прокат водних мотоциклів та катамаранів, польоти на парашуті. На центральній вулиці в курортній зоні ввечері зазвичай працювали луна-парк, атракціони та мотузкове містечко для дітей, безліч кафе та ресторанчиків, караоке та дискотеки. У самому селі і до війни було значно спокійніше.
Вартість житла у Грибівці безпосередньо залежала від обраного місця. У селі ви могли зняти його дешевше, ніж на березі. Але дорога до моря і назад – це мінімум 2 км пішки, машиною або маршруткою. Зараз долати таку відстань без можливості сховатись у разі ворожого обстрілу дуже небезпечно. На морському узбережжі, щільно забудованому готелями та пансіонатами, пропонувалося різноманітне житло, яке відрізняється за умовами та ціною. Вартість номеру без зручностей починалася від 150 грн з особи, зі зручностями ціна була приблизно 350 грн і чим більше комфорту, тим дорожче коштуватиме місце в номері. Комфортабельні кімнати у сучасних готелях коштували від 1300 грн з особи за ніч. Як правило, в таких готелях у вартість були включені додаткові послуги — басейн, шезлонг на пляжі, сніданок, стоянка для автомобіля та ін. Здавалися в оренду окремі котеджі. Ціна питання – від 2500 тис. грн на добу. Війна паралізувала курортний бізнес Грибівки. Є відчайдушні готельєри, які, незважаючи на небезпеку обстрілів села ракетами, відкрили свої об’єкти. Двомісний номер пропонується від 800 до 4300 грн за ніч, а вілла коштуватиме 6545 грн за добу.
У Грибівці є кілька місць, які можна назвати місцевими пам’ятками – це пішохідний міст через річку Барабой, яка ділить село на дві частини, та пам’ятник вітрилу. Міст особливо гарний у темний час доби, коли включається ілюмінація, але на жаль, у воєнний час ні про яке підсвічування не йдеться. Пам’ятник є чудовою фотозоною для відпочиваючих. У XVIII на місці нинішньої Грибівки існував хутір Парабой (Перебійна), з того часу на цвинтарі збереглися кам’яні козацькі хрести — третя пам’ятка курорту.
Війна внесла корективи у життя села. Нещодавно на пляжі у Грибівці на міні підірвався чоловік, а вся частина узбережжя від Чорноморська до Сергіївки протягом п’яти місяців неодноразово обстрілювалася російськими ракетами. Перебувати на пляжах, а тим більше заходити в море в Грибівці категорично заборонено. Тож, якщо ви все-таки зважилися на відпустку у Грибівці, шукайте готель із басейном.
Добираються до Грибівки так само, як і до Санжейки — маршрутки або таксі з Одеси, на власному автомобілі. Приватні перевізники, які курсують у мирний час між Грибівкою та практично всіма великими містами України, не працюють. Проте працює сервіс попутників BlaBlaCar, але ціни на проїзд дуже зросли в порівнянні з довоєнними.
Затока – це курортне селище, розташоване за 60 км на захід від Одеси на Будакській косі. Автошлях до нього йде через Санжейку та Грибівку. З одного її боку знаходиться Чорне море, з іншого прісноводний Дністровський лиман. Затока досить великий населений пункт, в якому постійно живе приблизно 1600 чоловік, і найпопулярніший і найрозвиненіший з розглянутих курортів. Тут є амбулаторія, поліція, відділення «Нової Пошти» та «Укрпошти», мережа банкоматів, магазини та ринки. По косі через селище проходить залізнична гілка та автошлях, зупинки розподілені рівномірно, що дуже зручно для подорожуючих громадським транспортом. Територіально курорт ділиться на три райони — Сонячний і Лиманський на схід від мосту через протоку, що з’єднує море з лиманом, і Центральний на захід від нього.
Пляж у Затоці дуже довгий, загальною довжиною понад 17 км, із чистим білим піском, пологим входом у воду. Берегова лінія рівна, тут немає штучних хвилерізів і природних мисів і бухт. В основному пляжі досить широкі, але трапляються і вузькі ділянки. До війни пісок щодня просіювався спеціальною технікою, на багатьох ділянках у мирний час працював прокат шезлонгів та парасольок, пляжні кафе, ходили продавці з традиційним набором — пахлава, креветки, рапани та інші перекушування.
Вода в морі біля Затоки в середньому +22-24 ° С, але в спекотні місяці може прогріватися до вищих позначок. Як і попереднім двом курортам, Затоці властиве явище апвелінгу — різка зміна температури води через підйому з глибини холодної течії.
Як зазначалося, у Затоці найбільш розвинена курортна інфраструктура серед трьох локацій, які ми розглядаємо у статті. У мирний час тут працювало понад 200 об’єктів курортного житла різної категорії – від приватних домоволодінь до фешенебельних готелів з усіма зручностями. Вартість з особи за добу проживання була від 150 грн у бюджетному житлі без зручностей до 1000—1500 грн в апартаментах. Наразі ті, хто ризикне поїхати до Затоки відпочити, можуть зняти двомісний номер за ціною від 560 до 1700 грн на добу.
До війни одним із найвідвідуваніших місць на курорті був аквапарк «Затока» — 10 гірок різного рівня складності, кафе та ресторани, місця для прийняття сонячних ванн та велика дитяча зона. Крім того, працювали два луна-парки, атракціон для дітей парк динозаврів та дитячі майданчики. На березі розташовувалися пляжні розваги – пігулки, банани, водні гірки, парасейлінг, водні скутери та катамарани.
Для любителів активного відпочинку працював яхт-клуб, де давали напрокат обладнання — дошки для віндсерфінгу, кайтсерфінгу та САПи, а досвідчені тренери навчали новачків. Яхт-клуб розташований на березі лиману, там є ідеальні умови для цих водних видів спорту, але через війну немає ні тренерів, ні відпочиваючих. Мінування пляжів, дрейфуючі міни в прибережній акваторії та нескінченні обстріли території не дозволяють рибалити на лимані або у відкритому морі, як це було ще минулого сезону. Раніше рибалка була популярним проведенням часу, човни та снасті туристи могли орендувати у місцевих жителів.
Визначна пам’ятка в Затоці одна — вертикально-підйомний розвідний міст через Дністровсько-Цареградське гирло. Всі інші цікаві місця, в які можна поїхати із Затоки, Грибівки або Санжейки, розташовані на відстані від курортів. З найпопулярніших напрямів це:
- Центр культури вина в Шабо – огляд виноградників та винного виробництва з дегустацією;
- Білгород-Дністровська (Акерманська фортеця (XIV століття);
- Святе джерело святого великомученика Іоанна Нового Сочавського з підземною церквою та купеллю;
- Одеса, обласний та культурний центр півдня України;
Вилкове – українська Венеція, унікальне місто, порізане каналами, де основним транспортним засобом служить човен. У мирний час дорога займала понад 3 години в один бік. У зв’язку з тим, що міст через гирло зараз практично не функціонує, поїхати на екскурсію до Вилкового із Грибівки та Санжейки практично не реально.
Війна не щадить Затоку. Цей сучасний український курорт регулярно зазнає ударів російських ракет. Головною метою залишається міст через Дністровсько-Цареградське гирло — по ньому завдано кількох ударів, а 26 липня під ранок, коли всі спали, російська армія обстріляла житлове селище. Повністю зруйновано 5 житлових будинків, знищено або практично непридатне для відновлення 15 баз відпочинку, постраждали 60 дачних ділянок та понад 70 торгових павільйонів. Декілька мирних жителів отримали поранення.
До війни до Затоки можна було доїхати з Одеси залізницею, автобусом чи таксі, скористатися послугами приватних сезонних перевізників та сервісом BlaBlaCar практично з будь-якого регіону України. Зараз із усіх варіантів залишився лише автотранспорт. Дістатися автодорогою можна до Сонячного та Лиманського районів курорту, які знаходяться на схід від мосту. Пересуватися мостом після бомбардувань російськими військами небезпечно, тому єдина надійна дорога для тих, хто їде до Центрального району Затоки, проходить транзитом через молдавську Паланку.
Підведемо підсумок. Через війну Росії проти нашої країни абсолютно безпечним для відпочинку назвати не можна жодне місце на території України. Вирішивши поїхати до моря, сто разів зважте всі «за» і «проти». Будьте обережні. Вибирайте готелі подалі від залізничного полотна, мостів та критичних об’єктів інфраструктури – водонапірні башти, підстанції, очисні споруди. Поцікавтеся, чи в готелі є хоч якесь укриття на випадок ракетного обстрілу. У жодному разі не ходіть на пляж і, тим більше, не купайтеся в морі! Під час сигналу тривоги йдіть до укриття. Милуватиметеся морем і пейзажами після відбою тривоги, а повноцінно відпочивати і купатися після нашої перемоги.
