Рецепты счастливого города: как изменился Днепр с 2015-го по 2020-й

Редакция "Наше мiсто"
    -
Архитектурное наследие Днепра на улице Короленко. Новости Днепра

Про те, як змінилося місто за останні роки, можна судити по роботі команди Бориса Філатова, членом якої, як і чимало моїх колег-депутатів, я був і залишаюсь. І кожний із нас за активної підтримки міського голови на своєму окрузі за ці п’ять років провів величезну кількість робіт із ремонтів дахів, під’їздів, дитячих майданчиків, благоустрою територій, вуличного освітлення. Це стосується і надання матеріальної допомоги виборцям на лікування та оздоровлення. Як приклади — капітальний ремонт ігрового майданчика у школі №21, поточний ремонт кабінетів у школі №19, заміна вікон на металопластикові в садочку №12, придбання обладнання для актової зали в НВК №144 та комп’ютерної техніки в НВК №33, придбання обладнання для пологового будинку №1 та першої дитячої лікарні. Про заміну вікон у будинках, ремонти під’їздів, дахів, фасадів та ліфтів за зверненнями ОСББ годі й говорити – це постійний процес, який став уже гарною традицією у покращенні умов життя городян. У зоні особливої уваги – діти, ветерани Другої світової війни, АТО, пенсіонери. Ми живемо в непростий час, тож турбота про людей залишається у пріоритеті. За це вони дякують під час численних зустрічей особисто міському голові, його команді. І відзначають, що за той час, як місто очолює Філатов, вирішуються проблеми, на які не звертали уваги протягом останніх п’ятдесяти років. Змінилося і саме ставлення влади до дніпрян. Дистанція між міським головою та пересічними громадянами скоротилася максимально, практично будь-який городянин може звернутися до мера через соціальні мережі, безпосередньо в реальному часі і тут же отримати відповідь на своє питання або миттєве рішення своєї проблеми в будь-якій площині. Досвід мера Дніпра у розбудові місцевого врядування переймають в інших містах. І це теж реальні зміни, якими можна пишатися.

Звичайно, проблем ще залишається багато, бо доводиться стикатися з житловим фондом, який в більшості випадків від початку введення в експлуатацію не бачив жодного ремонту. А сам житловий фонд міста за весь час його існування прийшов у занепад практично на сімдесят відсотків. Тому повністю відремонтувати за п’ять років мільйонне місто неможливо. Але виконані обсяги і зміни, які відбулися за цей час, можна без перебільшення назвати безпрецедентними. З кожним кроком і доброю справою ми стаємо ближче до Європи. — розповів Ашер ЧЕРКАСЬКИЙ, депутат міської ради, ветеран АТО, волонтер.

МЕДИЦИНУ ВЫВЕЛИ НА НОВЫЙ УРОВЕНЬ

Виктория КОРПУСЕНКО, генеральный директор коммунального предприятия «Клиническая больница скорой помощи»:

— Об изменениях в Днепре за то время, когда его возглавил Борис Филатов, можно судить на примере нашего медучреждения, поскольку оказание качественной медицинской помощи днепрянам – главный показатель работы местной власти. Здоровье – основная ценность для каждого из нас.

После того как мэр вместе со своей командой добился того, чтобы городские больницы из областного подчинения снова вернули Днепру, внимание к нам заметно выросло. Благодаря существенной поддержке местной медицинской отрасли Борисом Филатовым, председателем постоянной профильной комиссии горсовета Евгенией Дитятковской и директором департамента здравоохранения Андреем Бабским мы значительно укрепили материально-техническую базу, приобрели и отремонтировали дорогостоящее оборудование, в том числе компьютерный томограф и ангиограф на три миллиона гривен. За относительно небольшое время на такую же сумму закупили много другого оборудования, провели большую работу по техническому и компьютерному оснащению. К примеру, консультативно-диагностический центр и женская консультация подключены к информационной системе HELSI, благодаря чему жители города могут записаться на прием в онлайн-режиме. Все это позволило заключить максимальное количество договоров с Национальной службой здоровья Украины на оказание квалифицированной медицинской помощи людям. Способствовали этому также ремонты корпусов, палат, операционных, кабинетов консультативно-диагностического центра, благоустройство территории. Сразу в трех лечебных корпусах за четыре миллиона гривен установили и ввели в эксплуатацию больничные лифты. До конца года должны закончить реконструкцию приемного отделения, о котором можно было только мечтать. На базе нашего медучреждения открыт первый в Украине современный межрегиональный аллергологический центр для лечения взрослых и детей, пациентов с тяжелой патологией. Нам сейчас завидуют многие коллеги из других городов.

Продолжаем вместе с мэрией работать и на перспективу. В недалеком будущем — открытие центра острой кардиоваскулярной и цереброваскулярной патологии, операционного и отделения политравмы. Радует, что значительное внимание уделяется людям – главной ценности Днепра. Наших медиков поддерживают морально и материально. А это в нынешних условиях переоценить невозможно.

СТАЛАСЯ ПЕРЕОЦІНКА ЦІННОСТЕЙ

Дмитро ПОВОРОТНИЙ, священник ПЦУ:

— За останні п’ять років змінилася свідомість дніпрян. Більшість людей від пасивних стали активними, і саме від цього змінюється наше місто і країна загалом. Переоцінка цінностей відбулась через війну. Там, на фронті, немає різниці, хто якої національності чи віросповідання, всі роблять одну справу – захищають Батьківщину, і це об’єднує. Як приклад, на Донбасі загинув вірменин Альберт Сураханян. Він жив на Дніпропетровщині, був одружений, мав двох дітей. Коли потрапив у полон і в нього спитали, що тут робить вірменин, він відповів, що захищає Україну, бо це його Батьківщина. А ще ми навчилися не покладати надії, що хтось прийде і вирішить усі наші проблеми, а самі взялися за їхнє розв’язання. Від цього наше місто стає красивішим, охайнішим, затишнішим. Доволі швидко йдуть зміни, ми не байдужі до речей, на які раніше закривали очі, скажімо, волонтерство, допомога людям, що переїхали з окупованих територій. Через чужу біду ми стали більш відповідальні, піклуємось не тільки про свій маленький світ — родину і друзів, а й переймаємось долями земляків. Такі стосунки змінюють і обличчя Дніпра. Від життєвої позиції кожного з нас залежить, в якому місті ми житимемо завтра — чи це буде місце нашого тимчасового перебування, чи ми будемо тут господарями.

ВЖЕ СХОЖЕ НА ПОЛЬСЬКІ МІСТА

Антон ЯНОВСЬКИЙ, керівник «Спілки поляків «Огніско» міста Дніпро:

— За останні п’ять років зовнішній вигляд Дніпра суттєво змінився. Коли буваю в центрі, то складається враження, наче це польське місто. Такі ж гарні пішохідні зони із фонтанами, сучасним декоративним освітленням, новим тротуарним покриттям, зручними лавочками. У місті постійно висаджують дерева, закладають квітники. І це стосується не лише центру, а й околиць. Знаю, що і на лівобережжі, на Слобожанському проспекті є прекрасні сучасні парки і сквери, зони відпочинку, де дніпряни змістовно проводять уїк-енди. Значно покращився стан доріг. Якщо п’ять років тому, щоб доїхати до селища Чаплі, де мешкаю, треба було об’їжджати численні вибоїни, то зараз цей шлях долаю із задоволенням, бо дорога рівненька, добротна, зроблена розмітка. Добре, що в Придніпровськ пустили тролейбус і тепер до цього віддаленого району з Соборної площі можна дістатися всього за 20—30 хвилин. Словом, Дніпро рухається у правильному напрямку, впевнено наближаєтеся до Європи. Хоча, на жаль, за розвитком інфраструктури ще трохи відстає від польських міст. Скажімо, у Чаплях добре було б облагородити територію біля клубу, відремонтувати будинки і двори, які є на балансі Придніпровської ТЕЦ, бо вони сірі і запущені. Водночас, на мій погляд, дніпряни більш відкриті і патріотичні, ніж поляки. Вони адекватно сприймають новаторства, орієнтуються на європейські цінності. Як голова спілки поляків часто буваю в Європі, там люди розчаровані, занепадає духовність, християнство зникає, закриваються церкви і костели.

ДНЕПР СТАНОВИТСЯ БОЛЕЕ МОДЕРНЫМ

Олег РОСТОВЦЕВ, журналист-культуролог, автор еврейской телевизионной программы «Алеф»:

— Днепр изменился — от внешнего облика до отношений между людьми. Для меня важно, что люди не бегут на красный свет, даже когда нет машин, а идут на зеленый. Это стало социальной нормой, важным фактором изменения в обществе. С другой стороны, люди не носят маски, и это отвратительно, потому что не проявляют социальную ответственность. За пять лет решились многие вопросы. Днепр стал более украинским. Я помню, как еще пять-шесть лет назад человек мог сказать, что он не понимает украинского языка, и чтобы с ним говорили на русском. Сейчас мало кто позволит себе сказать, что не понимает языка, но назвать процесс украинизации завершенным нельзя.

Днепр становится более модерным. Изменилось отношение к дорогам, пешеходам, появились ограничения на улицах, тем не менее все еще нет порядка при парковке автомобилей. Этот процесс начат, он глобальный. Можно сказать, в городе идут большие преобразования, они продуманы на несколько ходов вперед, как, например, дорожная карта. Я бы сформулировал это так: если в течение многих лет я наблюдал, как город деградирует, то сейчас этот процесс остановился и город начал развиваться, становиться современным. И это произошло за последние пять лет. Днепр становится лучше, и большинство процессов находятся в стадии развития. Так и должно быть. Если сравнивать с 90-ми годами, то город перестал балансировать между жизнью и смертью и начал выздоравливать.

Много масштабных проектов еще не сделаны, в дальнейшем они будут реализованы. Например, в парке Гагарина есть памятное место, связанное с Холокостом, и музей, в дальнейшем будет и музей Голодомора. Очень важно, чтобы в городе была аллея Крыма и памятное место, связанное с геноцидом крымских татар, пусть небольшой знак в Севастопольском парке или другом месте, потому что это часть нашей общей истории — еврейской, украинской, крымской. Этот процесс идет. Днепр действительно изменился. Допустим, город с джазовым фестивалем и без него — разные вещи. У нас по явился книжный фестиваль, который внес изменения в привычную жизнь. Да, к сожалению, в этом году многие мероприятия оказались законсервированы из-за пандемии, но это дело времени.

СПАСИБО ЗА ШЕСТОЙ ТРОЛЛЕЙБУС И ВЕЛОДОРОЖКИ

Валентина СЛОБОДА, арт-директор Днепровского Дома искусств:

— Я живу на жилмассиве Победа и уже успела в полной мере оценить те положительные изменения, которые происходят у нас в последнее время. Очень удобно добираться на работу троллейбусом №6, который соединяет Победу и Приднепровский. Новый маршрут оказался для нас как нельзя кстати! Вдвойне приятно, когда садишься в современный троллейбус и едешь по отремонтированной дороге. Чувствуешь себя жителем европейского города. Кроме того, недавно на Набережной Победы появились велодорожки: теперь там и прохожим гулять комфортно, и велосипедистам ездить удобно. Очень бы хотелось, чтобы наконец-то был отреставрирован и обрел новую жизнь бывший кинотеатр «Салют». Он наверняка мог стать популярной концертной площадкой – надеюсь, в скором времени так и будет.

НАШ МЕГАПОЛІС РОЗКВІТАЄ

Василь КОЛОДІЙ, священник УГКЦ:

— Якщо зараз у Дніпрі хтось не бачить змін, то він або сліпий, або недавно приїхав у місто. Мегаполіс буквально розквітає. Добротні дороги, вимощені плиткою тротуари, нові зупинки громадського транспорту з електронними табло про час прибуття машин, тролейбуси з кондиціонерами — це сучасні реалії. Чи не в кожному дворі нові дитячі майданчики з яскравими гірками, гойдалками, пісочницями. Хочу сказати, що зараз бум на облагородження прибудинкових територій. На житловому масиві Перемога у мене є знайома голова ОСББ, вона постійно хвалиться якимись парканчиками, клумбами, мінісквериками. У результаті зникають, як я їх називаю, пам’ятки радянської безкультурщини, натомість з’являються сучасні цивілізовані будівлі і місця для відпочинку. Приємно, що люди стали більше стежити за чистотою, вже мало хто кидає недопалки чи інше сміття аби-де, а несе в урну. Правда, в цьому значна заслуга комунальників, які дбають, щоб ті урни кругом встановлювались і їх вчасно спустошували. Наш храм Покрови Пресвятої Богородиці знаходиться на вулиці Сташкова, 8, у приватному секторі. Довгий час там не було освітлення, але про нас не забули і встановили сучасні ліхтарі. Тепер вночі видно, як вдень. Але люди різні, є такі, що бачать тільки недоліки, вони були і будуть завжди. Більшість дніпрян усе таки мислять позитивно, і завдяки їхній активності місто змінюється. Тішить, що в людей змінилося ставлення до духовності і відвідування храмів. Церква – це те місце, куди приходять за розрадою. Двері нашого храму завжди відчинені, а дітвора полюбляє грати на подвір’ї. Тож найближчим часом плануємо влаштувати для них дитячий майданчик.

Спрашивали Юлия БАБЕНКО, Оксана ГВОЗДИК, Юлианна КОКОШКО.

Поделиться: