Skip to content

Передова Світлани Гальцевої: лікарі Дніпра, які дарують друге життя

Вона мало не стала фармацевтом, та, на щастя для пацієнтів, обрала професію лікаря. Її улюблені афоризми: краще спробувати і пошкодувати, ніж шкодувати, що не спробував. Та знаменитий наполеонівський: головне вступити в бій, а там видно буде, війна план підкаже. Вони дуже точно передають напружену ситуацію в березні 2020 року. Саме тоді медики міської клінічної лікарні №16 вперше вступили в бій з досі невідомим вірусом, рятували хворих і вчилися на ходу.

У ДНІПРІ БУЛО КРАЩЕ, НІЖ У КИЄВІ

Хворі називали медиків, які рятували їх від ковіду, ангелами в білих халатах, а вони вважали себе солдатами на передовій, які боролися за життя людей. Черпали знання звідусіль, де тільки могли, читали, вчилися і знову переучувалися, брали на озброєння досвід зарубіжних колег, радилися з науковцями медичної академії. А скільки людей могли б втратити, якби боялися ризикувати своїм здоров’ям і життям, боя лися діяти без протоколів і чітких установок.

— Перші протоколи лікування хворих на ковід ми отримали на початку квітня, — говорить Світлана Гальцева, завідувачка терапевтичним відділенням. — Щоб там не говорили з екранів телевізорів, нерідко ображаючи всіх медичних працівників, все-таки Україна і в першій, і в другій хвилі коронавірусу виглядала не гірше європейських країн. У Дніпрі завдяки діям міської влади та департаменту охорони здоров’я ситуація була під контролем. Система боротьби з GOVID–19 у нашому місті довела свою ефективність. Пригадуєте, як у березні 2020 року хворих приймала лише опорна 21 інфекційна лікарня, як швидко вона стала переповнюватися. Тоді містян почали спрямовувати в інші лікарні, зокрема й нашу. Контроль за ситуацією в режимі реального часу допоміг у Дніпрі уникнути колапсу, який був у Києві, коли стривожені столичні жителі їхали лікуватися у Дніпро, Кривий Ріг та інші міста.

Передова Світлани Гальцевої: лікарі Дніпра, які дарують друге життя

КОВІД – ВИКЛИК ДЛЯ ЛІКАРІВ

Передова — так можна одним словом сказати про ситуацію минулої весни в МКЛ №16. Усі лікарі згуртувалися пліч-о-пліч. Коли в день надходило по 40 пацієнтів, то допомагали й хірурги, й травматологи, й лікарі інших спеціальностей.

— Нам пощастило: на базі лікарні розміщені дві кафедри Дніпропетровської медичної академії, наукові співробітники давали цінні поради щодо складних випадків у наших пацієнтів, — ділиться Світлана Миколаївна. — Відчуваємо сильну підтримку обласного пульмонолога Тетяни Володимирівни Кирєєвої. Виснажлива цілодобова робота персоналу лікарні допомогла подолати підтверджений ковід у 2 500 дніпрян. Адже до нас надходили хворі не тільки з діагнозом коронавірус, а й з підозрою на нього. Та, поки не прийде результат ПЦР, діагноз ми поставити не могли, а хворі потребували ізоляції. Тож пролікували ще півтори тисячі хворих на пневмонію — вірусну та бактеріальну.

Ковід – це виклик для лікарів, він постійно змінюється, тому треба постійно вчитися.

Передова Світлани Гальцевої: лікарі Дніпра, які дарують друге життя

— Вірус став жорстокіший, хвороба розвивається швидше, стан людини може погіршитися моментально, — говорить завідувачка відділенням. — Наприклад, увечері пацієнт почував себе задовільно, а зранку приходиш – він у реанімації. Втрата нюху та смаку – необов’язкові симптоми. Ковід насамперед діє на легені, найчастіше хворі й лікуються у нас через ураження цього органу. Але, коли ураження проходить, виникають проблеми з підшлунковою залозою, кишечником, вражається міокард, нервова система. Коли бачу в супермаркеті чи в транспорті людей без масок або з маскою на підборідді, спливають картини з реанімації, тому хочу звернутися до дніпрян: носіть маску, мийте руки, користуйтеся санітайзером! Чим серйозніше будемо ставитися до профілактики, тим швидше повернемося до звичного нам життя.

Світлана Миколаївна наголошує, що важливо вірити в ефективність лікування та у свого лікаря.

— Був у нас один хворий з важким ураженням легень, тижнів два лежав на ШВЛ в реанімації, але твердо вірив, що одужає, — розповідає вона. — Потроху ставав на ноги, був такий слабкий, що до умивальника в палаті не міг дійти. Через два місяці приходить на контрольний огляд, КТ показало, що в легенях ні рубця, сам він рожевощокий, веселий. У нас лежали дев’яносторічні оптимісти з ураженням легень 70 відсотків і одужували, обходилися навіть без кисню, а були молоді з ураженням 20 процентів, яких ледве врятували в реанімації. Пригадую і таку історію. Жінка старшого віку з тяжким перебігом ковіду померла в реанімації. Потім захворіла її донька, їй років тридцять: температура під 40, до того ж переживала через смерть мами, ситуація дуже серйозна. Але налаштована була на позитив, говорила: «Я буду жити, я одужаю!» І одужала, перед новорічними святами виписалася.

ПОДАРУВАЛИ ДРУГЕ ЖИТТЯ

Ми знайшли пацієнтку, про яку говорила Світлана Миколаївна. Історія Тетяни Лубенської сповнена сліз від гіркої втрати, тепла і любові близьких та друзів, віри у відданих професії людей. — — У грудні минулого року моя мама з ковідом потрапила у відділення до Світлани Миколаївни, — згадує вона. — А перед цим у двох лікарнях нам відмовили у госпіталізації. У шістнадцятій взялися і робили все можливе, та, на жаль, маму не вдалося врятувати. Невдовзі захворіла і я. Ніколи не забуду, скільки професійної та чисто людської уваги проявила до мене Світлана Миколаївна, інші медпрацівники відділення. Смуток стискає серце, адже матусю не повернути. Та слава Богу, допомагає підтримка близьких і друзів із танцювальної компанії. Ми займаємося соціальними танцями — social dance (парні танці бачата, зук, кизомба, сальса), їх можна танцювати й під відкритим небом. Від душі вдячна вам, Світлано Миколаївно! Ваші лікарі, медсестри, санітарки — героїчні люди! Ви подарували мені друге життя!

Таїсія КУЗЬМЕНКО. Фото Миколи НЕСТЕРУКА

Категория: Новости Днепра, Общественные и социальные новости Днепра

Приєднуйтесь до нас у

Дивіться також: